Саме так називають кафедру комп’ютеризованого машинобудування Інституту інженерної механіки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Це – єдина на Прикарпатті кафедра, яка готує висококваліфікованих інженерів-механіків. Такі фахівці зараз надзвичайно затребувані на ринку праці, адже сфера машинобудування займає одну з ключових позицій в економічному секторі країни. Вона поділяється на низку окремих галузей: металообробка, важке машинобудування, суднобудування, тракторобудування, автомобілебудування, верстатобудування, приладобудування, авіабудування, а також залізнична галузь, електротехнічна, сільськогосподарська, ракетобудування та підприємства оборонного комплексу. Звичайно, наше машинобудування не може поки похвалитися Теслою або продуктами компанії Apple, проте найбільший та найпотужніший літак у світі АН-225 «Мрія», комфортабельні автобуси, швидкісні електропоїзди, ракетні комплекси - це справа золотих рук працівників машинобудівної галузі.

Зараз особливо гостро стоїть потреба в інженерах, а саме інженерах-механіках, які в післявоєнний період відбудовуватимуть зруйновані міста, будуть нарощувати виробничі потужності та військовий потенціал нашої країни. І вже цього дня частина студентів кафедри комп’ютеризованого машинобудування працюють на стратегічних підприємствах.

Сьогодні на кафедрі комп’ютеризованого машинобудування відбувся масштабний захід для студентів інженерних спеціальностей з нагоди професійного свята - Дня машинобудівника! 

Привітати студентів, які опановують фах інженера зібрались викладачі кафедри, випускники, представники бізнесу та інші. З вітальним словом до учасників заходу звернулися ректор університету Ігор Чудик, завідувач кафедри Віталій Панчук, випускник і представник компанії «Прогрестех», яка є провідною в галузі розробки конструкторської документації для таких компаній як Boeing Назар Ільків, випускник і представник ПП «Данея», яке займається розробкою та виготовленням прес-форм та штампів Святослав Окрепкий та інші.

Після привітань кмітливі студенти презентували свої інженерні роботи, які впродовж року створювали на практичних заняттях. Серед значимих робіт проєкт робота-маніпулятора, призначеного для роботи на Міжнародній космічній станції, що розробив студент-магістрант кафедри Ігор Ніколенко. До слова, ці напрацювання Ігор демонстрував на Міжнародній конференції в Польщі та здобув перемогу.

Власноруч спроєктував транспортно складського робота із функцією ідентифікації об’єктів  й аспірант Ігор Пронюк. Кожну деталь студент надрукував на 3Д-принтері самостійно, а вже потім контролював процес конструювання. Серед інших презентованих проєктів: високотехнологічний та дуже точний 3-Д принтер Витвицького Володимира; керуючий робот Мельника Олександра; проєкт марсоходу Дрегало Олексія.

Окрім презентації напрацювань кращих студентів кафедри нагороджено грамотами за високі успіхи у навчанні, активну участь у житті кафедри та творчий підхід до інженерії.  

До численних порад психологів із приводу збереження емоційної рівноваги в часі війни, серед яких – релаксаційні техніки, медитація і т.ін., мабуть, варто додати відтепер ще один «засіб для душі» - книгу «Мандрівні есеї». Її автора, завідувача кафедри вищої математики  Інституту нафтогазової інженерії Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Василя Мойсишина, колеги та друзі добре знають як великого любителя мандрів. Годі намагатися перерахувати всі стежки-доріжки, котрі сходив Василь Михайлович із рюкзаком за плечима, як і не порахувати віршів, що народилися в подорожах. Адже професор Мойсишин - ще й відомий поет, тож усі враження, які люди зазвичай зберігають на світлинах, у нього лягають у римовані рядки.

Втім, цього разу у видавництві «Лілея-НВ» друком вийшла його проза – збірка «Мандрівні есеї». І це той випадок, коли варто говорити не  про що книга (назва сама свідчить про себе), а радше – для кого. Вона для тих, хто сумує – матимуть привід усміхнутися; вона для тих, хто прагне зазирнути в глибину, адже пронизана цікавими історичними фактами; вона для тих, хто задивляється на зорі вгорі, – кожна сторінка сповнена романтикою; та головне – вона для тих, хто йде вперед і хоче відчувати повноту життя.

Дихати нею на всі груди Василя Мойсишина  ще в юнацькі роки навчив шкільний викладач географії, який заохотив учнів Калуської CШ №5 до туризму і створив гурток. Звали його Роман Прокопович Захарія – відомий на Прикарпатті активіст-еколог, депутат Івано-Франківської обласної ради. Саме з ним діти вперше вирушили в чотириденний похід, і вже назавжди залюбилися в красу рідного краю.

Так сталося і з Василем Мойсишиним. У студентські роки – ходив у Карпати, згодом разом із однодумцями – на Кавказ. До піших походів додались сплави Дністром. І так – щороку. Навіть зараз розмовляємо з Василем Михайловичем щойно після чергової мандрівки: він ділиться враженнями від подорожі на хребет Пішконя, на Закарпатті, в околицях Колочави, й розмірковує, що й про це варто було б написати.

Зрештою, гори – невичерпне джерело натхнення. Не випадково ходить туди просто так, без усякої практичної мети – ані за грибами (хіба що для юшки на привалі), ані за травами, ані за річковою фореллю. Але щоразу – за чистою водою, пахощами лісу, ясними зорями, туманними світанками, за новими віршами. Саме це й спонукає відмовлятися від зони комфорту, каже:

-Від краси природи зір стає іншим, наснаженим, все малозначуще відпадає, і приходить відчуття, що можеш зробити все. З гір повертаєшся іншим, щасливішим. От взимку ми якось ходили з Олегом Кравцем на полонину Середню в 17 градусів морозу й робили там розколяду. А треба знати, що коли гуцули колядують, то вважають, що не годиться наприкінці колядувати останньому –  чоловікові, щоби він не був останнім, тому далі йдуть до лісу й колядують… букові. Такий бук і ми знайшли на полонині Середній і до ранку колядували так, як гори ще не чули.

-Тож для Вас мандрівки в гори –  для драйву, для натхнення?

- Це те, що записано в книгу життя. Бо будні хто запише? А ці дні записують.

-Виходить, для вас це святкові дні?

-Аякже!

Та найважливіший сенс кожної подорожі Василь Михайлович вбачає у… поверненні. Саме так, у поверненні додому, де на тебе завжди чекають.

Таким поверненням до домівки свого серця, чи навіть до себе самого, можуть стати для читачів і «Мандрівні есеї». Для студентів, котрі вивчають туризм, – безцінна мапа екскурсій; а для всіх, хто любить рідний край, - нова грань справжнього діаманту  України – Карпат.