Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу отримав чергову неоціненну підтримку від німецької волонтерської спільноти «Bergstrasse hilft der Ukraine» – 560 сонячних панелей (близько 150 кВТ), що дозволить забезпечити безперебійну роботу університету навіть під час відключень електроенергії.

Це вже не перша допомога від наших німецьких друзів, яку ініціює та збирає волонтер з Німеччини,  директор компанії ArSta Eco Пол ГУЙЄР, допомагаючи нашому регіону із енергозабезпеченням. До доставки та оформлення паперів вже традиційно долучився Благодійний фонд Андрія ГОЛИНСЬКОГО. 

Завдяки цій підтримці університет долає складні часи, спричинені війною. Нові сонячні панелі стануть важливим кроком до енергетичної незалежності та стійкості нашого закладу. Адже вони дозволять нам забезпечити безперебійне живлення критично важливої інфраструктури, такої як комп'ютерні класи, лабораторії та бібліотека. Проведення навчальних занять та наукових досліджень стануть незалежними від графіків відключень електроенергії. Великим плюсом для університету стане зменшення залежності від централізованого електропостачання, що зробить наш університет більш екологічним.

Варто зазначити, що Пол ГУЙЄР поруч з волонтерською діяльністю долучається й до освітньої діяльності ІФНТУНГ, яка належить до спільного кола наукових та дослідницьких інтересів, зокрема, підготовки фахівців з енергоефективних напрямів та активних розробок з впровадження нових альтернативних джерел енергії, зокрема і зеленої електроенергії. 

Ми щиро вдячні німецькій благодійній організації за їхню постійну підтримку та віру в майбутнє нашого університету. Ця допомога є прикладом справжньої солідарності та підтримки українського народу та неоціненним внеском у розвиток освіти та науки в Україні. Ми впевнені, що сонячні панелі стануть важливим кроком до енергетичної незалежності нашого університету.

Геологічний музей Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу – це справжня перлина освітнього та наукового життя, місце, де минуле, сучасність і майбутнє геологічної науки переплітаються у непересічній гармонії. Його історія сягає 1873 року, коли високоосвічений і талановитий геолог Юліан МЕДВЕЦЬКИЙ заснував цей музей, заклавши міцний фундамент для розвитку геологічної науки в Україні.

За довгий час свого існування музей зібрав унікальну колекцію, що постійно поповнювалася завдяки експедиціям, придбанням на виставках та співпраці з музеями іприватними особами з усього світу – від Бонна, Парижа, Праги, Відня і Нью-Йорка до Фрайберга, Дрездена, Страсбурга та Філадельфії. Ці артефакти стали невід’ємною частиною наукового та освітнього процесу.

У 1939 році геологічний музей став структурним підрозділом Львівського політехнічного інституту, а з 1963 року разом із новоствореним нафтовим факультетом переїхав до Івано-Франківська. За 140 років свого існування він накопичив безцінний науковий матеріал, що представляє багатства надр усієї планети.

Високий рівень зібраної колекції був офіційно визнаний у 2007 році, коли мінералогічній колекції музею було надано статус національного надбання. Сьогодні робота музею тісно інтегрована в навчальний процес, забезпечуючи студентам університету доступ до унікальних знань та експонатів. Його структура представлена кількома відділами:

• мінералогії;

• петрографії;

• корисних копалин України;

• корисних копалин Івано-Франківської області;

• історичної геології;

• палеонтології.

Геологічний музей ІФНТУНГ є не лише місцем навчання, а й осередком популяризації науки. Тут регулярно проводяться лекції, екскурсії та інтерактивні заняття для студентів, школярів, ліцеїстів, а також для гостей з України та з-за кордону. Відвідувачі, які завітали до музею бодай раз, прагнуть повернутися знову, адже за один візит неможливо охопити всю його велич та наукову цінність.

Сьогодні, коли унікальні мінерально-сировинні ресурси України є предметом зацікавлення в усьому світі, а їхнє раціональне використання набуло державної ваги, важливість музею лише зростає. Україна володіє 117 із 120 видів корисних копалин, необхідних для сучасної промисловості. Залізні, марганцеві, титано-цирконієві, уранові руди, каоліни, вогнетривкі та бентонітові глини, кам’яна сіль, калійні солі, графіт, природний газ, нафта – ці ресурси відіграють ключову роль у розвитку економіки країни. Саме випускники Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу беруть активну участь у їхньому вивченні, розвідці та видобутку, посідаючи чільні позиції у провідних компаніях галузі.

