Всесвітній день інженерії, що його відзначаємо нині, є визнанням її ролі в розвитку людства. Адже весь його поступ завжди визначався тим чи іншим проривом саме в технічній царині. З біблійних часів збереглися перекази про ідеї та рішення, що вплинули на хід історії. Ноєв ковчег врятував людство, флору і фауну, що змогли відновитися на землі після Потопу. Вавилонська вежа стала причиною мовного розділення її будівничих. Що вже казати про винайдення колеса, виробництво паперу й книгодрукування. Скрізь ми бачимо плоди інженерної думки – від єгипетських пірамід до сучасних хмарочосів; від сільської печі, повної духмяного хліба, до печі мартенівської, що виплавляє сталь; від перших монгольф’єрів до космічних подорожей.
Втім, кожна медаль має дві сторони. Також інженерія, крім створюючої функції, має іншу – руйнівну. Саме інженерна думка провела людство шляхом від конструкції першої мисливської стріли до винайдення пороху, а згодом – ядерної зброї. Нині ми є очевидцям того, як успіх воєнних дій визначається технічними здобуткам сторін. І вже зараз, під час активної фази російсько-української війни, ведеться пошук технічних рішень для подолання її наслідків – розмінування територій, очищення забруднених грунтів і вод, відбудови міст і сіл, енергетичної інфраструктури, виробництв…
Всього й не перелічити. І для виконання кожного завдання знадобляться вмілі руки й світлі голови. Саме їх, інженерів прийдешньої доби, готує Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу – Інститут нафтогазової інженерії, Інститут інженерної механіки та робототехніки, Інститут архітектури, будівництва та енергетики, Інститут інформаційних технологій, факультет природничих наук. Тож сьогодні – професійне свято їхніх викладачів і студентів, а також наших випускників. Щиро вітаємо всіх, хто обрав справою свого життя практичне конструювання майбутнього! Хай ваші інженерні ідеї забезпечать українському народові безпеку й добробут!
Нещодавно у дистанційному форматі відбулося засідання журі наукової секції "Педагогіка" ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідних робіт учнів-членів Малої академії наук у 2023-2024 н.р. із Херсонщини під головуванням завідувача кафедри публічного управління та адміністрування ІФНТУНГ, професора Івана Лопушинського.
Члени журі заслухали, обговорили й оцінили дослідницькі роботи учасників і учсниць конкурсу, що стосувалися актуальних питань педагогічної думки. Було відзначено високий рівень напрацювань юних науковців та висловлено побажання щодо посилення їхніх наукових досліджень у перспективі.
Ми переконані, що молодь України має потужний потенціал для власного розвитку та розвитку нашої країни. Нашим завданням є підтримати та мотивувати їх на цьому шляху!
Студенти та викладачі кафедри ГРН, мали можливість відвідати виставку унікальних картин Макса Вітика.
1 березня, у холі головного корпусу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, американсько-український художник та доктор наук з геології Макс Вітик представив свій унікальний арт-проєкт «Історія планети земля». Цю експозицію вже бачили американські та європейські поціновувачі мистецтва. Картини, які були виставлені в холі, зображали гірські породи. Вони створені за авторською технікою Вітика.
Макс Вітик – українсько-американський художник і геолог, який народився у Львові, вивчав геологію у Львівському університеті в 1989-му році отримав вчений ступінь кандидата мінералогічних наук. Того ж року переїхав до Канади, пізніше — до США, де продовжував навчатися і працювати як геолог.
"Я за фахом геолог і де б не бував , геологія завжди вражає мене своєю фантастичною красою, - розповідає мені Макс Вітик у перерві між однією виставкою та іншою. - А що таке геологія.? Це мистецтво про Землю чи мистецтво Землі. Фантастичні кольори порід – є чим захоплюватися і чим надихатись. Унікальні червоні відтінки бачиш десь на вулканах у Гаваях. Чисто білий колір – це льодовики в Гренландії. Або захоплюючі розмаїті барви грунтів, коли перебуваєш у Неваді або Арізоні. Мене це завжди вражало і я жив із думкою, як перетворити побачене у картину".
Студенти та викладачі кафедри ГРН, мали можливість відвідати виставку унікальних картин Макса Вітика.
1 березня, у холі головного корпусу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, американсько-український художник та доктор наук з геології Макс Вітик представив свій унікальний арт-проєкт «Історія планети земля». Цю експозицію вже бачили американські та європейські поціновувачі мистецтва. Картини, які були виставлені в холі, зображали гірські породи. Вони створені за авторською технікою Вітика.
