Міжнародну конференцію, що підбила підсумки проекту «Перевідкриття спільних культурних коренів та оцифровування їх для майбутніх поколінь – Root4Dig», провели в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.

Проєкт розпочався 1 березня 2025 р. в повіті Марамуреш (Румунія) та Івано-Франківській області (Україна). Ініціатива, що мала на меті поглиблення транскордонного співробітництва, популяризацію для студентства культурних цінностей у спільних Карпатах через їх оцифровування, дала новий імпульс розвитку партнерства ІФНТУНГ з Технічним університетом Клуж-Напока - Північним університетським центром в м. Бая-Маре (Румунія) та громадською організацією «Асоціація Академічних досліджень, інновацій та професійного розвитку» (Румунія). Вони разом реалізували цей проект за співфінансування Європейського Союзу в рамках Програми Interreg VI-A NEXT Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2021-2027.

Впродовж майже року була проведена велика робота в напрямку поглиблення співпраці технічних університетів шляхом перевідкриття спільних українсько-румунських культурних коренів та їх оцифрування для майбутніх поколінь у сполученні з розвитком м'яких навичок студентів технічних університетів для популяризації культурної спадщини в прикордонному регіоні.

І ось – підсумкова зустріч партнерів. Досить сказати, що один із результатів проекту – приміщення ІФНТУНГ, де зібрались його учасники. Це один із поверхів колишньої студентської їдальні, де було облаштовано новий студентський простір, в якому акумульовано найсучасніше обладнання, необхідне для оцифровування й подальшої роботи в заданому проектом напрямку. Приміщення обрано не випадково. Воно оздоблене різьбою по дереву, виконаною в найкращих традиціях гуцульських майстрів, творчість яких також є важливою складовою транскордонної культурної спадщини.

Ректор ІФНТУНГ Ігор Чудик так сказав про цей вибір:

-Місією проекту було створення кампусу для верифікації процесів, пов’язаних із проектною діяльністю у сфері культурної спадщини. А це різьблення – культурна візитівка краю. Решта – все, що стосується техніки, технологій оцифрування, доповненої реальності -  використовуватиметься для того, щоб вчити студентів, як із цим працювати, як це передавати майбутнім поколінням, як доносити в школи ідеї візуалізації минулого й проектування можливого майбутнього зі збереженням того, що є особливим для нас.

Голова Асоціації академічних досліджень, інновацій та професійного розвитку професор Північного університетського центру Бая-Маре Крістіан Барз високо оцінив результати співпраці з фахівцями ІФНТУНГ і підкреслив високу якість проведеної учасниками проекту роботи.

Своєю чергою ректор ІФНТУНГ Ігор Чудик так звернувся до румунських учасників конференції:

-Найперше хочу висловити вдячність нашим колегам з Клуж-Напока, всім, хто тривалий час є партнерами нашого університету у спільних грантових проектах і освітніх програмах. Цей проект має для нас усіх велике значення. Його основою був корінь культурної спадщини України та Румунії, що пов'язує нас в минулому і дає великі перспективи на майбутнє. Дуже важливе в подібності наших університетів технічне спрямування, тож через призму культурної спадщини і розвиток технічної освіти маємо унікальний для нас пріоритет. Дякую і партнерам, і місту, й обласній державній адміністрації, які долучились до цієї події, а також громадянам Румунії за підтримку в часі російсько-української війни.

Рамона Демарчек, проектний менеджер з румунської сторони, очільниця департаменту міжнародних зв’язків Технічного університету Клуж-Напока застановилась на розвитку університетської кооперації, що уможливила результати, які стануть важливим внеском у збереження культурної спадщини обидвох країн.

До роботи конференції долучилась  начальник управління євроінтеграції громад і туризму Департаменту міжнародного співробітництва та євроінтеграції громад Івано-Франківської обласної державної адміністрації Галина Макота. Вона наголосила на важливості оцифрування культурної спадщини в часі війни, коли росіяни не тільки нищать культурні об’єкти України сотнями, але й вбивають митців, котрі забезпечують тяглість поколінь у мистецькому процесі.

