''Хроніка життя одного Героя'' - так ми вирішили назвати онлайн-фотовиставку, яку пропонуємо вашій увазі саме сьогодні, в День народження Степана ЧУЙКА, студента Інституту інженерної механіки і робототехніки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (група АТз-21-1к).

Ще кілька років тому годі було уявити, що юнаки та дівчата, котрі навчаються в ІФНТУНГ і живуть звичайними щоденними студентськими турботами, закриватимуть Україну грудьми від страшної ворожої навали; що на своїх фотографіях вони будуть не на веселих вечірках, а в окопах зі зброєю; що світлини декого з них складатимуть ось такі фотовиставки, де ми бачитимемо їх завжди молодими.

Таким навічно молодим залишився сержант Національної гвардії України Степан ЧУЙКО -  один зі славної когорти наших захисників, які стали Воїнами Світла. Дякуємо його рідним та близьким, друзям, які нині, в День народження Героя, поділились з нами своїми спогадами і світлинами, що закарбували важливі миті життя Громадянина, Борця, Сина України.

Він був Людиною

''Рен'',  Степан Степанович ЧУЙКО, був не просто командиром чи побратимом – він був людиною, яка залишала глибокий слід у житті кожного, хто мав честь бути поруч із ним.

Він починав із волонтерства та участі в Азовському русі у 2014 році. Вже тоді Степан демонстрував якості, які згодом зробили його видатним воїном – відповідальність, справедливість і беззаперечне лідерство. У 2018 році він вступив до полку “Азов”, де його шлях був непростим, але відзначеним постійним саморозвитком та прагненням до досконалості.

Його авторитет був беззаперечним

Друзі  згадують, що спершу ''Рен'' викликав у них повагу, змішану зі страхом зробити щось не так. Його слово важило багато, і він ніколи не терпів недбалості чи байдужості. Але водночас це був авторитет людини з великим серцем, яка завжди була поруч у складну хвилину. Його подруга Ірина згадує:

-Страшно було зробити якийсь поганий вчинок, у якому ти б упав в його очах. Але згодом він став людиною якій я могла довіритися найбільше - він знав про мене майже все. В будь якій важкій ситуації я йшла до нього за порадою і отримувала колосальну підтримку. Ця втрата є найбільшою моєю втратою в житті. Дня не було, щоб я не згадала Степана. Він не був мені братом по крові , але він був мені братом по духу - це часом навіть рідніше за кров.

Рен завжди прагнув більшого – для себе та для своїх побратимів

Його командир, “СП”, розповідає, як Степан ріс у лавах “Азову” – від зв’язківця до командира взводу. Він не лише виконував обов’язки, а й ставав тим, хто запалював своїм прикладом інших:
 

- Степан був людиною, на яку я міг покластися - він відповідально ставився до своєї посади та особового складу. Дуже швидко вчився і що головне: з допомогою  особового складу креативно міг адаптувати під наші реалії більш ефективну бойову підготовку. Він був справедливим, щирим та прикладом військової людини. Він був гарним другом та воїном. Він був людиною про яку можна ще багато казати...

Для своїх побратимів він став братом, опорою та другом

“Пако”, один із близьких друзів Рена, згадує:

-Він виглядав на голову вище в усіх якостях. Я був старший за нього, але відчував, що він сильніший духом, серйозніший. Я бачив у ньому майбутнього великого командира. Ми могли спокійно говорити про робочі моменти, а також потім сміятись із простих життєвих ситуацій. Степан був багатогранною особистістю, кожна риса його характеру мала в собі ще багатогранність. В цьому його особливість. Йому не потрібно було старатись бути хорошим сином, відданим патріотом та досконалим військовим. Він мав всі ці якості без намагань. Ось так просто, без зусиль. Ми втратили досконалість, безмежну досконалість!

Степан був не тільки воїном – він був і є прикладом людяності 

Його подруга Юлія ділиться:

-Часто саме відсутність людини говорить про неї більше, ніж її присутність. Коли хтось виходить із твого життя, але залишається в словах, думках і памʼяті - це і є справжньою  ознакою його значущості. Степана немає поруч, але його слід у моєму житті настільки глибокий, що кожен мій крок відчуває цю пустку. Його відсутність формує мої дії так, як присутність не змогла б. Він став для мене учителем у багатьох життєвих аспектах.
Саме він навчив мене щиро дружити, любити, дотримуватися свого слова. І робив це все тільки власним прикладом. На нього хочеться рівнятись завжди.

Останній бій ''Рена''

24 лютого 2022 року стало початком нової фази війни, де ''Рен'' і його побратими стали одними з перших, хто зустрів ворога біля Маріуполя. 4 березня, виконуючи бойове завдання, їхній бронемобіль “Спартан” був знищений танком противника.

