На стадіоні Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу вкотре зібралися ті, кого об’єднує «Кубок Лицарів Колумба». Щорічний турнір організувала Рада №15804 імені Митрополита Андрея Шептицького, що діє при Архікатедральному соборі Воскресіння Христового. Цьогоріч на старт вийшла майже сотня дітей, серед яких сироти, діти переселенців і діти захисників, які загинули чи зникли безвісти на війні.
Змагання розпочалися спільною молитвою та благословенням капелана. Дітей вітав голова оргкомітету турніру брат Мирослав Мазур (до слова, викладач ІФНТУНГ), побажавши кожному наснаги та чесної гри.
Спорт, у якому виграють усі
Програма турніру складалася з командних естафет на спритність, витривалість і вміння діяти разом. Її щороку оновлюють, тож цього разу діти спробували й нові випробування. Команди боролися азартно, але по-дружньому, а трибуни відповідали гучною підтримкою після кожного етапу.
На цих змаганнях немає переможених: незалежно від результату, усі діти отримали призи та подарунки. А після нагородження команди разом вирушили на обід – ще одна добра традиція турніру, коли втомлені, але щасливі учасники діляться враженнями за спільним столом.
Більше, ніж змагання
Для Лицарів Колумба цей турнір ніколи не був лише про кубки. Сьогодні тисячі українських дітей зростають без батьківського плеча поруч, і саме його їм бракує найбільше. У спілкуванні з дорослими наставниками-лицарями та в командній грі діти бачать приклад гідності й мужності, а головне – відчувають, що вони не самі і про них дбають. Щире дитяче бажання зустрітися знову – найсильніша мотивація для братів-лицарів продовжувати цю справу. А колектив ІФНТУНГ тішиться, що університет став вкотре майданчиком для добрих справ, і що член нашої спільноти пан Мирослав Мазур ініціює такі суспільно важливі заходи.
Довідково:
«Кубок Лицарів Колумба» – не разовий захід, а частина служіння івано-франківських лицарів. Ідея змагань народилася ще у 2016 році завдяки братам Мирославу Мазуру та нині покійному Ігорю Хробатину: натхненні досвідом американських братів, вони влаштували спортивне свято для дітей-сиріт, яким бракувало чоловічої уваги. З роками ініціатива зросла й охопила дітей, чиї родини зачепила війна. Це служіння здобуло й міжнародне визнання: Рада №15804 удостоєна однієї з найвищих нагород Найвищої Ради Ордену в категорії «Родина».
