Разом подолаємо біду!

Ще півтора року тому українцям годі було уявити  реальність, в якій живе наша держава зараз. На лінії фронту чи в глибокому тилу люди плекають одну мрію – про Перемогу  - і хто як може долучається до її наближення.

Працівники Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу – не виняток: хтось зі зброєю в руках пішов боронити Батьківщину, а хтось  взявся до волонтерства. Хвиля чорної біди, що ринула в країну, докотилась до Прикарпаття сотнями тисяч переселенців, які в одну мить залишились просто неба, втративши все. Тож ІФНТУНГ став одним із хабів допомоги постраждалим. Саме в ІФНТУНГ навесні 2022 року цілком спонтанно утворився осередок, знаний тепер як  Волонтерський центр «Допомога-ІФ».

Його координаторка, завідувачка підготовчого відділення для іноземних громадян ЦМО ІФНТУНГ, Анжеліка Заячківська,  згадує минулорічний березень, коли разом із чоловіком, завідувачем навчально-виробничої лабораторії поліграфічних послуг ІФНТУНГ  Олегом Заячківським, шукали будь-яку можливість долучитися до підтримки армії. Група волонтерів, разом з якими робили маскувальні сітки, гостро потребувала тканини з певними характеристиками й пошуки матеріалу привели… в рідний університет, куди саме надійшла гуманітарна допомога з-за кордону. Однак тоді, на самих початках, годі було шукати тканину серед величезного  валу несортованих речей!

І пані Анжеліка вчинила за принципом: «Хочеш, щоб усе було правильно – зроби це сама». Закатала  рукави й взялася до праці – розбирати все надіслане за категоріями (одяг дитячий, чоловічий, жіночий, взуття, предмети гігієни, канцтовари, іграшки тощо),  розкладати за розмірами, доводити до ладу вживане… Двері залу з «гуманітаркою» не зачинялись - знедолені війною люди приходили за найнеобхіднішим, але водночас бачили й на собі відчували, як бракує тут помічників, і, попри власні біди й труднощі, стали пропонувати допомогу.  Дуже швидко з числа переселенців, які спочатку прийшли до ІФНТУНГ за підтримкою, утворилась справжня команда, яка зуміла налагодити чітку і злагоджену роботу, що триває досі. Найбільш активними волонтерами центру стали киянки Наталія Кашка і Наталія Яковчук, харків’янка Наталія Баздирева і полтавчанка Олена Зось-Кіор. Як одна родина, протягом цілого року тут працювали подружжя з Харкова Наталія і Віталій Макуріни,  Лариса Єлецька та Олексій Сиверянин.

Анжеліка Заячківська згадує:

- Навесні минулого року в нашому центрі було по 300-400 записів переселенців щодня – обслуговували ми тільки тих, хто мав довідку ВПО. Влітку стало трохи легше – сезонний спад. А у вересні –  знову бум по 200-300 чоловік на день, бо люди стали йти по зимові речі. Вони ж нічого з собою не змогли взяти,  дехто навіть і документи вхопити не встиг. Багато хто потребував посуду, постільної білизни, подушок. У нас такого не було, тож ми з чоловіком почали вишукувати благодійні і громадські організації, а також фонди, які могли б із цим допомогти. Ну, а хто шукає, той знаходить.

На початках ми налагодили співпрацю з Івано-Франківським центром дитячої творчості (ЦДТ), працівниками якого було організоване пошиття подушок. Ми їм надавали тканину для чохлів і наповнювачів -  вони виготовляли. Результат – до вересня 2022 року наш Центр роздав переселенцям близько тисячі подушок. Ще не один десяток ми відправили в шпиталі і на передову.

Дуже потужно нас підтримав «Ротарі-Клуб - Івано-Франківськ», що надав не лише речі, але й постільну білизну,  предмети побуту,  засоби гігієни, памперси, іграшки для малюків, рушники, посуд тощо. Серед організацій, з якими була налагоджена співпраця, можна назвати такі, як:  БФ «Рокада» (речі для немовлят, дитяче взуття, памперси), ГО «Територія добрих справ» (ковдри, подушки, візочки, взуття), ГО «НОВА енергія» (ковдри, подушки, одяг), БФ "Цінність життя", ГО "Розумні рішення", ГО "Нові крила", Музей небесної сотні тощо. Крім того, в наш центр постійно приносять свої речі, взуття, предмети побуту, посуд, книжки небайдужі місцеві мешканці, які готові ділитися усім, що мають, із людьми, котрі опинились у кризовому стані.

Пані Анжеліка з теплотою згадує пожертву обласної дитячої бібліотеки, яка передала для маленьких переселенців книжки українською мовою, які буквально розлетілися за пару днів: люди, які вже побували під «руським миром», хочуть, щоб їхні діти та онуки знали і вільно спілкувалися українською, тому із задоволенням розбирали україномовні книжки, читали їх, а потім передавали їх іншим.

Півторарічним результатом роботи Волонтерського центру  стала допомога не лише внутрішньо переміщеним особам в м. Івано-Франківську, але й усім, хто потребує такої підтримки на Прикарпатті та на сході України, в тому числі й нашим захисникам. Завдяки співпраці з територіальними громадами, окремими волонтерами (Ярина Зінюк, Тетяна Михайлова,  Мілана Бойчук, Віта Попова, Катя Говера, Галя Муха, Валентина Павлик з Донецької області та ін.),  волонтерськими об'єднаннями («Спілка волонтерів Прикарпаття», БФ "Воїн"), "Допомога-ІФ" повсякденно передає необхідні речі за різними напрямками (на Київщину, Херсонщину, Харківщину, Донеччину, Запоріжжя, Сумщину) і різного призначення (в перинатальні центри, в будинки малюка, в сиротинці, окремим родинам, в шпиталі й на передову).

-Надзвичайно приємно, коли до нас надходять подяки від людей, яким ми надали допомогу, особливо від дітей та військових, - зізнається пані Анжеліка. - Оберегом Центру стала картина, подарована харків’янами. На ній зображена  українка в молитві за Батьківщину. Такою молитвою за найскорішу перемогу України і стала щоденна праця наших волонтерів. Попри численні труднощі та біди, принесені війною, ми  дуже щасливі, бо не лише допомагаємо тим, хто потребує, але й самі змінилися – стали сильнішими,  згуртувалися і стали навіть чимось більшим, ніж сім’я.

Минулого року Волонтерський центр переїхав зі спортзалу до нової оселі, на Північний Бульвар, і продовжує працювати, й надалі спираючись на підтримку ІФНТУНГ. Дуже вдячні керівництву університету, яке надало нам приміщення, транспорт для зміни локації; кафедрі військової підготовки – за допомогу в переїзді. Адже важливо й надалі допомагати людям у кризових ситуаціях, які досі спричинює війна. Ми не маємо права зупинятися й забувати про них. Бо тільки разом зможемо подолати біду!