https://fb.watch/3iBanyv_vX/
Земля дрижала. Схід в вогнях жеврів.
Сурміли сурми. Гримали гармати.
А в їх очах вогнистих та завзятих
горів святий, благословенний гнів.
Ішли, де білість сніжаних полів,
де смерть взялася з вітром танцювати.
Свистали кулі… Рвалися гранати,
– і постаті майнули в вир вогнів.
І прогоріло… Порохом зайшло…
Могилок триста заросло травою.
А ти, як все, усміхнене село,
сниш сині сни в солодкому спокою.
Андрій Гарасевич
Прага, 1941