«Повстанська ІСТОРІЯ» у мальовничих Горганах
Студенти групи ПМКм 17-1: Михайло Підгурський, Андрій Бухало, Тарас Бухало та Юрій Букатка під керівництвом доцента КМВ Олега Ониська інженерно підлікували об’єкт військової історії – Бункер полковника Грома (Карпати, гора Березовачка, 20 червня 2018 року)
Бункер Грома: Схема витяжки та водопостачання-водовідведення.
Рисунок виконано Олегом Ониськом.
У холодний період 1953-54 рр. криївку опалювали за допомогою рідкопаливного примуса. Тепле нагріте практично бездимне повітря просочувалися між колодами задньої стіни у її верхній частині і далі між накиданими великими каменями (жовті стрілки), які накривали весь простір над дахом. Приток холодного повітря надходив завдяки промитому річищу, що утворювала вода, витікаючи із природного підземного джерельця.
На час реконструкції бункера Грома у 1992 році підземне річище було спеціально викладено у формі кам’яного жолоба, для можливості вільного стоку води назовні і проходу повітря із зовні у коридор криївки (білі стрілки).
У червні 2018 року для покращення тяги бункер оснащено димоходом, який виконано із набору каналізаційних пластикових труб (діаметр 150 мм) (сірі стрілки). Зовні трубу закамуфльовано старою ялиновою корою. Тож комин має вигляд стовбура мертвої смереки.
Тепер відкритий вхід до бункера шукати зайве, а у період 1953-54 він був уміло замаскований повстанцями.
… і мав своє підземне джерело та заготовлені харчі для автономної зимівлі шістьох повстанців.
Андрій Бухало у криївці біля вихідної драбини.
Ціль нашої мандрівки – продовжити Повстанську історію і допомогти відновленій історичній пам’ятці вижити у важких вологих умовах підземелля – організувати ефективну витяжну систему не порушуючи зовнішній ландшафт. (Юрій Букатка входить по драбині у бункер)
Колись добратися до секретної криївки останнього командира УПА - було надважливим завданням для Міністєрства Гасударствєнной Бєзапаснасті у Москві, тепер тут проторований шлях для туристів.
На передньому плані світлини фотограф групи – Михайло Підгурський фіксує початок півторагодинного підйому до криївки.
У лісі немає вуличних вказівників, проте час від часу трапляються квартальні стовпи.
А окрім стовпів можна знайти також і старі військові шанці – окопи, які все ще нагадують за Першу Світову війну.
Тарас Бухало у «Австрійському» шанці.
Старий монумент- споруджено у 2000 році. На ньому вказано: Тут загинув Командир 4-ої Військової Округи УПА Полковник Грім та його дружина.
Поруч споруджено новий. Тарас Бухало біля «Козацького Хреста» встановленого задля військової почесті за Українськими традиціями.
Тарас і Андрій Бухало влаштовують вихідний отвір у стелі криївки
Юрій Букатка і Олег Онисько вставили 150 мм у діаметрі пластикову трубу і замасковують її опалою смерековою корою.
На фоні «заломленого смерекового стовбура»- тобто замаскованої труби
Можна потриматися за новостворену «інженерну допомогу»
Найвища точка сходження. Втіха! )) Адже мету досягнуто – криївці відтепер не забракне свіжого повітря!
Дах зроблено із гонту– нині дуже модного та екологічного покрівельного матеріалу.
Присілок Рівні, де мешкає Настуня Яремчук, яка, будучи підлітком, стала свідком знищення гранатами повстанської криївки – «Бункера Грома».
В очікуванні автобуса із с.Бистриця до м.Надвірна
Зліва направо: Андрій Бухало, Тарас Бухало, Олег Онисько, Юрій Букатка (Фото Михайла Підгурського).