Макс Вітик – українсько-американський художник і геолог, який народився у Львові, вивчав геологію у Львівському університеті в 1989-му році отримав вчений ступінь кандидата мінералогічних наук. Того ж року переїхав до Канади, пізніше — до США, де продовжував навчатися і працювати як геолог.
"Я за фахом геолог і де б не бував , геологія завжди вражає мене своєю фантастичною красою, - розповідає мені Макс Вітик у перерві між однією виставкою та іншою. - А що таке геологія.? Це мистецтво про Землю чи мистецтво Землі. Фантастичні кольори порід – є чим захоплюватися і чим надихатись. Унікальні червоні відтінки бачиш десь на вулканах у Гаваях. Чисто білий колір – це льодовики в Гренландії. Або захоплюючі розмаїті барви грунтів, коли перебуваєш у Неваді або Арізоні. Мене це завжди вражало і я жив із думкою, як перетворити побачене у картину".
Нещодавно до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу завітав очільник АТ «Укртрансгаз» Роман МАЛЮТІН. Він зустрічався з ректором ІФНТУНГ Ігорем ЧУДИКОМ та проректором з наукової роботи Олександром КОНДРАТОМ.
У ході зустрічі були обговорені перспективи співпраці у сфері підготовки молодих фахівців за новими напрямками: декарбонізація, автоматизація, впровадження ІТ-рішень та цифрових технологій під час експлуатації підземних сховищ газу.
Говорили також про підготовку класичних спеціалістів для обслуговування роботи наших газосховищ та газотранспортної системи. Адже АТ «Укртрансгаз» забезпечує діяльність українських підземних сховищ газу, а також здійснює роботи з модернізації та будівництва магістральних газопроводів і об’єктів на них. До слова, 634 працівники Укртрансгаз - Оператор газосховищ України – випускники ІФНТУНГ.
Очільник АТ «Укртрансгаз», який має понад 20 років досвіду роботи на підприємствах, що займаються транспортуванням та зберіганням газу, та пройшов увесь шлях від оператора та інженера до заступника головного інженера східного регіону Оператора газотранспортної системи України й очільника компанії, вважає: «Університет є основною базою для підготовки спеціалістів у газовій галузі та візіонером у науково-технічних напрацюваннях, які потім використовуємо в роботі».
Роман МАЛЮТІН подякував колективу університету за багаторічну співпрацю. Очікуємо на подальші продуктивні кроки у реалізації спільних планів для забезпечення кадрової політики галузі.
25 ветеранів спорту з Франківської громади – спортсмени, тренери і фахівці галузі фізичної культури та спорту, які досягли 60-річного віку, отримали від Івано-Франківської міської ради сертифікати на щомісячні виплати.
Серед легендарних спортсменів, які отримали сертифікати на виплати, й ветеран спорту з Івано-Франківського національного технічного університету нафти газу – ІванІлькович ФАЙЧАК. Він – багаторічний викладач кафедри фізичного виховання і спорту ІФНТУНГ (в університеті працює з 1990 року), а сьогодні – інструктор з фізичного виховання Центру молодіжного спорту, учасник та призер багатьох всеукраїнських і міжнародних змагань з легкої атлетики серед спортсменів старшої вікової категорії, чемпіон Європи з легкої атлетики, срібний призер чемпіонату світу, неодноразовий чемпіон України. Іван Ількович упродовж 2000 – 2023 років завоював близько десяти медалей на чемпіонатах Європи і світу, нагороджений більш ніж 12 нагородами, серед яких: «Ветеран ІФНТУНГ», медаль «За заслуги перед Прикарпаттям», медаль «Міць і гордість міста», відзнака «НІКА».
На врученні сертифікатів міський голова Івано-Франківська Руслан МАРЦІНКІВ високо оцінив досягнення спортивних ветеранів: «Ці люди все життя віддали спорту, і є потреба віддати їм належне за їхній визначний спортивний здобуток. До того ж вони продовжують ділитися своїм досвідом і нерідко беруть участь у різноманітних змаганнях. Хочемо подякувати всім нашим ветеранам спорту. Вважаю це доброю практикою – аби відзначити ветеранів, котрі мали й мають чималі здобутки у галузі спорту і фізичної культури».
Університет пишається своєю спортивною легендою й бажає Івану Ільковичу здоров’я, наснаги та удачі!
