Проблема збереження водних ресурсів у світі – одна із тих, що з плином часу тільки набуває більшої гостроти. Глобальне потепління й безгосподарність людства, орієнтованого на споживання, а не на відновлення, призводять до дедалі гірших екологічних наслідків. Що вже казати про повномасштабну війну, яка розгорнулась у самісінькому центрі Європи й спричинила безпрецедентний екоцид, за влучним висловом фахівців.

Тож відзначення Всесвітнього дня водних ресурсів, запровадженого ООН задля привернення уваги громадськості до проблеми їх раціонального використання й забезпечення якості, у світлі згаданих подій набуває нового змісту: збереження життєдайних джерел перетворюється на найактуальніший порядок денний.

Який маємо досвід у цій царині і в якому напрямку варто рухатись далі? Про це – наша розмова з головою Басейнової ради Дністра, першим проректором Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Олегом Мандриком.

-Пане Олеже, ось уже скоро п’ять років, як створена й активно діє Басейнова рада Дністра, що працює суто на громадських  засадах. Кого вона об’єднала і про які її результати можна зараз говорити?

-З 2018 року, коли вона була заснована Держводагентством як консультативно-дорадчий орган, до неї увійшли 72 представники семи областей України – Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької, Вінницької, Одеської – як від центральних органів влади й місцевого самоврядування, так і з числа найбільших водокористувачів, громадських активістів, науковців. Долучились до її роботи і представники Молдови. Тож на теперішній час це 80 членів Ради, які активно працюють над узгодженням інтересів підприємств, установ та організацій, причетних до використання та відтворення водних ресурсів Дністра і дбають про виконання плану управління його басейном.

-Значення такого грамотного управління на наукових засадах стає зрозумілим на тлі вражаючих прикладів варварського поводження з природними ресурсами російськими окупаційними військами. Зокрема, наслідком їхньої діяльності стала як колосальна шкода Каховському водосховищу, так і рукотворні «стихійні лиха» в анексованому Криму. Бездумне втручання людини в збалансовані водні системи часом тягне за собою справжні катаклізми.

-Усвідомлюючи це, ми й ведемо в нашому регіоні роботу із запобігання таким екстремальним ситуаціям. Адже – будемо відверті – Дністер вельми вразливий. Його сильно забруднюють нафтопереробні заводи, калійний та целюлозо-паперовий комбінат, цукроварні, м’ясокомбінати та інші підприємства. Всі вони як беруть воду з Дністра, так і скидають туди відходи свого виробництва. Не дарма основні питання, які до цього часу розглядалися на засіданнях Басейнової ради, фокусувалися саме на розробленні Плану управління річковим басейном Дністра, виконанні державного моніторингу його поверхневих вод, зокрема під час воєнного стану. Також ми представили проєкт Плану управління ризиками затоплень району річкового басейну Дністра, працюємо над моніторингом його геоінформаційної системи, заходами із берегоукріплення, розчищення русел, створення каналів, польдерів  та водоочисних споруд. Бо ж усі знають, як потужно часом розливається Дністер і якої шкоди тоді завдає інфраструктурі, підприємствам, територіям. Траплялись навіть випадки загибелі людей.

Вже декілька разів  ми розглядали на засіданнях негативний вплив війни на екосистеми. Тож наші науковці зараз працюють над методиками, пов’язаними із запобіганням аварійним і надзвичайним ситуаціям різного рівня та покращенням моніторингу на очисних спорудах. До слова, треба згадати, що в Басейновій раді Дністра створено шість комісій, в тому числі наукова, протипаводкова, економічна, екологічна , з міжнародній діяльності. Відтак підтримуємо зв’язки із зарубіжними колегами. Приміром, мав нагоду зустрітися в Кракові з керівником організації  Wody Polskie, відповідальної за водне господарство Польщі, де вже запроваджені аналогічні плани управління. Її співробітники чудово розуміють наші проблеми і вважають, що ми рухаємося в правильному напрямку, тому готові допомогти в тих питаннях, де мають компетенції.

-З огляду на активну боротьбу України за енергетичну незалежність, чи має, на Вашу думку, перспективи будівництво ГЕС чи вони, навпаки, небезпечні?

