Цей лейтмотив прозвучав під час візиту голови Правління Європейського співтовариства з охорони праці ESOSH Ольги БОГДАНОВОЇ до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. На зустрічі з ректором ІФНТУНГ Ігорем ЧУДИКОМ, яка була присвячена започаткуванню тісної співпраці між університетом та Спілкою, гостя підкреслила конкретну мету – підписати угоду, яка б стала мостом між наукою та практикою: «Щоб інновації у сфері охорони праці, розроблені науковцями, студентами та аспірантами, могли швидко впроваджуватися у виробництво. Така співпраця дозволить забезпечити гідні умови праці не лише в Україні, але й на міжнародному рівні».

Очільниця ESOSH мала нагоду також поспілкуватись з в.о. директора Інституту нафтогазової інженерії Володимиром БОГОСЛАВЦЕМ, викладачами ІНГІ, завідувачкою кафедри екології Марією ОРФАНОВОЮ та проф. цієї ж кафедри Олегом МАНДРИКОМ, завідувачкою кафедри технології захисту навколишнього середовища та охорони праці Галиною ГРИЦУЛЯК та викладачами кафедри. Адже саме на цю кафедру буде зроблено особливий акцент у реалізації договору. Крім того, гостя відвідала низку лабораторій ІНГІ та кафедри екології, Центр інноваційного розвитку та Тренажерний буровий центр, познайомилась з матеріально-технічною базою університету, яка може слугувати гідною платформою для ефективної співпраці. 

ІФНТУНГ – майданчик для інновацій, а студентська лава – початок змін

Виступаючи перед студентами та викладачами ІФНТУНГ, Ольга БОГДАНОВА підкреслила, що ІФНТУНГ має стати майданчиком, де всі ініціативи з охорони праці підкріплюються наукою, освітою та дослідженнями. «Україна має унікальний досвід подолання наслідків надзвичайних ситуацій. Цей досвід, здобутий у важких умовах війни, має стати надбанням не лише України, а й усього світу,  – зазначила вона. – В цих умовах неприпустимо втрачати людей на виробництві через низький рівень охорони праці в галузях, пов’язаних з високими ризиками, серед яких – й нафтогазова, й будівельна й енергетична. Адже людське життя – це найбільша цінність». Лекторка закликала студентів стати агентами змін, бо вірить, що саме з їхньої студентської лави почнеться трансформація культури безпеки на виробництвах. Її презентація продемонструвала, що євроінтеграція – це не лише економічні та політичні реформи, це, перш за все, підвищення стандартів життя, включаючи безпеку на виробництвах, а співпраця між ІФНТУНГ та  ESOSH допоможе Україні зробити рішучий крок на цьому шляху.

Серед ключових напрямів співпраці, прописаних у договорі – це формування навчальних програм з безпеки праці, що відповідають європейським стандартам та кращим світовим практикам, спільна участь у розробці законопроектів та нормативно-правових актів, спрямованих на підвищення стандартів безпеки праці на основі ризикоорієнтованого підходу, спільні заходи з подолання кадрового дефіциту  у сфері безпеки та здоров я працівників тощо.

 «Це зерно, яке повинно принести добрі плоди», – сказав ректор університету Ігор ЧУДИК, підписуючи Меморандум про співпрацю. І в цих словах відчувалася віра в те, що спільні зусилля принесуть реальні результати.

Коли тобі вісімнадцять і ти – першокурсник університету, починається зовсім нове, студентське життя. Саме за ним потім ностальгують випускники і складають романтичні пісні. Однак, попри яскраве емоційне забарвлення, воно є першим етапом цілком самостійного та серйозного життя дорослого. Тому мають слушність юнаки та дівчата, котрі замислюються над тим, як провести університетську п’ятирічку з максимальною користю для себе. Адже час плине швидко: незчуєшся – тобі вже на роботу? А яку? Як знайти своє місце під сонцем? Як отримувати потім задоволення від обраної справи? Та й – будемо відверті – хотілось би мати хорошу матеріальну сатисфакцію.

Як знайти відповіді на всі ці питання, добре знають в Інституті економіки та менеджменту ІФНТУНГ. Професійними успіхами можуть похвалитися чимало його вихованців. Їхній досвід особливо цінний для тих, хто робить перші кроки до своєї мрії і потребує підтримки.

Це врахували викладачі кафедри туризму, рекреації та регіонального розвитку й влаштували для своїх першокурсників зустріч з її випускником, а нині успішним підприємцем, власником мережі барбершопів «Frisor» та маркетингової агенції в м.Тернополі Андрієм Кобилянським.