На кафедру "Технологій захисту навколишнього середовища та безпеки праці" Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу завітали поважні гості: Білик Лілія методист Навчально-методичного кабінету професійно-технічної освіти в Івано-Франківській області та Амброзяк Наталія викладач спеціальних дисциплін ДПТНЗ Івано-Франківського вищого професійного училища сервісного обслуговування техніки. Під час зустрічі були обговорені можливості налагодження тісної співпраці між навчальними закладами з метою підвищення якості професійної освіти та інтеграції інноваційних підходів у навчальний процес. Гості разом з Теодозією Яцишин професором кафедри "Технологій захисту навколишнього середовища та безпеки праці" обговорили можливі спільні проєкти та ініціативи, які дозволять студентам та учням поглибити свої знання, розвивати практичні навички та підвищувати рівень підготовки майбутніх фахівців, що є вкрай важливим в умовах відновлення України. Крім того, гості мали можливість відвідати Інноваційний центр, що при ІФНТУНГ. Директор центру доц.Володимир Корнута представив можливості центру для студентської молоді, науковців, та зацікавлених осіб. Доцент кафедри "Технологій захисту навколишнього середовища та безпеки праці" Андрій Коцюбинський продемонстрував сучасні наукові прилади та експерименти, які використовуються для популяризації науки серед студентів та учнів. Показані досліди викликали значний інтерес та захоплення, адже вони дозволяють наочно побачити теоретичні знання в дії та зацікавити молодь науковими дослідженнями. Налагодження такої різнопланової співпраці є важливим кроком у зміцненні зв'язків між навчальними закладами, що сприяє обміну досвідом, спільному вирішенню актуальних проблем у сфері освіти та створенню нових можливостей для студентів та учнів. Це важливий крок у напрямку розвитку освітньої галузі, що дає змогу інтегрувати новітні технології та інновації в навчальний процес, сприяючи підготовці кваліфікованих та конкурентоспроможних фахівців.
Перша думка, на яку наштовхує побачене: перед нами – одна зі спроб людини переміститися в праісторичний час. Власне, туди, де ще нічого живого не існувало, а тільки кипіла магма, плинув всесвітній океан і Господь відділяв твердь від води…
Саме цій частині історії планети Земля присвячена серія робіт українсько-американського художника Макса Вітика «Геохроніки: мистецтво земного часу». В ній незвичне все – життєвий шлях автора, техніка в якій працює і час, в який творить. Але одне зумовлює інше.
Фантастичний напрямок на стику науки і мистецтва
Почнімо з того, що Макс Вітик – львів’янин, якого професійний поступ ще в далекі 1980-ті привів у США, де він, геолог за освітою, виріс до посади ад’юнкт-професора Політехнічного інституту Вірджинії. Нині він, фахівець з багатим досвідом роботи в різних країнах світу і в найвідоміших нафтогазових компаніях, таких як ExxonMobil та Shell, працює директором з розвідки та розробки АТ «Укргазвидобування». І – здавалося б – звідки тут взятися новій ролі художника-абстракціоніста? Проте саме в ній Макс потужно виразив себе і за кордоном, і на Батьківщині, куди повернувся, щоб бути разом зі своїм народом.
Зараз він живе і працює в Києві, але вирушив на Прикарпаття заради зустрічі з колективом і студентами Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, де виставляється серія його картин «Геохроніки: мистецтво земного часу». Її вже побачили в Полтаві, згодом вона помандрує університетами Львова, Харкова, Дніпра та Одеси. Але візит до прикарпатських колег для Макса – особливий, бо міркує так: «Мистецтво – це енергія. А геологи і нафтовики мають завдання в житті – знаходити джерела енергії для України. В цьому поєднанні непоєднуваного можуть виникати цікаві ідеї, як, власне, і трапляється на стику різних явищ».
Розпитуємо Макса, як це відбувається в його творчості, котру фахівці називають абстрактним експресіонізмом?
-Цей фантастичний напрямок зараз стрімко розвивається саме на стику науки і мистецтва. Маю сказати, що в США перша моя виставка була якраз в Музеї науки і мистецтва в Техасі. Мрію створити такий в Україні. Де він буде, зараз не визначено. Може, в Івано-Франківську чи Києві, у Львові чи Одесі…
-Роботи, які Ви представляєте на Прикарпатті, виконані у незвичній авторській техніці, котра навдивовижу точно відбиває земні структури. Чого в них більше – змістового наповнення чи гри з матеріалом?