За свій подвиг Степан ЧУЙКО посмертно нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Його життя – це історія справжньої відданості та любові до України. ''Рен'' назавжди залишився  в серцях своїх друзів і побратимів. Його сміливість, сила духу та прагнення до справедливості є прикладом для всіх нас.
Пам'ятати про своїх Героїв - означає продовжити їх життя.

Календарний рік, що добігає кінця, виявився для Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу надзвичайно складним, напруженим, та й – будемо відверті – унікальним в історії ЗВО, повним подій, які раніше годі було собі уявити і яких, сподіваємось, ніколи більше не трапиться. Вони варті того, щоб  підбити певні підсумки. Зробити це, мабуть, найкраще разом із людиною, яка прожила кожну мить минулих дванадцяти місяців, перебуваючи просто в епіцентрі всього, що тут відбувалося. Тому нині біди і радощі, проблеми та їх вирішення, втрати і здобутки ІФНТУНГ ми обговорюємо з його ректором  Ігорем ЧУДИКОМ.

Університет, знаний не лише в регіоні, але й в державі та за кордоном

-Тож, Ігоре Івановичу, яким, на Вашу думку, став для ІФНТУНГ 2024-й?

-Вважаю  цей рік доленосним для університету. Буквально з перших його днів, не зупиняючи швидкого кроку, ми реагували на виклики, що поставали перед нами в контексті реформи вищої освіти в Україні. Ми впевнено рухались вперед як освітня й наукова установа з понад 55-річним досвідом діяльності, з величезною кількістю випускників і прихильників, із розумінням необхідності зробити в процесі трансформації максимум, аби переконати в першу чергу самих себе, що ми здатні змінюватися, швидко реформуватися. Важливо було й дати відповідний посил стейкхолдерам і щодня підтверджувати нашу позицію не словами, а діями. Треба було показати й Міністерству освіти та науки України свою потрібність і користь для держави, живучість, креативність, ефективність у змінах, які говоритимуть самі за нас.

-І які результати найбільш промовисті?

-Це, в першу чергу, кількість абітурієнтів. Щоб вони прийшли до нас 1 вересня 2024 р., потрібно було провести якісну профорієнтаційну роботу, з розумінням демографічної ситуації, в якій прогресу не очікується. Ми це зробили! У 2024 р. більше 2300 здобувачів освіти було прийнято на бакалаврат, в магістратуру, аспірантуру та до Інституту післядипломної освіти. Це хороший показник і для мирного часу, не говорячи про воєнний стан у країні та ракетний удар по університету. Результатом активної профорієнтаційної роботи стало покращення нашої впізнаваності, привернення до нас уваги абітурієнтів не тільки з Івано-Франківської області, але із Західного регіону та всієї держави.

Ще одним важливим результатом є цьогорічне фінансування науково-дослідної роботи. Додала в кошик здобутків співпраця з владою місцевого, обласного рівня.

Позитивом є також проходження на достойному рівні низки перевірок. Державна служба якості освіти моніторила діяльність університету за профілем освітньої діяльності. Силові структури та Генеральний штаб проводили оцінку якості  військово-мобілізаційного обліку відповідно до законів воєнного часу. Як результат – ми отримали схвальні відгуки та кілька рекомендацій щодо вдосконалення, але критичних зауважень, приписів, стягнень і доган не було.

Знаковою подією також стало отримання міжнародної акредитації за програмою подвійних дипломів з London South Bank University магістерського рівня «Інформаційні технології для сталого розвитку енергетики» (координатор – доцент Мар’ян Слабінога, гарант – професор Ігор Лютак) для першого в цьому році випуску студентів.

Є ще одна подія в 2024 р., яку можна вважати доленосною не тільки для ІФНТУНГ – зміцнення наших позицій в освітній сфері і приєднання до університету Донбаської академії архітектури і будівництва, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2024 р. Ми вже сьогодні разом із колегами з академії плануємо спільні кроки в напрямку зміцнення освітніх позицій, розвитку наукової школи та посилення наших спільних можливостей в розгортанні будівельно-архітектурного освітнього простору для відбудови й розбудови України. Черговий непростий виклик, багато ризиків, але в комплексі це дає нам впевненість у завтрашньому дні, у тому, що ми стали сильніші й повинні надалі ще більше працювати.

Рік 2024-й став для нас складним, але й плідним у науковому плані як за госпдоговірною (галузевою), так і за бюджетною тематикою (Міністерство освіти та науки України, Національний фонд досліджень), за розвитком інфраструктури. 

Довідково: упродовж 2024 р. колектив науково-педагогічних працівників університету виконав 99 наукових робіт, зокрема 4 прикладні дослідження та  розробки, що фінансуються  за рахунок загального фонду державного бюджету на суму 4 296,9 тис. грн., а також 95 госпдоговірних науково-дослідних робіт загальним обсягом фінансування понад 15 179,46 тис.грн.

