Щастя любити свою роботу
Пандемія COVID-19 боляче вдарила по ринку праці в усьому світі, забираючи не лише людські життя, але й добробут:
страждає економіка, працівники різних галузей втрачають роботу або переходять на неповний робочий день, закриваються бізнеси. Проте ця кризова ситуація також показала, що існують спеціальності, які навіть за найгірших обставин дають можливість залишатися «на плаву». Серед них - енергетика. Бо хай там що відбувається навколо - стихійні лиха чи епідемії - світло завжди потрібне в кожній оселі й на кожному підприємстві. 
Тому нинішня розповідь із серії матеріалів «Старт у професії» присвячена саме цьому вкрай необхідному фаху. А розкажуть про нього абітурієнтам і студентам Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу співробітники приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», яке ось уже 90 років розподіляє споживачам електроенергію мережами, що охоплюють територію всієї Івано-Франківської області. В його семи філіях і центральному офісі в обласному центрі працює понад 400 вихованців ІФНТУНГ.
Менеджер з персоналу відділу стратегії і розвитку персоналу АТ «Прикарпаттяобленерго» Любов Багрянцева розповідає:
-Більшість із них - випускники спеціальності «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка». Вони задіяні в основному бізнес-процесі, що забезпечує безперебійне та надійне електропостачання, працюють на всіх рівнях, стартуючи з посад електромонтерів вищих розрядів і виростаючи до рівня вузькоспеціалізованих фахівців - інженерів, диспетчерів, начальників служб, головних інженерів, директорів філій і ТОП-менеджменту компанії.
У професії, як у спорті – треба щодня збільшувати навантаження
Один із них - технічний директор АТ «Прикарпаттяобленерго» Олег Сеник, кавелер ордена "За заслуги" ІІІ ступеня. Щодо майбутньої професії сумнівів ніколи не мав - змалку мріяв бути як татко, енергетиком. 
У шкільні роки виникло бажання зрозуміти принцип дії електрики - в лампочці, в розетці, в телевізорі… Тож вся домашня неробоча техніка на шляху до смітника переходила через його руки, бо мав розкрутити й подивитися, як той чи інший прилад працює. Згодом, уже навчаючись у технікумі, сконструював свою першу світломузику, яку тоді придбати було майже неможливо.
Це був саме той випадок, коли дитяче та юнацьке захоплення вирішує подальшу долю: потім було навчання в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу за спеціальністю «Електропостачання промислових підприємств нафтової і газової промисловості», а далі - його перше та єдине місце роботи в АТ «Прикарпаттяобленерго». Розповідає:
-З роками змінювалися лише посади. Це сьогодні я технічний директор, а в 1994 р. розпочинав електромонтером у службі релейного захисту: вивчена теорія - це одне, а от на практиці все трохи інакше. На підприємстві мені дуже пощастило з наставниками, які з одного боку, постійно випробовували на професійну міцність, а з іншого – ділилися багаторічним досвідом, давали корисні поради та неабиякий поштовх до розвитку. Відтак, за 10 років вдалося пройти шлях від електромонтера, інженера та начальника служби до заступника технічного директора з високовольтних мереж і, зрештою, технічного директора.
Кожен етап був по-своєму цікавим і по-своєму нелегким. У професійному становленні, як у спорті – щоб досягти нового витка розвитку, необхідно щодня збільшувати навантаження. Звісно, у м’язах з’явиться біль, але це приємний дискомфорт. Якщо м’язи болять – ти розвиваєшся. Той самий принцип і в професії – щодень це постійне навчання та безперервна робота над собою. Кожне нове призначення – новий рівень та нові горизонти, новий виток розвитку й нові виклики. Крім того, кожна наступна посада – це ще більша відповідальність. І не лише за себе, але й за колектив, якому необхідно створити максимально сприятливу робочу атмосферу. Адже найвища результативність - не від примусу, а від професійної цікавості. Бо енергетика – дуже динамічна сфера, яка постійно розвивається і в якій завжди потрібно вчитися новому!
Справжні герої живуть серед нас
Саме з цих міркувань, у компанії налагоджено внутрішнє навчання, наголошує Любов Багрянцева:
-У нас працює ліцензований навчально-курсовий комбінат, який займається підвищенням кваліфікації, розрядності працівників і має право видавати їм допуск на виконання робіт. Періодичного зовнішнього навчання потребують вже інженери, диспетчери, керівники: для поновлення знань компанія скеровує їх у відповідні заклади вищої освіти. Так само коштом компанії фінансується й особистісний розвиток співробітників, для яких запрошують тренерів на місця, або відправляють до Львова, Києва на семінари, конференції, тренінги…
Втім, можливість професійного зростання - не єдина принада для молодих спеціалістів, які прагнуть стати частиною колективу АТ 
«Прикарпаттяобленерго». Це також доступ до знань і досвіду наших експертів в енергетичній галузі, широкий вибір спеціалізації, нагода реалізувати свої знання. Будь-які вакансії, що з’являються в компанії, в першу чергу, пропонуються нашим працівникам, які бажають кар’єрно зростати. Працевлаштування в нас завжди офіційне, з дотриманням усіх вимог законодавства. Вже багато років поспіль компанія підтримує стабільність у виплатах заробітної плати, і це дає нашим працівникам впевненість у завтрашньому дні. Оплата праці двоскладова - з гарантованої частини плюс змінної, яка залежить від досягнень, ініціативності та результативності працівника. Крім того, дією Колективного договору на співробітників компанії поширюються численні додаткові приємні бонуси. Також вони можуть скористатися системою страхування здоров’я на випадок захворювань, яку пропонує компанія - це в наш час дуже важливо.