Геологічний музей ІФНТУНГ – це не просто колекція експонатів, це живий літопис науки, який продовжує писати свою історію, навчаючи нові покоління геологів та зберігаючи для них безцінні знання про природні багатства України та світу.

#сторінки_історії #іфнтунг

У сучасному світі наукометричні бази даних відіграють ключову роль у визначенні авторитетності наукових досліджень. Однією з найвпливовіших у світі є Scopus, яка відома своєю суворою політикою рецензування та високими стандартами якості.

Scopus ретельно відбирає наукові видання, які проходять експертний розгляд незалежними науковцями з різних країн. Цей процес гарантує, що лише найякісніші та найактуальніші дослідження потрапляють до бази даних.

Сьогодні ми інформуємо наукову спільноту університету, що науковці Інституту економіки та менеджменту Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу стали рецензентами у 5 активних журналах Scopus з напряму економіки, менеджменту та підприємництва. Про відповідний статус листи-підтвердження отримали Тетяна КУЛИК («Financial and Credit Activity: Problems of Theory and Practice), завідувачка кафедри підприємництва та маркетингу (КПМ), проф. Ірина ПЕРЕВОЗОВА («Clio. Revista de Historia, Ciencias Humanas y Pensamiento Critico»), доценти КПМ – Надія ДАЛЯК («Social and Legal Studies»), Юлія НЕМІШ («Business: Theory and Practice»),  Ігор ЗЕМЛЯКОВ («International Journal of Sustainable Development and Planning»).

Рецензування в Scopus підтверджує, що науковці ІФНТУНГ проводять дослідження, які відповідають найвищим міжнародним стандартам та є  свідченням високого рівня наукової експертизи наших викладачів та її визнання на міжнародному рівні. Вони відповідально виконують свою місію, адже рецензенти Scopus відіграють важливу роль у забезпеченні якості наукових публікацій та сприяють розвитку світової науки. 

Ми пишаємося нашими науковцями та їхнім внеском у розвиток науки. Це досягнення підкреслює прагнення ІФНТУНГ до високих стандартів у наукових дослідженнях та освіти.

160 років минуло з тих пір, як на широкий загал вийшла пісня, якій судилося стати Славнем України, мелодію якої нині чув увесь світ, і слова якої пророчо виповнюються в наші дні:

«Ще не вмерли України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. 

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу. 

І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Саме в цю мить українці на очах у всього світу показують взірці героїзму у виборюванні волі й правди, у виборюванні права самим бути господарями на власній землі.

Так поезія українського етнографа Павла Чубинського  стала безсмертною і увійшла в історію, хоч і не одразу здобула крила: автора було заслано в Архангельську губернію. Однак Слово, в якому дрімало зерно сили нації, проросло великою потугою, коли композитор Михайло Вербицький поклав його на музику.

Саме 10 березня 1865 року у Перемишлі, на відзначення річниці пам’яті Тараса Шевченка, цей твір прозвучав уперше.

Славнем України його проголосили 1917 року в Українській Народній Республіці, однак її поразка автоматично означала й заборону національних державних символів.

1939 р. став роком, коли Карпатська Україна офіційно затвердила свій Гімн. І це – «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…». Він розділив долю цього державного утворення.

Задушити голос Славня намагалась влада СРСР, але він проривався на свободу не тільки в Україні: був період, коли Кубанський козачий хор виконував його як давню козацьку пісню.

І тільки зі здобуттям незалежності України Славень отримав належне йому місце та був виконаний 5 грудня 1991 р. на засіданні Верховної Ради, присвяченому Всеукраїнському референдуму та президентським виборам.

Відтоді Державний Гімн України – з нами, в будні й свята, в радості й горі, в революціях і війні… Звучатиме він і в день Перемоги, до якої держава йде крізь вогонь, біль і страждання. Бо українці точно знають, що

 «…завзяття, праця щира свого ще докаже,

 Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

 За Карпати відоб’ється, згомонить степами,

 України слава стане поміж народами»!