Радіємо зміцненню нашої науково-дослідної бази завдяки партнерам. Зокрема, за підтримки ТОВ «Велл Ко»  було придбано тензіометр та інше обладнання, а також профінансовано роботи з відновлення наукової бази університету. 

Не припинявся посилений розвиток можливостей та комунікацій в напрямку наукової міжнародної діяльності. Ми створили в ІФНТУНГ офіс «Горизонт Європа», зміцнили світові позиції університету як учасника науково-дослідної роботи. На форумі «ReBuild Ukraine Energy» у Варшаві започаткували серйозну співпрацю з Торгово-промисловою палатою Канади, з університетами Італії, Німеччини, Великобританії. 

Також у 2024 р. було укладено багато договорів щодо співпраці для участі в конкурсах міжнародної технічної допомоги. Цього року згенеровано значно більше заявок на участь у проєктах, і вже відомо, що отримано фінансування двох проєктів на кафедрі екології. З нетерпінням чекаємо на верифікацію інших заявок.

Дякую колегам-науковцям, які працюють над зміцненням нашої наукової візії!

ІФНТУНГ не зупиняє кроку

- Ракетний удар завдав величезної шкоди університету, але все ж таки не зупинив його рух вперед?

-Вранці 22 червня ІФНТУНГ було уражено російською ракетою. В результаті постраждало 16 будівель та споруд, комунікації (система водовідведення й водопостачання, газові та електричні мережі), віконні й дверні системи, фасадне опорядження, покрівельні конструкції. Корпусу №7 і лабораторії «Siemens» завдано найбільшої шкоди в стійкості будівель і споруд, а корпусу №1 – за площею ураження, в басейні порушена герметичність чаші.

Проте, за левової частки в обсягах фінансування, логістики робіт Групи компаній «Нафтогаз», які багатовекторно підтримали ІФНТУНГ, завдяки допомозі великої когорти наших стейкхолдерів–приватних компаній, місцевої, обласної влади, громад-партнерів, випускників, колективу нашого та інших університетів і коледжів, які жертвували на його відбудову, нам вдалося виконати величезну роботу. Ми повністю відновили віконні конструкції, провели внутрішнє опорядження всіх об’єктів на 100%, крім корпусу №1, де вони триватимуть до лютого 2025 р.

Станом на сьогодні вже відновлено благоустрій території, дахи корпусів (окрім корпусу №7 та лабораторії «Siemens»). В корпусі №1 тепер встановлено нові пластикові вікна та двері, відновлено санітарні кімнати, а також системи водопостачання та водовідведення. Університет отримав багато гуманітарної допомоги з Німеччини (меблі, комп'ютери), закупив мультимедійне обладнання, яке вже встановлене в аудиторіях і впроваджене в освітньо-науковий простір. На сьогодні й, відповідно, на початок 2025 р. залишаються в проєкті роботи з відновлення лабораторії «Siemens» і корпусу №7, а також чаші басейну в спортивному корпусі.

Ворожий удар посилив нашу активність, співпрацю університету з нафтогазовою галуззю, з нашими стейкхолдерами, зміцнив згуртованість колективу. Ми не лише швидко оговтались після руйнування, але й забезпечили значну модернізацію об’єктів інфраструктури, розпочали багато реновацій на наступний рік і посилили роботу в напрямку трансформації освітнього середовища з поглибленням в енергетичну сферу. Ми пережили кризу і вийшли з неї з високо піднятою головою.

         «Прагнемо стати якомога кориснішими для України»

-Університет приділяє багато уваги розвитку партнерства як у науковій, так і в освітній діяльності. Це покращує комунікацію зі стейкхолдерами та долучає їх до формування нових і вдосконалення існуючих освітніх програм ІФНТУНГ, до розширення кола спільних досліджень, посилює роботу над інфраструктурними проєктами. Але цього року це партнерство набуло особливого змісту, чи не так?

-У 2024 р. ІФНТУНГ посилив роботу з обласною радою і обласною військовою адміністрацією в плані участі у проєктах розвитку Прикарпаття (один із них – розробка стратегії енергетичного переходу Івано-Франківської області, другий – створення рекреаційного реабілітаційного центру на нашій базі в Яблуниці). Обласна влада пообіцяла в майбутньому профінансувати ці проєкти.

Також розширили комунікацію з громадами області, зокрема з Івано-Франківською, Долинською, Галицькою та іншими, які долучилися до відбудови університету,  його розвитку й модернізації.

Особливим досягненням 2024-го є зміцнення наших зв’язків з Групою компаній «Нафтогаз», які підтримали університет після ракетного удару. 

