Натхненне слово Кобзаря звучало нині в стінах Науково-технічної бібліотеки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, де викладачі та студенти зібрались сьогодні, аби вшанувати 210-ту річницю з Дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Нині він ніби був разом із нами – стояв, схиливши голову у хвилині мовчання, говорив про те, що виявилось актуальним у ХХІ столітті і, на превеликий жаль, збулося. Саме про це сказав на відкритті заходу директор Інституту гуманітарної підготовки та державного управління Дмитро Дзвінчук:
-Важливо, щоб цей день не був щорічним формальним ритуалом. Бо, напевно, жодна інша нація у світі не вилонила такого таланту, який би уособив у собі всі надії та прагнення свого народу. Це та точка біфуркації, від якої почалося відродження української нації.
Дійсно пророчі його слова про те, що «…Україну злії люди, присплять, лукаві, і в огні її, окраденную, збудять». 2014 року саме так і сталося після Майдану, коли країна залишилась без керівництва і армії, коли все розікрали й вивезли, ворог віроломно напав на нас. 10 років вичікував він, і тепер нашим воїнам знову довелося «вражою злою кров’ю» омивати наші українські поля. Тож памятаймо заповіти Кобзаря і згадуймо його не тільки в дні ювілеїв.
В ІФНТУНГ відзначення річниці Шевченка саме таким і виявилося – неформальним. Адже в ньому взяли участь всі охочі, особливо в конкурсі читців поезії Кобзаря – виконавці виступали і в рамках поданих заявок, і поза списками, експромтом. І, до слова, не менш успішно. Адже саме така, незаявлена попервах учасниця, виборола ІІІ місце у літературному змаганні.
Шевченка читали, про нього згадували, розмірковували про феномен його величі. Чого лиш варті факти, озвучені директором НТБ ІФНТУНГ Романом Пуйдою:
-«Кобзар» перекладений майже 150 мовами, більше 1300 памятників йому встановлено в усьому світі , з них 1256 – тільки в Україні, на Прикарпатті – найбільше.
У відзначенні різниці від Дня народження Т.Г.Шевченка також взяв участь поет та лауреат Шевченківської премії Анатолій Кичинський. Він поділився зі студентами і власною поезією, і цікавими спостереженнями щодо творчості Тараса Григоровича:
- Зробив для себе таке відкриття, розмірковуючи над тим, що таке заповіді. В кожній з них обов’язково присутнє дієслово наказового способу: «не убий», «не вкради»… Читаючи Тараса Шевченка, звернув увагу на те, що в його поезії – дуже багато дієслів наказового способу. Скільки б мені не доводилося читати творів різних поетів – ні в кого не помітив їх у такій кількості. Ось чому ми Шевченкові рядки із цими дієсловами наказового способу сприймаємо як заповіт! І якби ми з вами давно виконали його заповіді, то теперішньої війни не було б.
Що ж, наш Кобзар – поет на віки, а може, і на всі часи. Щоразу знаходитимемо в ньому відповіді на нові й нові питання, які ставитиме нам життя.
Довідково: серед учасників конкурсу читців поезії Т.Г.Шевченка перше місце посів Ростислав КУРУС (ПУА-20-1), друге місце - Софія ПАЛЮГА (Фізико-технічний ліцей, група 22), третє місце - Софія МАЙКОВСЬКА (ФІЛ-21-1). Вітаємо!
четвертокурсник
