Додаткова інформація Кафедра комп’ютеризованого машинобудування
Прикладна механіка! Чи варто вчитися ?
Важче у навчанні - легше у … працевлаштуванні.
Можна з гіркотою, але ствердно констатувати, що нинішній працедавець не вельми прихильно відноситься до освітніх документів. Здебільшого тільки у державних установах наявність диплома про вищу освіту може бути однією із достатніх умов при прийомі на роботу. Великі компанії, середній та малий бізнес, частенько надають перевагу реальним вмінням і знанням претендента на отримання місця праці. Звісно, що мова йде про молодих людей, які «не обтяжені» родинними зв’язками, і клановими зобов’язаннями, які задають дещо інші пріоритети.
То ж ця інформація для тих юнаків і дівчат, котрі хотіли б вивчати саме те, що власне знадобиться їм після закінчення вишу. Вживаючи ринкових термінів, можна порадити просто дотримуватись тези: «чим більше маєш – тим більше коштуєш». Та для того, щоб мати знання, треба, насамперед, довідатись, де їх дійсно можна отримати. Гадаю, що ця замітка буде при нагоді у вирішенні питання – де взяти такі знання і навички, щоб на ринку праці почуватися у всеозброєнні ?
Отже, пункт перший – ринок праці. За даними українських і російських соціологів зараз відчувається гостра нестача професійних інженерів і керівників середньої ланки на виробництві. Фактично, на провідні позиції незабаром вийдуть інженерні спеціальності, що пов’язані з промисловим виробництвом. Особливо цінитимуться поєднання технічної та економічної освіти і володіння іноземними мовами та передовими інформаційними технологіями. За даними порталу Rabota.ua в число першої п’ятірки вакансій в Україні за професійною сферою входять інженери виробництв та інженери інформаційних технологій.
Інтернет-видання CareerCast (www.careercast.com), яке займається аналізом ринку праці і надає послуги з пошуку вакансій на території США, кожний рік публікує рейтинги професій за їх привабливістю і потрібністю на ринку праці. Методика оцінювання професій використовує п’ять показників: навколишнє оточення робочого місця, дохід, перспективи росту і забезпечення роботою, фізичні вимоги, фактори стресу. За рейтингом привабливості вакансій з інженерії та інформаційних технологій в 2012 році перше місце займають інженери-програмісти, які займаються дослідженням, проектуванням, розробкою і підтримкою програмних систем разом із розробкою апаратних засобів медичного, наукового і промислового призначення, випереджаючи при цьому аналітиків комп’ютерних систем і веб-дизайнерів. На десятому і дванадцятому місцях в рейтингу знаходяться, відповідно, інженер-механік і промисловий дизайнер (інженер-конструктор).
Інтернет-видання Forbes (www.forbes.com) в своєму рейтингу вакансій на 2013 рік на першому місці вказує інженерів-програмістів (розробка прикладного і системного програмного забезпечення) і на дев’ятому місці – інженерів-механіків, вказуючи при цьому, що розширення ринку вакансій очікується, відповідно, на 7 і на 6 відсотків порівняно із 2010 роком.
Журнал U.S. News & World Report опублікував рейтингові списки на 2021 рік, за якими професія інженера-механіка знаходиться на 1-му місці в рейтингу «Best Engineering Jobs», на 11-му місці в рейтингу «Best STEM Jobs» і на 23-му місці в рейтингу «100 Best Jobs»(http://bit.do/fMDNd)
За даними інтернет-видання U.S.News & World Report (www.usnews.com) рейтинг 100 найбільш затребуваних професій 2013 року очолюють спеціалісти-медики, ІТ-спеціалісти та інженери різних профілів. При цьому інженери-механіки знаходяться на 17-у місці загального рейтингу і на 5-му місці в рейтингу технічних професій із середньою річною заробітною платою $79230 (поступаючись за цим показником тільки розробникам програмного забезпечення). Найбільш високооплачуваний механік заробив близько $119950, в той час як самий низькооплачуваний заробив менше, ніж $51340. Серед роботодавців, які добре оплачують працю механіків, зустрічаються орендодавці нерухомості, компанії з видобутку нафти і газу, пекарні та кондитерські.