Заслуговує на увагу процес налагодження співпраці з ветеранськими організаціями, спільнотами сімей військових і родин загиблих та створення, за підтримки Міністерства у справах ветеранів, «Центру ветеранського розвитку», який успішно розпочав свою роботу: вже в грудні відбувся перший випуск  фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб . Збираємось розширювати дану діяльність у напрямку реабілітації, забезпечення відповідних спортивних активностей. 

До слова, щодо спорту. У вересні цього року було оновлено за спонсорські кошти  й відкрито спортивний зал школи вільної боротьби імені Харитона Таймуразовича Марзаганова. Грандіозна подія – кращого залу в Західній Україні немає. Для ІФНТУНГ важливе виховання здорової, сильної молоді.

Маємо хорошу комунікацію з державою, бізнесом і волонтерами, які допомагають нам підвищити енергоефективність, один із напрямків нашої  діяльності. Приміром, крім наданого МОН України на розвиток Центру колективного користування науковим обладнанням «Техноекобезпека Карпат» фінансування 10-кіловатної сонячної генеруючої станції, ДТЕК «Нафтогаз» паралельно подарував університету систему такої ж потужності, а днями волонтер із Німеччини привіз допомогу від німецьких підприємців – ще одну сонячну станцію. Це все сприятиме нашим планам щодо проєктів із заощадження електроенергії, а також відповідає розширенню нашого профілю діяльності у сфері енергетичного переходу і сталого розвитку.

ІФНТУНГ, відповідно до нової стратегії, трансформується в енергетичний університет. Ми активно формуємо нові освітні програми та створюємо належне освітнє середовище: створена разом із «Промприлад Реновація» «Енергетична академія ІФНТУНГ» із пакетом сертифікатних програм; розроблено три нові освітньо-професійні програми другого (магістерського рівня)  «Менеджмент енергетичної інженерії», «Відновлення та модернізація об’єктів електроенергетики», «Економіка енергетики». Плануємо реалізувати ще освітній кейс «Національна безпека у сфері критичної  енергетичної інфраструктури». Прагнемо стати якомога кориснішими для держави.

                        «Це все можливо завдяки нашій згуртованості»

-Які проєкти поточного року матимуть продовження у наступному?

- В управлінні освітнім процесом ми розгорнули роботу в напрямку цифровізації: розробили електронний індивідуальний план роботи викладача, поглибилися в системі  управління завданнями, посилили увагу до цифровізації освітнього контенту; працювали над створенням нового сайту університету, який запрацює 2025 року. 

Важливим цього року стало просування у сфері термомодернізації об’єктів університету. В 2025 році вона буде продовжена й реалізована. Також триватиме ремонт гуртожитків і корпусу №1, де  вже багато зроблено, але складний стан мереж. Також ми акумулювали кошти для ремонтів санітарних кімнат у корпусах, душових – у спортзалах, ремонту сходів у корпусах №4 і №5 та в бібліотеці, на незавершених об’єктах. Є план реновації за рахунок спонсорських коштів фасадів гуртожитків №3, №4 і №5. Уже виготовлено проєкт, аби ми могли обговорити його у  трудовому колективі, студентських спільнотах й робити подальші кроки. Розроблений і буде розпочатий проєкт реновації холу та внутрішнього двору центрального корпусу, а також встановлення сходового підіймача в ньому.

Будемо продовжувати реформування внутрішнього середовища й реалізовувати структурні зміни  в університеті, розширювати наш вплив на регіони, економіку країни, виконувати проєкти у сфері енергетики, будівництва та архітектури, зміцнювати співпрацю з галуззю, посилювати профорієнтаційну роботу, скрупульозніше ставитись до трудової дисципліни й робити акценти на різноплановому стимулюванні працівників, мінімізувати комунальні та господарські видатки. Маємо на меті розширювати співпрацю з ветеранським рухом і родинами воїнів. 

Цього року багато зроблено для посилення нашої військової кафедри, і ми не відступаємо від плану створення військового факультету, рухаємося в цьому напрямку.

Але результати і плани ІФНТУНГ можливі тільки завдяки згуртованості нашої університетської спільноти. Хочу подякувати всьому колективу, а особливо людям, які з найменшою заробітною платою працюють на максимумі, що особливо було помітно під час відновлення університету після ракетного ураження. Також моя подяка студмістечку і його керівниці за ініціативність і результативність у співпраці з меценатами, реновацію, наповнення та впорядкування інфраструктури гуртожитків за рахунок партнерської допомоги.

Особлива подяка – студентам ІФНТУНГ: вони у нас активні, креативні й найкращі, відкриті, згуртовані, налаштовані на здобутки.

Вважаю, що результатами роботи колективу в 2024 році можна заслужено пишатися. Не зупиняємося на досягнутому! Продовжуємо роботу! Працюємо на Перемогу!

Розмову вела Наталія ЯСИНСЬКА