Такий акцент на соцпакеті в АТ «Прикарпаттяобленерго» роблять не випадково. Робота енергетика - непроста: часто - на місці розташування електрообладнання, тобто просто неба й в будь-яку пору року, небезпечна, буває фізично важка. Досить зайти на сторінку АТ «Прикарпаттяобленерго» у Фейсбук - і ви побачите, що справжні герої живуть серед нас: шанувальники екстремальних видів спорту можуть позаздрити енергетикам, які буквально пару тижнів тому, під час повені повертали світло в оселі мешканців Прикарпаття, незважаючи на погоду, час доби й вихідні. Бо нести світло людям - це не робота, це - місія.
Вік живи – вік учись
Саме так вважає й начальник служби ліній АТ «Прикарпаттяобленерго» Роман Кабан:
- Романтика нашого ремесла безпосередньо залежить від погоди: варто негоді накрити область, як у нас трапляються аварійні вимкнення, які необхідно терміново ліквідувати. А поломки, як навмисно, стаються в тих місцях, куди техніка не доїде – ось тоді й вмикається особлива сила волі, кмітливість, яка нашаровується на професійний бекграунд. Тому вважаю, що до вибору професії, з якою пов’яжеш своє життя, слід підходити виважено. Адже робота має тішити, цікавити, приносити відчуття гармонії та задоволення, від того що робиш кожного дня.
Сам пан Роман також колись «сім разів міряв - один раз відрізав»: дитяча мрія про професію енергетика пройшла в нього багатоступеневу перевірку. Починалось усе з улюблених уроків фізики в школі. Наступним кроком стало навчання в Бурштинському енергетичному технікумі ІФНТУНГ, а далі – безпосередньо в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу за спеціальністю «Електропостачання промислових підприємств нафтової і газової промисловості». Згадує:
- Найбільше подобались «пари», де ми вивчали роботу та експлуатацію електричних станцій і підстанції. Вже за кілька років усі здобуті знання стали мені в пригоді на роботі на бурових установках, а згодом - в АТ «Прикарпаттяобленерго», куди влаштувався електромонтером служби ліній. Ці ж таки знання допомагали рухатися кар’єрними щаблями: диспетчер оперативно-диспетчерської служби, заступник начальника та, зрештою, начальник служби. Але й тепер, коли за плечима - роки праці, дуже багато залишається ще не вивченого й непізнаного. Тож вік живи - вік учись.
З огляду на специфіку професії, яка не терпить халатності й потребує надзвичайно відповідального ставлення, радить усім, хто її обирає, максимум уваги приділяти теоретичній підготовці:
- Теорія, помножена на практику – це і є секрет професійної досконалості, до якої рухаєшся все своє життя. Підвалини підготовки майбутніх фахівців закладаються саме у виші. Не варто цим легковажити, сподіваючись, що «роботодавець всього навчить». Тільки міцний фундамент теоретичних знань полегшить опанування практики. З ними професійне становлення відбувається набагато швидше.
Як стати керівником
Власним прикладом це підтверджує й директор філії «Карпатська» АТ «Прикарпаттяобленерго» Роман Горальчук. 
Як і його колеги, він - також випускник ІФНТУНГ, де навчався за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання». У професію його привів і приклад родича, чию роботу на підстанції міг бачити на власні очі, й власна допитливість. Радше азарт, з яким уже в шкільні роки брався майструвати різні електронні забавки. З усмішкою згадує:
-Це сьогодні за кілька хвилин в Інтернет-магазині можна придбати будь-який пристрій чи запчастину китайського виробництва буквально за кілька гривень. А у 1980-90-их такого доступу не було, тож доводилось вмикати кмітливість та експериментувати. Деталі треба було спершу намалювати, витравити кислотою і т.д., лише потім - спаювати. Але копітка праця окупувалась сповна, адже ти ставав щасливим власником яскравих гірлянд та світломузики, яка в той час була дефіцитом.
