60 років святкує нині кафедра транспортування та зберігання енергоносіїв Івано-зФранківського національного технічного університету нафти і газу, яка готує фахівців з питань проектування, спорудження, обслуговування, ремонту та реконструкції магістральних і промислових газонафтопроводів, газосховищ та нафтобаз, об’єктів і мереж газопостачання та нафтопродуктозабезпечення, підводних і морських газонафтопроводів, діагностики та неруйнівного контролю трубопроводів і обладнання, спорудження трубопроводів надвеликого діаметра для одного з найперспективніших в майбутньому  видів транспорту ''Hyperloop''.

Одним із стратегічних напрямів енергетичної політики України є диверсифікація маршрутів постачання нафти та газу з метою забезпечення енергетичної безпеки та зменшення ризику дефіциту енергоносіїв. Таку політику можна реалізувати тільки спорудженням нових нафтогазопроводів, залученням України до міжнародних проектів транспортування газу, розширенням можливостей нафтопереробних потужностей та, з огляду на перспективу вступу України до Європейського Союзу, створенням державного резерву нафти, нафтопродуктів та природного газу, а отже, спорудженням нових газосховищ та нафтобаз.

Російсько-українська війна виявила всі слабкі місця у світовій політиці в енергетичній царині. Тож попереду -  багато роботи з виправлення помилок.  І вона належить до компетенції випускників кафедри, яка, будучи навіть старшою за сам ІФНТУНГ (так уже історично склалось), залишається на вістрі часу.

Зичимо її  професорсько-викладацькому складу та студентам  великих професійних успіхів та блискучої реалізації інтелектуального потенціалу на благо нашої Батьківщини! 

Многая і благая літа  шановній кафедральній спільноті!

20-21 вересня студентське наукове товариство Ягеллонського університету (Польща) на базі і за сприяння Факультету права і адміністрації університету організувало Міжнародну наукову конференцію «Місцеве самоврядування – сьогодення та перспективи», присвячену 25-тій річниці адміністративної реформи в Польщі.

На конференції обговорювали питання місцевого самоврядування в Польщі, в Україні в умовах російської агресії, Європейському Союзі. Активну участь в науковому заході взяли студенти нашої кафедри публічного управління та адміністрування Інституту гуманітарної підготовки та державного управління, які підготували якісні і цікаві доповіді.

У якості експерта з доповіддю «Формування довіри громадян до органів державного управління в умовах російської агресії» виступив директор ІГПДУ, проф. Дмитро ДЗВІНЧУК.

Під час урочистого відкриття конференції очільник ІГПДУ від імені ректора нашого ІФНТУНГ Ігоря ЧУДИКА та науково-педагогічних працівників інституту й кафедри ПУА вручив декану Факультету права і адміністрації Ягеллонського університету, проф. Пйотрові ДОБОШУ булаву, як символ влади. Українській стороні декан подарував символічну копію шаблі славного героя польського народу Тадеуша Костюшки!

Університет вдячний організаторам конференції – декану Факультету Пйотрові ДОБОШУ, професорам Івоні НІЖНІК-ДОБОШ та Мареку МОНЧІНСКІ за високий науковий рівень заходу, актуальність тематики,  жваве обговорення та конструктивну дискусію. 

Такого масштабного свята в ІФНТУНГ не було вже давно! Воно й зрозуміло – війна. Але саме в часі війни подія, яка зібрала гостей з усіх куточків України, стала символом стійкості, боротьби і перемоги. Адже йдеться про заснування Школи боротьби імені Харитона Таймуразовича Марзаганова й одночасне урочисте відкриття спортивного залу, який стане його домівкою і який вже зараз цілком слушно назвали справжнім борцівським храмом.

Для непосвячених у подробиці, суть справи – в розбудові спортивної інфраструктури краю, у складі якої з’явився унікальний об’єкт. Для обізнаних – живе втілення пам’яті про велику людину, яка жила поруч із нами, виховувала і вчила дітей так, що нині, будучи дорослими чоловіками, вони змогли згуртуватися для реалізації великої спільної мрії – увічнення пам’яті свого наставника.

