25 ветеранів спорту з Франківської громади – спортсмени, тренери і фахівці галузі фізичної культури та спорту, які досягли 60-річного віку, отримали від Івано-Франківської міської ради сертифікати на щомісячні виплати. 

Серед легендарних спортсменів, які отримали сертифікати на виплати, й ветеран спорту з Івано-Франківського національного технічного університету нафти  газу – Іван Ількович ФАЙЧАК. Він – багаторічний викладач кафедри фізичного виховання і спорту ІФНТУНГ (в університеті працює з 1990 року), а сьогодні – інструктор з фізичного виховання Центру молодіжного спорту, учасник та призер багатьох всеукраїнських і міжнародних змагань з легкої атлетики серед спортсменів старшої вікової категорії, чемпіон Європи з легкої атлетики, срібний призер чемпіонату світу, неодноразовий чемпіон України. Іван Ількович упродовж 2000 – 2023 років завоював близько десяти медалей на чемпіонатах Європи і світу, нагороджений більш ніж 12 нагородами, серед яких: «Ветеран ІФНТУНГ», медаль «За заслуги перед Прикарпаттям», медаль «Міць і гордість міста», відзнака «НІКА».

На врученні сертифікатів міський голова Івано-Франківська Руслан МАРЦІНКІВ високо оцінив досягнення спортивних ветеранів: «Ці люди все життя віддали спорту, і є потреба віддати їм належне за їхній визначний спортивний здобуток. До того ж вони продовжують ділитися своїм досвідом і нерідко беруть участь у різноманітних змаганнях. Хочемо подякувати всім нашим ветеранам спорту. Вважаю це доброю практикою – аби відзначити ветеранів, котрі мали й мають чималі здобутки у галузі спорту і фізичної культури». 

Університет пишається своєю спортивною легендою й бажає Івану Ільковичу здоров’я, наснаги та удачі!

Перша думка, на яку наштовхує побачене:  перед нами – одна зі спроб людини переміститися в праісторичний час. Власне, туди, де ще нічого живого не існувало, а тільки кипіла магма, плинув всесвітній океан і Господь відділяв твердь від води…

Саме цій частині історії планети Земля присвячена серія робіт українсько-американського художника Макса Вітика «Геохроніки: мистецтво земного часу». В ній незвичне все – життєвий шлях автора, техніка в якій працює і час, в який творить. Але одне зумовлює інше.

                   Фантастичний напрямок на стику науки і мистецтва  

Почнімо з того, що Макс Вітик – львів’янин, якого  професійний поступ ще в далекі 1980-ті привів у США, де він, геолог за освітою, виріс до посади ад’юнкт-професора Політехнічного інституту Вірджинії. Нині він, фахівець з багатим досвідом роботи в різних країнах світу і в найвідоміших нафтогазових компаніях, таких як ExxonMobil та Shell, працює  директором з розвідки та розробки АТ «Укргазвидобування». І – здавалося б – звідки тут взятися новій ролі художника-абстракціоніста? Проте саме в ній Макс потужно виразив себе і за кордоном, і на Батьківщині, куди повернувся, щоб бути разом зі своїм народом.

Зараз він живе і працює в Києві, але вирушив на Прикарпаття заради зустрічі з колективом і студентами Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, де виставляється серія його картин «Геохроніки: мистецтво земного часу». Її вже побачили в Полтаві, згодом вона помандрує університетами Львова, Харкова, Дніпра та Одеси. Але візит до прикарпатських колег для Макса – особливий, бо міркує так: «Мистецтво – це енергія. А геологи і нафтовики мають завдання в житті – знаходити джерела енергії для України. В цьому поєднанні непоєднуваного можуть виникати цікаві ідеї, як, власне, і трапляється на стику різних явищ».

Розпитуємо Макса, як це відбувається в його творчості, котру фахівці називають абстрактним експресіонізмом?

-Цей фантастичний напрямок зараз стрімко розвивається саме на стику науки і мистецтва. Маю сказати, що в США перша моя виставка була якраз в Музеї науки і мистецтва в Техасі.  Мрію створити такий  в Україні. Де він буде, зараз не визначено.  Може, в Івано-Франківську чи Києві, у Львові чи Одесі…

-Роботи, які Ви представляєте на Прикарпатті, виконані у незвичній авторській техніці, котра навдивовижу точно відбиває земні структури. Чого в них більше – змістового наповнення чи гри з матеріалом?