Якихось сім років тому він писав у своєму Інстаграмі: «Не так давно здійснив мрію батьків, знайшов роботу. Ще в 16 років вирішив, що буду бізнесменом, ходив всюди, де казали, що заробляти легко і взагалі скоро будеш їздити на мерсі, інвестував всі гроші в «прибуткові інвестиційні компанії». Продавав все, що тільки міг, але нещодавно зрозумів, що по факту нічого й не вмію, тому вирішив опанувати якусь професію. За дивним збігом обставин, я опинився в Києві, в єдиній академії барберів в Україні, яку успішно закінчив (і схуд за місяць майже на 5 кг, тому, якщо хочете схуднути, просто не їжте, в мене вийшло)».

І  ось минуло небагато часу – й перед нами досвідчений фахівець, який зумів знайти свою нішу в бізнесі й досягти в ньому прекрасних результатів у свої 27. Андрій Кобилянський – живий приклад того, як навчання в університеті може стати основою для значних досягнень. Звісно, якщо не гаяти час на дрібниці та сумніви. Бо час – це найбільший ресурс, який має студент, і кожну хвилину варто використати для самовдосконалення.

Саме про це й велась бесіда з першокурсниками спеціальності «Туризм». На жаль, більшу частину групи «скосив» грип, до того ж зустріч перервала тривожна сирена, тож поставити свої запитання змогли не всі. Тому було вирішено компенсувати втрати публікацією інтерв’ю, яке пропонуємо вашій увазі.

Досвід Андрія Кобилянського особливо цікавий студентам, бо він –  майже в одній віковій категорії з ними. Все, що каже, абсолютно актуальне для хлопців та дівчат, котрі цікавляться, як їм краще організувати своє навчання. Ділиться своїми міркуваннями із цього приводу:

- Якщо ви – на першому курсі, то у вас точно є чотири роки плюс – магістратура. Як ви витратите цей час – питання до вас. Часто в університет ідуть, бо не знають, куди дітися; й коли виходять з університету – знову не знають, куди дітися. Щоб із вами такого не сталося, маєте витратити час із користю. Мова не про те, щоб вам не гуляти, не розважатись – це нормально, ви молоді люди. Але якщо вас вчать, а ви не вчитесь, то в цьому нема змісту взагалі. Коли я приймаю людину на роботу (а в мене є сфера діяльності, куди беремо навіть «з нуля»), я не дивлюся, що вона знає і де була: бачу лиш одне – чи хоче вона вчитися і працювати. 

От мені зараз 27 – і я поглинаю різну інформацію: в мене 90% відео на «YouTube» – це історичні відео або про науку. Ви маєте бути ерудовані: чим більше читаєте, чим більше вчитесь, тим ширшим стає ваш базовий набір слів, як мінімум. Це дуже важливо для спілкування. Саме тому я йшов на спеціальність, де мене точно навчать говорити, мене точно навчать спілкуватись. І не важливо, чи ви потім будете працювати в туризмі чи ні, чи матимете свій бізнес, ким ви будете: в кожному разі у вас вже не буде того часу, який є зараз. Буде робота, діти, потреба в грошах, необхідність купити одяг, машину чи ще щось і відпустка, розподілена на те і на це. А зараз час у вас є.

Андрій радить не боятися помилок, бо це – частина шляху до успіху, і щоразу нагадує: в університеті перед вами – всі можливості та ресурси, тож їх слід використати максимально, щоб побудувати майбутнє своєї мрії. І запевняє, що важливо не боятися визначати для себе великі цілі та йти до них крок за кроком, отримувати досвід, розвивати навички:

-Якщо ви вийдете в 22 роки з університету не готові до цього світу, такі люди як я вас з’їдять. Ви будете працювати в мене чи  ще в когось, закрутиться «колесо сансари»:  треба гроші на квартиру, на машину , а тоді діти і т.д. і т.п., і пішло... І ви десь у 60 років розгинаєте спину – а ще й не пожив. Проте ким ви вийдете з університету, залежить виключно від вас. Будьте активні, відвідуйте лекції, тренінги. Треба все пробувати, вчитися, замість того, щоб сидіти «в телефончику», переписуватися і гуляти, бо через п’ять років побачите втрачений час. Чи кожен вам предмет потрібен чи ні – питання дискусійне, але чи можна взяти щось від кожного викладача – можна,  чи візьмете – питання до вас.

-Багато  людей стараються набрати яунайбільше знань на курсах і тренінгах. Але що переводить кількість набутих знань у якість?

-Практика і власні помилки, невдачі. Всі завжди говорять про успіхи, але не кажуть про свої промахи.  Ми схильні себе переоцінювати. В мене такого не було. Я - без ілюзій, коли щось починав, то розумів: великий шанс, що справа буде невдалою. Але іншого способу нема. Міг не починати, не позичати гроші, не старатися, не ризикувати, але тоді в мене до 27 років нічого б і не було. Тільки практика, тільки втрати, тільки досвід, потім – правильний аналіз і результат.

