Пам'ятаємо!

 

​​​​​​​https://fb.watch/3iBanyv_vX/

Крути

 

Земля дрижала. Схід в вогнях жеврів.

Сурміли сурми. Гримали гармати.

А в їх очах вогнистих та завзятих

горів святий, благословенний гнів.

 

Ішли, де білість сніжаних полів,

де смерть взялася з вітром танцювати.

Свистали кулі… Рвалися гранати,

 – і постаті майнули в вир вогнів.

 

І прогоріло… Порохом зайшло…

Могилок триста заросло травою.

А ти, як все, усміхнене село,

сниш сині сни в солодкому спокою.

 

            Андрій Гарасевич

            Прага, 1941