«Кажуть, є дні, коли небо стискається, а земля завмирає… Коли світло і темрява сходяться у двобої за людську душу. Але минає час – і приходить радість. Світла, тепла, весняна. Та, що пробуджує серце і веде людей у коло…»
Так розпочалося наше великоднє дійство – щире, живе, сповнене гумору, символів і прадавніх традицій – «Великодні гаївки».
Цього разу студенти спеціальності «Германські мови та літератури (переклад включно), перша – англійська» разом зі здобувачами спеціальностей «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» та «Інженерія мехатронних систем» перенесли глядачів у звичайну українську родину, де поруч із сучасністю – телевізором, новинами і щоденними турботами – живе незнищенна традиція. Страсна п’ятниця, приготування до свята, великодній стіл – і, зрештою, довгоочікуване «Христос Воскрес!», що єднає всіх.
На сцені оживали знайомі образи: жартівливий батько, мудрі дідусь і бабуся, турботлива мати, закохана донька… Усе це – з теплим гумором, впізнаваними діалогами та тією особливою, близькою кожному, атмосферою.
А далі – гаївки. Веселі, дзвінкі, живі. З писанками, символами кольорів, жартами, залицяннями і традиційними іграми. Тут і «А ми просо сіяли», і «Шум», і «Грушечка», і навіть жартівливі «півнячі бої» – усе те, що з покоління в покоління передає не лише форму, а й дух української культури.
Особливо зворушливими стали моменти, де крізь сміх і жарти проступала щирість: перша несмілива симпатія, передана через писанку, погляд, слово… Адже гаївки – це не лише розвага. Це простір зустрічі, знайомства, народження почуттів. І це відчули усі глядачі переповненої зали, серед яких – чимало ліцеїстів, які наочно переконалися, що в технічному виші студенти мають захопливе дозвілля. До нас приходять не тільки вчитися, а й плекати та осучаснювати народні традиції.
Це дійство вкотре нагадало: традиція живе тоді, коли її проживають. Коли пісня звучить не зі сторінок, а з серця. Коли рух у колі – це не просто танець, а відчуття єдності.
Бо поки звучить гаївка – живе весна.
Поки є традиція – живе народ.
Поки є любов і спільність – ми непереможні.
Захід відбувся за підтримки студентського парламенту ІФНТУНГ, і ми щиро вдячні всім, хто долучився до його створення – акторам, організаторам, глядачам.