Висновок за першим пунктом можна зробити наступний. Прогнозований світовий ринок праці для інженерів-механіків зберігає свою стабільність і охоплює крім машинобудування багато інших галузей, які потребують постійного обслуговування та ремонту обладнання. Тенденції розвитку сучасного обладнання вимагають від інженерів-механіків додаткових знань із суміжних галузей – інформатики, електроніки та мікропроцесорної техніки, автоматизації. Хоча перші місця у всіх рейтингах посідають інженери-програмісти, але це стосується спеціалістів, що займаються розробкою прикладних програм і пристроїв для медицини, науки, виробництва та ін. Тому кращі здобутки в цій діяльності будуть належати галузевим спеціалістам, зокрема механікам, які освоїли програмування та основи автоматизації.
Про нову освітньо-професійну програму "Інженерія мехатронних систем" більше у відео:
А тепер, пункт другий – деякі аспекти вибору майбутньої інженерної спеціальності та про тих, хто може забезпечити надання відповідних освітніх послуг.
Серед вищих навчальних закладів України за часи незалежності значно схудла частка власне технічних навчальних закладів. Зауважимо, що за ці ж роки відбувся також велетенський спад обсягів промислового виробництва. Тисячі працівників заводів, які сьогодні б називали мегазаводами, втратили назавжди свої робочі місця. То ж постає питання, а чи варто вчитися на інженера-механіка у сфері промислового виробництва, якщо це виробництво фактично виглядає скоріше мертвим, а ніж живим.
То ж давайте проаналізуємо стан промислового виробництва через призму не обсягу зайнятих у ньому працівників, а з точки зору кількості потрібних для нього інженерів. Навіть дрібні виробничі підприємства, стараються замінити старі неефективні технології на новіші – ті, які вимагають меншої кількості обслуговуючого персоналу, тобто робітників. При цьому вивільняються фінансові ресурси, а дбайливі господарі спрямовуватимуть їх на підвищення конкурентоздатності своєї продукції, а значить на підвищення технічного рівня виробництва. А це означає, що зростає потреба у сучасних, добре обізнаних на промислових технологіях і виробництвах інженерах.
То що ж виходить? Чим сучаснішими є технологічні можливості фірми, тим більше вона зацікавлена в добре підготовленому до теперішніх реалій технічному персоналі. А чим кращий персонал, тим більші успіхи компанії, де він працює. А чим вищі досягнення фірми, тим значніші можливості росту, і, якщо є ріст, значить потрібні нові, добре підготовлені інженерні працівники.
От і маємо відповідь на питання, чому при фактичній відсутності мегазаводів, наша статистика і соціологія вказує на гостру потребу в інженерах промисловості і керівниках виробництва. Та ж не секрет, що сьогоднішні програмно-керовані верстати і обладнання з ЧПК вимагають для обслуговування не робітників-верстатників, а профільних інженерів. Продуктивність такого обладнання зросла в рази, а звідси і зростання можливостей фірм із збільшення обсягів виробництва. Для цього потрібно значно ефективніше, тобто швидше і якісніше виконувати проектування і технологічну підготовку виробництва нових виробів. Вочевидь, що цьому найкраще слугують нові комп’ютерні технології автоматизованого проектування та керування технологічними процесами. Тому сучасна інженерна механіка тісним чином співпрацює з інформаційними технологіями.
