Сьогодні в Інституті гуманітарної підготовки та державного управління ІФНТУНГ святковий день. Студенти трьох спеціальностей Інституту (035 Філологія, 029 Інформаційна, бібліотечна та архівна справа і 281 Публічне управління та адміністрування) отримали відзнаку чотирьох років плідної праці, пошуків, прагнень, набуття нових знань та умінь – дипломи бакалавра. Кафедра філології та перекладу випускала сьогодні одразу дві групи – ФІЛ-19-1 та ФІЛ-19-2.
Усі присутні розуміють, відчувають й постійно пам’ятають тих, завдяки кому цей день став можливим – наші доблесні воїни, наші захисники дарують нам надію на мирне життя, можливість працювати та навчатися, багато з них – ціною власного життя.
З привітальним словом до випускників, їхніх рідних, викладачів, кураторів академічних груп звернувся ректор ІФНТУНГ Ігор Іванович Чудик, який наголосив, що ці чотири роки навчання випали не з легких – і ковід, і повномасштабна війна, і онлайн навчання, і блекаути. Проте ці юнаки та юнки здолали усі виклики. Ми випускаємо нових фахівців, за якими майбутнє, які отримали гідні знання, щоб відбудовувати Україну після перемоги над ворогом.
Дипломи, серед яких була значна частка дипломів з відзнакою, нашим бакалаврам вручав директор ІГПДУ Дмитро Іванович Дзвінчук. Зі словами привітання виступили також завідувач кафедри філології та перекладу Мар’яна Володимирівна Штогрин та куратори сьогоднішніх випускників, доценти кафедри Оксана Михайлівна Ріба-Гринишин та Оксана Мирославівна Гордій.
Бажаємо нашим випускникам успіхів у всіх подальших починаннях та, найперше, якнайшвидшої перемоги!
P.S. Оскільки старости груп ненароком пропустили свою чергу, публікуємо зараз вітальне слово Сніжани Афтанас – старости групи ФІЛ-19-1.
«Насправді, важко було підібрати слова, незважаючи на те, що ми філологи, щоб зробити підсумок цих чотирьох років, які пролетіли неймовірно швидко та зовсім непомітно. Саме чотири роки тому ми всі свідомо стали студентами і зробили один із найважливіших виборів у нашому житті.
Життя нам кидало і продовжує кидати нові і нові виклики, але ми тримаємось гордо та попри всі труднощі йдемо до своїх мрій. На шляху до бажаного дуже важливою є підтримка. За словами одного американського письменника, все можливо, коли тебе підтримає друг. А коли цей друг ще й розділяє твої інтереси та цілком тебе розуміє, то перешкоди стають просто нічим. За цей час кожен з нас знайшов друга, який у важкі моменти міг сказати «та нічого, якось буде». І ця фраза вселяла більшу довіру, ніж вивчене питання на екзамен. То ж скажіть дякую один одному за те, що ви змогли пройти цей шлях разом.
Батьки, наступне дякую буде саме вам. За все. За віру в нас, за підтримку під час всіх заліків чи екзаменів, за приготування чаю на дистанційному навчанні, за те, що на першому курсі витирали сльози і казали, що потім буде легше.
І найголовніше наше дякую звучить для всіх викладачів та працівників кафедри філології та перекладу та інших відділів, які дали нам безцінні знання та на своєму прикладі демонстрували, що необхідно вчитись. Кожен викладач зробив свій немалий вклад у наше майбутнє. Завдяки викладачам української мови, ми тепер точно знаємо, що знаходиться те, що губиться. Викладачі німецької мови зробили нас ще крутішими спеціалістами, адже тепер ми маємо можливість працювати ще й за цим фахом. Викладачам інших спеціальностей ми дякуємо за розширення кругозору та можливості спробувати відчути себе в різних сферах діяльності. Викладачам англійської перш за все дякую за терпіння; виправити неправильний наголос разів 20 за пару – це дорого коштує. Дякуємо за те, що коли слова не складалися в речення і наш переклад зовсім не звучав, ви допомагали нам скласти пазли і вселяли надію, що колись у нас теж так вийде. За те, що зробили словники нашими найкращими друзями та навчили того, що не знати – це не соромно. Соромно – не вчитись.
Нашому найкращому куратору, Оксані Михайлівні, окреме велике дякую від усієї ФІЛ-19-1. Ви та, кому я телефонувала з будь-яких питань, знаючи, що ви знайдете відповідь та дасте нам необхідну пораду.
Мар'яно Володимирівно, вам дякуємо не тільки за знання отримані із нафтогазового перекладу, хоча це теж дуже важливо. Але й за ваше вміння мотивувати нас, іноді бути строгою, щоб показати нам, що навчатись життєво необхідно. Ви дуже часто нас підтримуєте, не раз говорите всім потенційним роботодавцям, що ваші студенти найкращі. В таких викладачів як на нашій кафедрі студенти дійсно найкращі. Ми всі йдемо у світ з розумінням того, що все вдається завдяки клопіткій праці, докладеним зусиллям та вірою у серці. Тож крізь терни – до зірок».