-Всього разом. Бо матеріал тут надзвичайно важливий, адже геологія – це породи й відповідні текстури. А кожна картина, як бачите, дуже фактурна. Довго міркував, як відтворити текстури порід на полотні й таки знайшов вихід – змішувати монтажну піну з емалями, фарбою. Найбільше часу в мене забрав пошук такого рішення, але коли воно було знайдене, робота пішла швидко. Ця серія створювалась приблизно за пів року. Я давно хотів відобразити історію від зародження планети й до сьогоднішнього дня. І кожна картина відбиває її ключові моменти. Біле – льодовики, червоне – вулкани й магматичні виверження, зелене – джунглі і т.д.
«Не все в житті можна запланувати…»
-Ви належите до топ-менеджменту АТ «Укргазвидобування». Це і відповідальність, і завантаженість. Звідки час на творчість, якщо в добі 24 години?
-Одне іншому не заважає. Це як психотерапія. Ти приходиш втомлений з роботи, і всі твої думки – там. Дуже важливо переключитися. Оце і є можливість перейти в інший простір, в іншу енергію, зарядитися й повернутися потім з новими силами у свою керівну роль. Я за фахом – геолог, але мистецтво допомагає мені досягати балансу, додає змісту в житті: цікаво створювати щось і бачити, як люди сприймають твою творчість, як вони заряджаються енергією від твоїх робіт. Працюю вечорами та у вихідні, під час відпустки. В мені ніби живе дві різні людини – планова, яка діє згідно графіку, і та, що надихається і захоплюється, в якої не завжди все йде за планом, але відповідно до того, як розвивається ситуація. Ось мене так надихнули події на Майдані, що я взяв кілька вільних днів і малював – це не заплануєш. Не все в житті можна запланувати.
До слова, це засвідчує і сама поява серії картин Макса Вітика «Геохроніки: мистецтво земного часу» в Україні. Він привіз її на Батьківщину буквально за пару тижнів до повномасштабного російського вторгнення в нашу державу. І це був план. Однак ніхто не очікував, що виставки відбуватимуться уже в умовах воєнного часу. Але Макс не шкодує, навпаки, каже:
-Тепер у моєму житті з’явилося більше змісту й відчуття, що зараз треба бути тут, в Україні. Щасливий, що я можу щось зробити для своєї Батьківщини і в плані роботи геолога, і в мистецтві.
«Ми реально вже перемогли!»
Макс Вітик розділяє долю рідного краю у найважчі й найнебезпечніші часи. Київ постійно зазнає ворожих атак. Не оминули їх наслідки й Макса: виставка його картин «Воїни Світла», присвячена Революції Гідності, що відбувалась восени 2022 р. в Національному музеї "Київська картинна галерея", потрапила під ракетний обстріл – скляний дах виставкової зали обвалився. Глядачі змогли побачити картини вже після реконструкції музею 2023 р. Але це не дає митцеві жодних підстав зупинятися в творчості. На запитання, що він намалює після Перемоги, відповідає:
-Я вважаю, що ми реально вже перемогли. Це вже факт! Ми відстояли нашу країну. Тільки зараз нам треба згуртуватися й бути як одне ціле, щоб не повторювати помилки з минулої історії. Треба залишатися оптимістами навіть за теперішніх обставин. Ми вже вигнали ворога з Київщини, Харківщини, з Херсона, і ми виженемо його з України, тільки потрібен час.
У ході зустрічі були обговорені перспективи співпраці у сфері підготовки молодих фахівців за новими напрямками: декарбонізація, автоматизація, впровадження ІТ-рішень та цифрових технологій під час експлуатації підземних сховищ газу. 
додає змісту в житті: цікаво створювати щось і бачити, як люди сприймають твою творчість, як вони заряджаються енергією від твоїх робіт. Працюю вечорами та у вихідні, під час відпустки. В мені ніби живе дві різні людини – планова, яка діє згідно графіку, і та, що надихається і захоплюється, в якої не завжди все йде за планом, але відповідно до того, як розвивається ситуація. Ось мене так надихнули події на Майдані, що я взяв кілька вільних днів і малював – це не заплануєш. Не все в житті можна запланувати.
виставка його картин «Воїни Світла», присвячена Революції Гідності, що відбувалась восени 2022 р. в Національному музеї "Київська картинна галерея", потрапила під ракетний обстріл – скляний дах виставкової зали обвалився. Глядачі змогли побачити картини вже після реконструкції музею 2023 р. Але це не дає митцеві жодних підстав зупинятися в творчості. На запитання, що він намалює після Перемоги, відповідає:
