Коли від болю несила говорити… Коли тебе збито з ніг, а треба вставати і йти далі… Коли не видно ні виходу, ні дороги… В таку мить це важко собі уявити, але справді можливо знову піднятись на повен зріст. Можна знайти той компас, що дасть орієнтир у зміненому до невпізнаваності світі.
Зараз в Україні люди роблять це кожен у свій спосіб, але дуже багатьом стає у пригоді підтримка психологів. Вони допомагають гоїти завдані війною душевні рани – невидимі, але не менш болючі, ніж фізичні. Щоправда, не кожен готовий відкрити їх перед іншою людиною, навіть фахівцем, розповісти про пережите.
Однак зробити крок до зцілення можна і в інший спосіб. Навіть мовчки. Таку нагоду дає арт-терапія, де не потрібні слова, де вилити свій біль можна інакше, занурюючись у колір фарб, пластику глини, плинність піску… Спробувати силу цього методу пропонує переселенцям з гарячих точок України психотерапевт Ольга Голубицька.
Вона й сама – внутрішньо переміщена особа. Приїхала на Прикарпаття з Києва й заходилася організовувати психологічну підтримку для людей, обпечених війною, в науковому містечку «Нова Енергія» Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Тут вже відбулася низка занять, спрямованих на відновлення внутрішньої опори та сил учасників, зокрема й з Маріуполя.
-Все що годі передати словами, можна передати без слів, - каже пані Ольга.- І такі засоби як глина, пісок, колажі, малюнки, пластилін, з якими можна робити перетворення, повертають людині владу над собою і своїм тілом. В цій ситуації ти переїхав не тому, що хотів, а тому, що не мав вибору; не можеш дозволити собі переживати свій внутрішній біль, адже ті, хто залишився «там», - у гіршому становищі. Відтак ти не можеш адаптуватися, бо ніби зупиняєшся в паузі, ніби функціонуєш, навіть усміхаєшся, комусь допомагаєш, але весь біль і жах залишаються в оцій одній точці. Тому я хотіла щоб був живий контакт, і люди могли не лише говорити, але й просто мовчати й мати в цей момент якусь форму, через яку можуть повертати владу над своїм життям.
На цьому вона особливо наголошує, спілкуючись з учасниками групових зустрічей:
- Маємо зараз повертати собі самих себе. Коли людина рятується з пекла, всі звичайні переживання ніби втрачають сенс. Як ти можеш говорити, що тобі щось не так, коли ти кожен день зустрічав смерть? Але зараз дуже важливо повертати собі своє життя, свої бажання.
«Тиждень психологічного відновлення», що минув, показав, наскільки потрібна така відновна робота. Тож вона триватиме й надалі. Всі, хто хотів би взяти участь в арт-терапевтичних заняттях, можуть зробити це БЕЗКОШТОВНО, звернувшись за телефоном у месенджері Ольги Голубицької (https://www.facebook.com/olga.golubytska) . Йдеться не тільки про загоєння завданих війною ран. Мова – про майбутнє. Про закладання його фундаменту просто зараз. Саме тому пані Ольга звертається до своїх читачів у соцмережах:
-Ми маємо вирвати у війни свої особистості. Вирвати з рук загарбників наші мрії, плани. Зцілити свої рани. Навчитися жити без чогось. Бо якщо ми здамося – значить вони перемогли. А українці точно не здадуться ніколи!