Експерт представництва в Івано-Франківську спільного секретаріату програми Interreg NEXT Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна Оксана Шийчук звернула увагу на перспективи розвитку ідей, закладених у проекті, результати якого були презентовані, та побажала його учасникам «копати глибше» у подальших наукових пошуках.

Заступник начальника управління євроінтеграції громад і туризму, начальник відділу туризму Департаменту міжнародного співробітництва та євроінтеграції громад Івано-Франківської  ОДА Віталій Передерко звернув увагу на те, що колектив ІФНТУНГ є дуже успішним у проектній діяльності, спрямованій на розвиток туризму. І проект, підсумки якого підбивались, далеко не перший приклад таких здобутків.

З презентаціями результатів проекту виступили модераторка заходу, менеджер головного бенефіциара, професор кафедри екології ІФНТУНГ Людмила Архипова, учасники конференції з румунської сторони Рамона Демарчек та Крістіан Барз, а також їх колеги з ІФНТУНГ Мар'ян Слабінога  - технічний експерт проєкту, професори кафедри комп'ютеризованого машинобудування Володимир Копей та Олег Онисько. Член івано-франківської команди проекту, професор Інституту гуманітарної підготовки та державного управління Дмитро Дзвінчук подарував Крістіану Барзу пам’ятні альбоми найкращих взірців української сакральної архітектури, висловив впевненість, що дослідження традицій не обмежиться цим проектом і наголосив:

-Ми зібралися тут не просто підбити підсумки проекту  «Перевідкриття спільних культурних коренів та оцифровування їх для майбутніх поколінь – Root4Dig». Ми зібралися засвідчити, що наша культура – це не музейний експонат під склом, а жива енергія, яка тече через кордони крізь століття і навіть крізь цифрові мережі.

Його погляд підтверджує  фахова думка учасника проекту, доцента кафедри комп'ютерних систем і мереж Мар’яна Слабіноги, який розповів присутнім про технічну специфіку оцифрування об’єктів культурної спадщини та використання в цьому процесі штучного інтелекту.

Проект завершено, але водночас він триває. Адже став поштовхом для подальшого руху вперед – до нових наукових пошуків, до масштабнішої роботи в обраному напрямку. І той місток між культурами й поколіннями, що його проклали впродовж року учасники проекту, обов’язково ставатиме дедалі ширшим.

Відбувся ІІ (обласний) етап Всеукраїнського учнівського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук учнівської молоді Івано-Франківщини 2025–2026 навчального року – подія, яка вкотре засвідчила високий інтелектуальний потенціал школярів області та їхню готовність до серйозної наукової роботи.

Конкурс став для учасників можливістю проявити знання, креативність і дослідницький характер у різних галузях науки. Учні розвивали навички наукового пошуку, вчилися аргументовано презентувати власні ідеї, здобували перший досвід публічного захисту та робили впевнені кроки до майбутньої професії. Подані роботи вразили журі актуальністю тем, глибиною аналізу та високою мовною культурою.

Традиційно до оцінювання долучилися науковці й викладачі ІФНТУНГ. Цьогоріч 12 представників університетської спільноти працювали у складі журі різних секцій. До Секції української мови та літератури увійшли викладачі кафедри філології та перекладу, у Секції психології працював викладач кафедри публічного управління та адміністрування, Секцію гідрології представляли фахівці кафедри геодезії та землеустрою. У Відділенні інформаційних технологій журі формували представники кафедри інженерії програмного забезпечення, у Секції прикладної математики – викладачі кафедри фізико-математичних наук, а Секцію довкілля оцінювали представники кафедри екології та кафедри технології захисту навколишнього середовища та безпеки праці.

За підсумками конкурсу визначено переможців і відзначено найяскравіші роботи, що продемонстрували наукову зрілість і серйозний підхід до досліджень. Завідувачка кафедри інженерії програмного забезпечення Вікторія Бандура зазначила: «Рівень робіт дев’ятикласників та десятикласників вражає навіть досвідчених викладачів. Це вже не просто учнівські спроби, а серйозні кроки в галузі інформаційних технологій. Ми впевнені: з такою молоддю українське ІТ — у надійних руках». Подібні відгуки звучали і в інших секціях.

Для ІФНТУНГ участь у роботі журі – це не лише експертна підтримка обласного етапу, а й можливість побачити тих, хто вже завтра може стати студентами університету. Обдарована, мотивована, амбітна молодь Івано-Франківщини демонструє готовність до серйозних досліджень і прагнення розвиватися у науці.

Щиро дякуємо Малій академії наук учнівської молоді Івано-Франківщини за високий рівень організації, а вчителям і науковим керівникам — за якісну підготовку юних дослідників. Вітаємо учасників із вагомими здобутками та запрошуємо продовжити науковий шлях у стінах ІФНТУНГ, який має потужну сучасну науково-технічну базу та відкриває широкі можливості для реалізації дослідницьких ідей.

На фасаді головного корпусу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу з’явилася ще одна пам’ятна сторінка історії — тут урочисто відкрито меморіальну дошку, присвячену випускнику і працівнику університету, захиснику України Ярославу Маньківу.

Цей день зібрав разом рідних, друзів, колег, студентів — усіх, для кого ім’я Ярослава Маньківа стало символом честі, гідності й жертовної любові до Батьківщини. Відкрив пам’ятну дошку син Героя — Микола. У цій миті переплелися біль втрати і гордість за батька, який назавжди залишився прикладом для своєї родини та всієї університетської спільноти.

Життєвий шлях Ярослава Маньківа був тісно пов’язаний з ІФНТУНГ. У 1994 році він вступив до університету, а вже у 1999-му здобув фах гірничого інженера. Саме тут він формувався як фахівець, як особистість, як людина, що звикла працювати сумлінно й відповідально. Після завершення навчання залишився в університеті — працював інженером І категорії кафедри буріння нафтових і газових свердловин упродовж 1999–2015 років. Його знання, працьовитість і золоті руки залишили помітний слід — зокрема, у створенні лабораторії, яка й сьогодні нагадує про нього щоденно.

Коли ж Україна опинилася перед найбільшим випробуванням, Ярослав Маньків без вагань став на захист держави. У складі 42-ї окремої механізованої бригади він героїчно боронив рідну землю, був старшим лейтенантом, командиром взводу військової частини А4667. Воював на Бахмутському та Запорізькому напрямках. Його шлях — це шлях людини, яка не відступила, не сховалася, а стала там, де була найбільш потрібна.

7 липня 2023 року життя Ярослава Маньківа обірвалося під час мінометного обстрілу українських позицій поблизу селища Ямпіль Краматорського району Донецької області. Йому було лише 47 років. Так мало прожито — і так багато зроблено. Його ім’я сьогодні з вдячністю згадують не лише колеги та знайомі, а й усі співгромадяни, які завдячують йому та його побратимам і посестрам своїм життям і можливістю жити у вільній країні.

Під час відкриття меморіальної дошки представники кафедри буріння поклали квіти до пам’ятного знака. Спогадами про Ярослава поділилися ректор університету Ігор Чудик та його колега, завідувач кафедральної лабораторії Микола Олексюк. Для них це не просто ім’я — це людина, з якою разом навчалися, працювали, творили. Тому слова давалися важко, адже пам’ять про Ярослава жива у кожній деталі, у кожному куточку лабораторії, яку він допомагав створювати.

Цього дня сама природа ніби розділяла людський біль — дощ, перемішаний зі снігом, тихо падав на землю. А з меморіальної дошки дивилися лагідні очі воїна — на тих, кого він любив понад усе: матір, дружину, дітей.

Мати Героя, пані Ярослава, подякувала всім присутнім за пам’ять про її сина. У відповідь колектив університету віддав шану матері, яка виховала гідного громадянина, чесну, порядну людину й відданого Україні захисника.

Ректор ІФНТУНГ Ігор Чудик, звертаючись до присутніх, наголосив:

-Сьогодні наша місія — як університетської спільноти і як українців — пам’ятати про тих, хто віддав за перемогу найцінніше — своє життя. 

Ми повинні розуміти ціну цієї жертви. Вона не марна. Саме завдяки таким людям Україна має майбутнє. Меморіальна дошка Ярославу Маньківу — це не лише знак пам’яті. Це нагадування кожному з нас про відповідальність, про силу духу, про любов до рідної землі. Про те, що Герої живуть доти, доки ми пам’ятаємо.