Нічого дивного, що, отримавши шкільний атестат, хлопець без вагань прийшов у ІФНТУНГ, де зрештою став кваліфікованим інженером-електриком. Уже працюючи в АТ «Прикарпаттяобленерго», відчув, наскільки значущим виявився той багаж знань, яким спорядили його викладачі: з ним пройшов шлях від електромонтера з випробувань і вимірювань у службі діагностики, майстра, начальника електролабораторії, провідного інженера, заступника начальника служби та начальника Коломийського району електромереж до посади директора філії АТ «Яремчанський РЕМ», а тепер - директора об’єднаної філії АТ «Карпатська». Тим, хто мріє про блискучу кар’єру в галузі, каже відверто:
-Керівника, як і головного лікаря, не готує одразу жоден навчальний заклад. Спершу має бути відповідна освіта й тільки потім - досвід, якого набуваємо щодня, власний і запозичений від колег. Бо неможливо стати хорошим енергетиком, якщо не знати фізики, профільних дисциплін, тобто не мати бази. Від неї треба стартувати й далі постійно працювати над собою, щоб досягати нових горизонтів у професії, обраній серцем.
Теоретичне підґрунтя дає точне розуміння виробничих процесів, пояснює начальник відділу розвитку мереж АТ «Прикарпаттяобленерго» Володимир Якубовський. Тільки на ньому зводиться стійка вертикаль професійного зростання - знає це точно із власного досвіду: зараз він очолює відділ розвитку мереж на базі виробничо-технічної служби компанії. Але керівником ніхто не стає за помахом чарівної палички: починав із диспетчера оперативно-диспетчерської служби, згодом працював інженером з режимів ОДС. Для нього поступовий рух щаблями професії цікавий не так зміною статусу, як пізнанням чогось нового на кожній наступній посаді. Абітурієнтам і студентам ІФНТУНГ радить буквально всотувати все, чого тут навчають, бо практика свідчить: рано чи пізно ці знання обов’язково знадобляться й допоможуть краще адаптуватися на робочому місці.
Можливо, не всі це усвідомлюють на першому курсі, але у вихованців ІФНТУНГ є перевага: вони мають добрих порадників із багатющим професійним досвідом із числа випускників університету. Пан Володимир - один із них. Згадує:
-Свого часу вирішив піти стопами батька, енергетика за освітою. Тож в ІФНТУНГ отримав освітній ступінь магістра за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання». Звісно, опановувати вподобану професію можна було і у Львові чи Києві, але ні хвилини не вагався, обираючи виш, бо чимало моїх знайомих були випускниками саме ІФНТУНГ і чув від них виключно позитивні відгуки про університет, а їхні професійні успіхи вражали. Тож подумав: «А чим у нас гірше? Та й час на далекі доїзди краще витратити на навчання». Як показало життя, мав рацію. З нашого випуску близько десяти однокурсників чудово реалізували себе в енергетиці, а серед працівників АТ «Прикарпаттяобленерго» - чимало нафтогазівців, з якими й тепер із приємністю можна поностальгувати про щасливі роки в «аlma-mater».
Тут життя яскраве!
HR компанії Любов Багрянцева каже, що їх тут дуже цінують. Перш за все, за якісні професійні знання, постійне бажання набувати практичний досвід, відповідальне ставлення до безпеки виконання робіт і неухильне дотримання правил охорони праці. Цього сподіваються й від нових випускників ІФНТУНГ, на яких чекають в АТ «Прикарпаттяобленерго»:
-Для нас важливо, щоб кандидати володіли навиками комунікації, вміли працювати спільно з іншими, приймали зважені рішення, працювали на результат.
Один із способів знайти саме своїх людей - запрошення студентів, які обирають дуальну форму навчання, поєднуючи його з роботою в компанії своєї мрії: поки інші роззираються навколо, вони вже знаходять у ній свою нішу. А стати частиною колективу АТ «Прикарпаттяобленерго» багато хто мріє. І не лише з огляду на достойну зарплату. На роботі ми проводимо значну частину нашого життя, а тут воно - яскраве: люди не тільки викладаються в праці на всі 100%, але й мають багато інтересів поза щоденною рутиною. Ви багато знаєте організацій чи підприємств, де загальний дрес-код п’ятниці - вишиванка? Бо в АТ «Прикарпаттяобленерго» - саме так. Що вже казати про Всесвітній день вишиванки, який тут відзначають надзвичайно масштабно - до центрального офісу з’їжджаються працівники всіх філій на своєрідний флеш-моб. І навіть ставлять рекорди. Такий корпоративний рекорд поставили співробітниці компанії минулого року, сформувавши найдовшу «доріжку щастя», складену зі своїх родинних хусток. Тут разом колядують, разом вирушають у велозаїзди й походи Карпатами, разом досліджують історичні перлини рідного краю.
Згадуються слова Олега Сеника: «Робота – це частина життя, яка приносить радість. І я маю щастя любити свою роботу!» Працівники АТ «Прикарпаттяобленерго» зичать такої удачі кожному.
Розмову вела Наталія Ясинська