-Всього разом. Бо матеріал тут надзвичайно  важливий, адже геологія – це породи й відповідні текстури. А кожна картина, як бачите, дуже фактурна. Довго міркував, як відтворити текстури порід на полотні й таки знайшов вихід – змішувати монтажну піну з емалями,  фарбою. Найбільше часу в мене забрав пошук такого рішення, але коли воно було знайдене,  робота пішла швидко. Ця серія створювалась приблизно за пів року. Я давно хотів відобразити історію від зародження планети й до сьогоднішнього дня. І кожна картина відбиває її ключові моменти. Біле – льодовики, червоне – вулкани й магматичні виверження, зелене – джунглі і т.д.

                   «Не все в житті можна запланувати…»

-Ви належите до топ-менеджменту АТ «Укргазвидобування». Це і відповідальність, і завантаженість. Звідки час на творчість, якщо в добі 24 години?

-Одне іншому не заважає. Це як психотерапія. Ти приходиш втомлений з роботи, і всі твої думки – там. Дуже важливо переключитися. Оце і є можливість перейти в інший простір, в іншу енергію, зарядитися й повернутися потім з новими силами у свою керівну роль.  Я за фахом – геолог, але мистецтво допомагає мені  досягати балансу, додає змісту в житті: цікаво створювати щось і бачити, як люди сприймають твою творчість, як вони заряджаються енергією від твоїх робіт. Працюю вечорами та у вихідні, під час відпустки. В мені ніби живе дві різні людини – планова, яка діє згідно графіку, і та, що надихається і захоплюється, в якої не завжди все йде за планом, але відповідно до того, як розвивається ситуація. Ось мене так надихнули події на Майдані, що я взяв кілька вільних днів і малював – це не заплануєш. Не все в житті можна запланувати.

До слова, це засвідчує і сама поява серії картин Макса Вітика «Геохроніки: мистецтво земного часу» в Україні. Він привіз її на Батьківщину буквально за пару тижнів до повномасштабного російського вторгнення в нашу державу. І це був план. Однак ніхто не очікував, що виставки відбуватимуться уже в умовах воєнного часу. Але Макс не шкодує, навпаки, каже:

-Тепер  у моєму житті з’явилося більше змісту й відчуття, що зараз треба бути тут, в Україні. Щасливий, що я можу щось зробити для своєї Батьківщини і в плані роботи геолога,  і в мистецтві.

                   «Ми реально вже перемогли!»

Макс Вітик розділяє долю рідного краю у найважчі й найнебезпечніші часи. Київ постійно зазнає ворожих атак. Не оминули їх наслідки й Макса:  виставка його картин «Воїни Світла», присвячена Революції Гідності, що відбувалась восени 2022 р. в Національному музеї  "Київська картинна галерея", потрапила під ракетний обстріл – скляний дах виставкової зали обвалився. Глядачі змогли побачити картини вже після реконструкції музею 2023 р. Але це не дає митцеві жодних підстав зупинятися в творчості. На запитання, що він намалює після Перемоги, відповідає:

-Я вважаю, що ми реально вже перемогли. Це вже факт! Ми відстояли нашу країну. Тільки зараз нам треба згуртуватися й бути як одне ціле, щоб не повторювати помилки з минулої історії. Треба залишатися оптимістами навіть за теперішніх обставин. Ми вже вигнали ворога з Київщини, Харківщини, з Херсона, і ми виженемо його з України, тільки потрібен час.

Івано-Франківська обласна державна адміністрація відзначила подяками викладачів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Обласне керівництво високо оцінило багаторічну сумлінну працю, вагомі успіхи у справі підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування та високий професіоналізм доцентів кафедри публічного управління та адміністрування Інституту гуманітарної підготовки та державного управління Віталія МАЛІМОНА та Лариси МОСОРИ. Серед нагороджених – також проректор з наукової роботи Олександр КОНДРАТ, якого відзначили за сумлінну працю, значний особистий внесок у науково-педагогічну діяльність, запровадження сучасних методів навчання та виховання молодого покоління, підготовку висококваліфікованих фахівців для нафтогазової галузі та високий професіоналізм.

На Вченій раді, яка відбулась днями, ректор ІФНТУНГ Ігор ЧУДИК вручив заслужені подяки викладачам, відзначивши високий освітній та науковий потенціал університету та його професорсько-викладацького складу.

Університетська спільнота вітає своїх колег та бажає їм подальшої плідної роботи та досягнень під мирним небом!