-Безперечно, мають. Над цією темою працюють науковці ІФНТУНГ проф. Л.М. Архипова та проф. О.М. Адаменко, в якого є маса розробок (монографії, статті) саме по Дністру. А проф.  Я.О. Адаменко з Л.М. Архиповою навіть робили оцінку  впливу на довкілля міні-ГЕС у гірській місцевості. Просто науковцям треба більше роз’яснювати людям принципи їх функціонування. Бо населення тривожиться через можливе зменшення об’ємів води в низовині й скорочення рибних ресурсів (хоча для риби в конструкції ГЕС мають бути передбачені спеціальні тунелі). Але тепер, коли ми бачимо, які небезпеки тягне за собою атомна й теплова енергетика, то розуміємо, що наша перспектива – у вітровій, сонячній та гідроенергетиці, які повинні працювати в рамках закону і під суворим наглядом екологічної інспекції. До збільшення їх використання повинна спонукати держава, щоб на більшості будинках, приміром, були встановлені сонячні колектори чи батареї. Басейн ІФНТУНГ – найкращий приклад такої енергоощадності, бо він єдиний у місті працює і взимку, і влітку, адже все нагрівається сонцем.  Це тим більше актуально, що ціни на воду, газ і світло так чи інакше зростатимуть. А перехід на альтернативні джерела енергії цілком можливий. Тільки над цим потрібно працювати.

-До речі, Басейнова рада Дністра активно залучає до своєї діяльності не тільки викладачів, але й студентів ІФНТУНГ…

-Так. Саме силами студентів на Дністрі була обладнана моніторингова система, яка працює цілодобово й подає інформацію про все, що відбувається в ділянці її розташування (м.Галич). Також вони мають можливість працювати над своїми науковими дослідженнями в унікальній сертифікованій лабораторії з визначення якості води на базі Дністровського басейнового управління в Івано-Франківську (керівник Марія Засідко), вивчати тут дисципліну «Експериментальні дослідження в екології» та інші. Можна сміливо стверджувати, що це –  найкраща в Україні лабораторія, акредитована за міжнародними стандартами, яка дає можливість визначити 35 із 45 токсичних речовин. І не тільки у воді, але й в ґрунтах, звідки ці шкідливі речовини часом потрапляють до водних артерій. Тому 11 з 18 забруднюючих речовин тут визначаються з ґрунтів – метали, пестициди, фармацевтичні препарати. Надзвичайно потужна лабораторія з найсучаснішим японським обладнанням. Треба також сказати, що її працівники – випускники ІФНТУНГ, адже ми готуємо фахівців зі спеціальностей «Екологія» й «Технології захисту навколишнього середовища», які є спеціальностями майбутнього і невдовзі матимуть величезний попит.

Що стосується безпосередньо водних ресурсів, можна однозначно стверджувати: у майбутньому проблема забезпечення людства питною водою стане глобальною. Тому вже тепер треба постійно дбати про наші водні артерії й не допускати їхнього забруднення. В нашому регіоні – це Дністер, третя за довжиною ріка на території України після Дніпра та Південного Бугу. Задля збереження його екосистеми, ІФНТУНГ об’єднав свої зусилля з Басейновою радою Дністра в роботі на Дністровському протипаводковому полігоні (с. Маріямпіль), а також створив Центр прогнозування та попередження техногенно-гідроекологічної небезпеки Прикарпаття.

Попри війну, яка перекреслила чимало важливих проєктів, намір забезпечити здорове навколишнє середовище для наступних поколінь залишається в силі. І вже цього року ми сподіваємось завершити роботу зі створення Плану управління річковим басейном Дністра, виконання державного моніторингу поверхневих вод у басейні Дністра. Дністер – це унікальний природний скарб, який маємо обов’язково зберети!

Розмову вела Наталія Ясинська

Що буде з ГТС України, які основні проблеми та виклики виникнуть у разі нульового транзиту та що з цим робити, в інтерв’ю Андрію Закревському (генеральному директору ТОВ «Ньюфолк нафтогазовий консультаційний центр») фахово аналізує та коментує    професор кафедри фінансів Інституту економіки та менеджменту ІФНТУНГ Ліліана Гораль – людина, якій ми завдячуємо підготовкою фахівців газотранспортної галузі України.

З професійних уст можна буде почути відповіді на питання, які хвилюють і фахівців, і пересічних громадян: Чому українці не отримують дивідендів від нашої ГТС? Як виглядає архітектура ГТС України? Про розрахунки та чи Україна є надійним партнером для Європи? Яке майбутнє газотранспортної системи? Біометан та тарифи на розподіл газу. Водень та газоелектрична генерація чи пристосована наша ГТС? Розвиток освіти для потреб газотранспортної системи.

Докладніше – див. в сюжеті: