Вони врятували світ

Цієї весни виповнюється 35 років із часу найбільшої техногенної катастрофи в історії людства – аварії на Чорнобильській АЕС. Масштаби її наслідків вражають: за оцінками незалежних експертів, 500 тисяч людей померли від радіації; 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в перші дні після аварії отримали значні дози опромінення; 2293 українських міст і селищ (із населенням приблизно 2,6 мільйона людей) було забруднено радіонуклідами; дія радіації поширилась на 200 тисяч квадратних кілометрів, з яких 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські угіддя...

Трагічний перелік можна продовжувати довго, але він був би ще довшим, якби не жертовність людей, яких нині називаємо ліквідаторами. Саме вони першими зустріли біду – хто в обладунках пожежників, хто у військовій формі… Це їм сьогодні склали шану працівники та студенти Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, які зібрались в онлайн-форматі на годину пам’яті «Вони врятували світ», проведену Центром культури і дозвілля студентів спільно з асистентом кафедри буріння Юрієм Волошиним та студентами груп ГР-17, ГР-18 Інституту нафтогазової інженерії.

Керівник гуртка ЦКіДС Любомира Яремійчук поіменно згадала пожежників, які вступили у двобій зі смертю, що загрожувала всьому сущому не в 30-кілометровій, а у 800-кілометровій зоні й ціною власного життя зупинили дальше поширення радіації. Їхні світлини пройшли перед очима учасників відеоконференції як нагадування про неминущі цінності всіх часів – Честь, Відданість, Гідність. Вартість їх виявилась надзвичайно високою: 30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії; на долях понад 600 тисяч осіб, які боролися з вогнем і розчищали завали, катастрофа позначилась так чи інакше – недоспіваною піснею життя, втраченим здоров’ям…

І все це – на тлі злочинної політики тогочасної влади: уряд СРСР довго замовчував факт аварії, допоки на сполох не забили сусідні країни, виявивши підвищення радіаційного фону на своїх територіях, тоді як в епіцентрі події він перевищував норму в… 116 тисяч разів, адже, внаслідок вибуху на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС, в атмосферу було викинуто 11 тонн ядерного палива. І це – на тлі евакуації, коли людей було повідомлено, що виїзд тимчасовий – на три дні, тож із собою не брали нічого, крім найнеобхіднішого та документів. Але три дні перетворилися на десятки років. Власне – на решту їхнього життя, понівеченого катастрофою.

…Учасники зустрічі разом переглянули відео, а якому Прип’ять – колишня, повна дитячого сміху й щоденних турбот, і Прип’ять нинішня – спорожніла, зруйнована… Від такого контрасту холоне кров. Проте, на це варто дивитися, аби добре затямити, якими можуть бути наслідки самовпевненості й недбалості «Царя природи», яким може бути «мирний атом», якщо він зірветься з ланцюга.

Зараз станцію повністю зупинено, й над нею зведено саркофаг, на спорудження якого пішло металу стільки, скільки вистачило б на три Ейфелеві вежі. Це не єдиний сумний рекорд Чорнобиля: саркофаг  вище, ніж статуя Свободи в США. Кажуть, через 24 тисячі років людство зможе забути про Чорнобильську катастрофу, коли відбудеться повний розпад стронцію і цезію. Та наразі минуло 35 років, і попіл чорнобильського згарища ще довго стукатиме в серце багатьох поколінь.