-Гуль набито багато?

-Дуже багато. Сподіваюсь, буде ще більше далі. Це рівень проблеми, з якою ти справляєшся.

-Тобто ви самі собі бажаєте більше проблем?

-Однозначно. А як інакше? Коли в тебе все добре і ти не стикаєшся з новими труднощами, то ти або вмер, або просто вдома сидиш.

До слова, щоб справлятися з проблемами, рівень яких постійно зростає, Андрій вчиться й досі: за останні два роки витратив на навчання близько 4 тис. доларів. Вивчав і бухгалтерський облік, і ораторське мистецтво, й фінансовий менеджмент… З кожного курсу взяв щось корисне, що лягло в загальну картину його бізнесу. Замішаний на багатому практичному досвіді, він дав хороший плід. Мережі барбершопів що тільки не передувало – від закупівлі та збуту горіхів і доставки квітів до продажу велосипедів. А тоді ризикнув вкотре й взагалі взявся опановувати ремесло, яке вирішив пізнати зсередини, аби потім розгорнути власну справу. Так і з’явився його перший «Frisor», створений, в основному, на позичені кошти. Ризик? Безперечно. Але Андрій впевнений: бізнес завжди передбачає ризик. Грішми, часом, самим бізнесом. Усміхається: 

-Будь-який бізнес – це ризикова інвестиція. Нема ризику – нема розвитку. Але, якщо у вас є розуміння, як працювати з грішми й давати результат – все буде. Втім треба усвідомлювати, яку береш на себе відповідальність. Якщо я людей підведу – зі мною вже ніхто не буде працювати. Це питання передусім знань, компетенції, вміння побудувати структуру. Будь який бізнес – це завжди менеджмент. Завжди треба знайти людей, мотивувати їх, організувати роботу й досягти результату. А сфера може бути будь-яка. Продукт різний –  схема завжди одна. Якщо вмієте будувати структуру, то питання грошей другорядне. Все буде.

-Ми говоримо про шляхи розвитку, а що можна сказати про перешкоди на ньому? Що людину гальмує?

-Відсутність мотивації. Має бути якась інша мотивація, крім фінансової. Велике питання –  і в способі життя. Щодо мене, то я не курю, не п’ю кави, не вживаю алкоголю, правильно харчуюсь. Живу тверезо  – мені не подобається, коли якісь зовнішні фактори впливають на мій спосіб мислення. Про наркотики й психоделіки навіть мови нема. Хочу жити здорово, мислити здорово, здорово оцінювати ситуацію, і вчитися отримувати щастя від здорового розуму. Я медитую, розвиваю себе духовно, щоб бути наповненому, аби міг працювати й мати здорові стосунки. Якщо в цьому напрямку не розвиваєшся, то це також гальмує. Бо гроші – це дуже добре, але є базові сфери в житті – робота, сім’я, друзі і час для себе.  Якщо якась одна сфера переважає решту – вона всі валить, а потім всі решта валять основну.

-Щодо здорового способу життя. Яке місце в ньому посідає спорт?

- В мене три тренування на тиждень з футболу (моє хобі), в середу – контр-страйк (виключно з нашим робочим колективом). В теплу пору року через день – крос 5 – 7 км. Це теж свого роду медитація.

Все, що Андрій Кобилянський робить, і для свого розвитку, і для здоров’я – ресурс для подальшої розбудови бізнесу. І для нього це – далеко не про гроші. Успіх, якого зичить нинішнім студентам полягає не лише у високих заробітках. Гонитву за ними вважає бідняцьким менталітетом. Його протилежність – орієнтація на віддачу:

- Хочу мати цінність для суспільства. Так, це живить моє его, і за рахунок цього я почуваю себе краще. Але кому від цього зле? Розвивайтеся духовно, намагайтеся принести  користь людям. Суть будь-якого розвитку полягає в тому, що він має завершуватися не на тобі самому, а на оточенні. Ми повинні трансформувати соціум. От я в цій країні хочу жити, і це мій інтерес, хочу щоб тут було все добре.

Задля того Андрій займається благодійністю, активно волонтерствує. Візит до ІФНТУНГ (тепер уже в ролі стейкхолдера) і мотиваційна зустріч зі студентами – також частина його внеску в побудову цього кращого майбутнього. Бо мине небагато часу – й сьогоднішні першокурсники вийдуть у самостійну професійну путь і також робитимуть свій внесок у розбудову  Батьківщини.