Саме присвятою йому, заслуженому тренеру України, заслуженому працівнику фізичної культури і спорту України, майстру спорту з боротьби Харитону Таймуразовичу Марзаганову, який свого часу очолював  кафедру фізичного виховання і спорту ІФНТУНГ, став спортивний зал, про який ще недавно годі було мріяти. Масштаби виконаних робіт вражають: досить сказати, що до його створення доклалися 50 спонсорів! Менше ніж за рік їм вдалося створити борцівський осідок із фантастичним дизайном і високою якістю обладнання (кажуть, головний виконроб проєкту Роман Гриньків днював і ночував на об’єкті). На перешкоді не стали навіть події 22 червня, коли, внаслідок російського ракетного обстрілу, було зруйновано й пошкоджено сусідні приміщення –  тут не тріснуло ні одне вікно. Автори проєкту вбачають у цьому Боже благословення на їхню працю й особливий, борцівський, марзагановський дух, що надихає на перемоги.

Власне, про нього й говорили на відкритті Школи та залу гості події, згадуючи свого друга, тренера і наставника. І якщо «дерево пізнається за плодами його», то зрозуміти особистість Харитона Таймуразовича можна, подивившись на його вихованців, які зараз успішні в бізнесі, політиці, очолюють великі колективи, боронять країну від російського агресора. Вшанувати пам’ять свого тренера прийшли, зокрема, воїни ЗСУ. Один із їх побратимів, випускник ІФНТУНГ Назар Чуловський, який віддав життя за Батьківщину, також був вихованцем Харитона Марзаганова. Не дарма донька Харитона Таймуразовича, Тамара, згадала слова свого батька: «Таких чудових хлопців, як у мене, я мало де зустрічав». А ще підкреслила ті життєві принципи, якими керувався сам і які прищепив своїм учням:

-Пам’ятаю, він говорив, що боротьба – це не тільки спорт. Боротьба – це спосіб мислення і це – характер. Тому бажаю, щоб для майбутніх вихованців Школи боротьби це місце стало осередком виховання сильних особистостей із сильним характером,… де вони зрозуміють, що боротьба – то не тільки про спортивні досягнення, але й про честь, гідність, силу духу і про вірність собі.

А ректор ІФНТУНГ Ігор Чудик поділився своїми відчуттями:
-Пам’ятаю Харитона Таймуразовича як людину слова, людину волі, людину правди. І я би дуже хотів, щоб ті, хто буде в цій залі виховуватись, вчитись боротися, зростати, керувалися цими принципами.  Любіть боротися так, як це любив Харитон Таймуразович! А нині боротьба – це наше життя. Не будемо боротися – не будемо жити!

Тож борцівський зал відкрито: символічну червону стрічку перерізали донька Х.Т. Марзаганова, пані Тамара, його внук Аслан, ректор ІФНТУНГ Ігор Чудик та перший перший віце-президент Асоціації спортивної боротьби України, народний депутат України Едуард Прощук. Вітання від громади міста й подяку всім, хто долучився до створення нового потужного спортивного осередку, передав міський голова м.Івано-Франківська Руслан Марцінків, відзнаки за участь у проєкті отримали його співзасновники, меценати, спонсори. 

Ну, а далі розпочинається наступний етап роботи, адже школа імені великого тренера – це не стіни, а люди. Це вихованці, заради яких і докладено стільки праці. Зараз вони – малеча у футболках із написом «Школа боротьби ім. Марзаганова Х.Т.», але мине небагато років – і ми, напевно, зможемо пишатися ними як випускниками.

-Вірю, що в цьому залі формуватиметься сила, характер і справжня воля до перемоги, – каже Едуард Прощук. – Це місце, де міць, дисципліна і наполегливість стають основою для успіху. І це  – під іменем легендарного Харитона Марзаганова – тренера, який зробив українську боротьбу відомою у світі. Щиро вдячний президенту громадської спілки «Школа боротьби ім. Марзаганова Харитона Таймуразовича» Георгію Джапарідзе за ідею створити простір для талановитої молоді, яка буде гартувати себе і свої навички, ставати кращою, сильнішою і готовою до нових перемог.
А сам ідейний натхненник і співзасновник проєкту Георгій Джапарідзе наголошує:

-Ми все зараз зробили не просто так, а завдяки Харитону Таймуразовичу, завдяки тому, що він у нас був. Мені дуже приємно, що став частинкою цього великого проєкту і радий, що в цьому залі – так багато людей. Щиро вірю в те, що наші маленькі вихованці із написом на спині «Школа ім. Х.Т.Марзаганова» досягатимуть великих вершин.
Що ж, людина жива, допоки її пам’ятають. А значить – життя триває!