Все сказане приводить до висновку – чим більше ти знаєш про сучасні технології у механіці і інформатиці, тим ціннішими і потрібнішими стають твої послуги. І до речі, це стосується не тільки на працівників, що займаються виробництвом деталей, агрегатів чи навіть іграшок безпосередньо на фірмі. Розвиток інформаційної комунікації дає можливість механікам займатися розробкою проектів на своєму персональному комп’ютері і співпрацювати із замовниками у мережі, тобто заробляти не виходячи зі свого приміщення. Компанія CareerCast, використовуючи дані US Bureau of Labor Statistics, опублікувала звіт за 2012 рік про найбільш затребуваних на ринку праці спеціалістів, в якому на першій позиції вказала online-співробітників (подробиці на NBCNEWS.com). Звісно, все це вимагає знань, котрі, як-то кажуть, на дорозі не лежать.
Проаналізувавши вище сказане, приходимо до таких висновків щодо реалій сучасного господарювання:
• серед працедавців затвердилась думка про те, що знання все ж важливіші, ніж наявність диплому, бо потрібна реальна дієва віддача, а не паперова звітність;
• мегазаводи впали, але виникла певна кількість дрібніших виробників, озброєних обладнанням, яке вимагає інженерів-механіків та фахівців із числового програмного керування. На черзі нова хвиля автоматизації, котра дорогій людській праці протиставить робото-технічні комплекси, які теж вимагатимуть спеціалістів із вищою технічною освітою;
• сучасні ринкові стосунки вимагають від фірм максимального розмаїття і доброї якості пропонованих виробів – значить ефективної інженерної підготовки виробництва, в тому числі із застосуванням послуг спеціалістів із технічного дизайну, знавців СAD, CAM i CAE систем;
• теперішні виробництва і їх підготовка неможлива без модерного інформаційного забезпечення, а значить важко уявити собі нинішню фірму без програмістів та фахівців із системної інженерії;
• успішна діяльність компаній вимагає плідної співпраці між представниками різних напрямків, а значить і від багатобічної обізнаності професійних інженерів і керівників.
Крім чисто виробничих послуг, значний прошарок фахівців із професійного інженерного середовища мають серйозний заробіток у сфері послуг. Адже не секрет, що від обізнаності людини, яка представляє компанію-виробника серед громадськості, значною мірою залежить успіх цієї компанії. Часто до праці у офісах запрошують тих, хто має технічну освіту і володіє відповідними комп’ютерними навичками – так набагато легше виявити і задовольнити побажання клієнта як на стадії замовлення продукції, так і наступного її супроводу в разі гарантійного та постгарантійного обслуговування.
Не варто скидати з рахунку і той фактор, що для обслуговування обладнання потрібен механік фактично в усіх господарствах, де є встановлене діюче устаткування. І від цього сучасного механіка вимагаються певні знання в електроніці і цифровій техніці, бо ж теперішнє устаткування і, навіть, побутова техніка не можлива без мікропроцесорної складової.
Все це підводить до однієї важливої думки – вибір майбутньої професії рівносильний закладці фундаменту під будинок. Тому, обираючи освітній заклад, якому варто доручити своє навчання, потрібно поцікавитися, з яких дисциплін складається навчальна програма за обраною спеціальністю, якими практичними навиками володіють, ким, де і на яких посадах працюють його випускники. Звісно, вибір професії великою мірою залежить від власних уподобань, та й від бажання вчитися. Але з цим дещо простіше, бо освітні послуги тепер розмежовані за напрямками і відповідно той, хто, наприклад, бачить себе у сфері соціології, не розглядатиме пропозиції у галузі електротехніки та електромеханіки.
А зараз розглянемо те, що пропонує Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу за першим ( бакалаврським) рівнем вищої освіти, галузі знань 13 Механічна інженерія, спеціальності 131 Прикладна механіка.
Підготовка майбутніх фахівців за цим рівнем здійснюється силами Інституту Інженерної Механіки, який об’єднує в собі 6 кафедр механічного спрямування. Абітурієнтам пропонується навчання за двома освітніми програмами– «Прикладна механіка» (спеціалізація Комп'ютеризовані та роботизовані технології машинобудування) та «Інженерія мехатронних систем». До дисциплін, які визначають фах випускника, відносяться ті, що формують його фундаментальну загально-технічну підготовку і спеціальні предмети. Для прикладу, до фундаментальних дисциплін загально-інженерного спрямування відносяться: теорія механізмів і машин, інженерна графіка, деталі машин, теоретична механіка, інформатика. Спеціальні фахові дисципліни викладаються колективами викладачів кафедри – комп’ютеризованого машинобудування. Ці дисципліни можна умовно розділити на інженерно-технологічні та інформаційно-технологічні. Варто наголосити, що група інформаційно-технологічних дисциплін покликана навчити механіків сучасним інформаційним технологіям. Для цього в навчальні програми включаються вивчення мов програмування і пакетів прикладних програм. З першого-другого курсів майбутніх інженерів–механіків навчають сучасним мовам програмування Delphi і С++. Відтак програмування стає обов’язковим при вирішенні задач механіки і технології машинобудування. До прикладних програм відносяться такі ліцензовані продукти : Autodesk 3DMAX, AutoCAD, PowerShape, ANSIS (3 курс), PowerMill, SprutCAM (4курс). На 3-4 курсах вивчаються основи мікропроцесорної техніки, верстати з числовим програмним керуванням (ЧПК), основи робототехніки, технологія машинобудування. Для отримання студентами практичних навиків випускні кафедри інженерної механіки мають у своєму розпорядженні комп’ютерні класи, навчальні лабораторії промислових роботів, металорізальних верстатів, верстатів з ЧПК, автоматизації виробничих процесів, технологічної оснастки та ін. Останнім часом налагоджується співпраця із новими сучасними металообробними підприємствами міста або фірмами, де здійснюється механічна обробка. З кожним роком додаються підприємства, що охоче беруть студентів-механіків на практику, і, що найважливіше, з подальшим їх працевлаштуванням.
Наостанок, замість підбиття підсумків хочеться процитувати фразу, яка належить 18-кратному рекордсмену світу з легкої атлетики, австралійцеві Рону Кларку «Якщо яка-небудь справа варта того, щоб нею займатись, - значить займатись нею треба добре».
Вчитись варто! І особливо на інженера-механіка!
Назад до: Вступнику
Додаткова інформація Кафедра комп’ютеризованого машинобудування
Захист магістерських робіт січень 2017
Вілінський Павло ТНМм-11-1
Яворський Михайло ТНМм-11-1
Вілінський Павло ТНМм-11-1
Зубик Олег КМВм-11-1
Яворський Михайло ТНМм-11-1
Випуск січень 2017
Зубик Олег КМВм-11-1
Довганчук Катерина ПМКм-17-1
Сидоров Микола ПМКм-17-1
Букатка Юрій ПМКм-17-1
Салітра Олександр ПМКм-17-1
Салітра Олександр ПМКм-17-1
Випуск магістри ПМКм-17-1
Сидоров Микола ПМКм-17-1
Коржов Андрій ПМКм-17-1
Букатка Юрій ПМКм-17-1
Довганчук Катерина ПМКм-17-1
Випуск ПМКм-18-1
Випуск ПМКм-18-1
Бечкало Володимир ПМКм-18-1
Малик Михайло ПМКм-18-1
Сьомкайло Володимир ПМКм-18-1
Ткачук Михайло ПМКм-18-1
Шулепа Микола ПМКм-18-1
Малик Михайло ПМКм-18-1
Бечкало Володимир ПМКм-18-1
Шулепа Микола ПМКм-18-1
Ткачук Михайло ПМКм-18-1
Сьомкайло Володимир ПМКм-18-1
Випуск ПМКм-18-1
Випуск ПМКм-18-1
Воробець Михайло Група ПММм-16-1
Випуск ПМКм-19-1
Іванчук Дмитро та Іванчук Дмитро ПМКм-19-1
Винничук Богдан ПМКм-19-1
