Енергія майбутнього

​​​​​​​Рік в умовах пандемії COVID-19, що змусила людство згорнути свою активність і знизити темпи промислового виробництва, приніс неочікувані результати – ​​​​​​​​​​​​​​ відновлення природи там, де на це вже ніхто й не сподівався. Крім очищення повітря, в каналах Венеції раптом з’явились дельфіни; в Перу на пляжі висадились тисячні зграї чайок; дикі тварини почали виходити на вулиці міст, відчувши відсутність людей; жителі Мумбаї побачили з вікон своїх будинків Гімалаї, які багато років були закриті пеленою смогу; техногенні шуми зменшилися на третину… Екологи й екоактивісти одразу звернули увагу на зменшення шкідливих викидів в атмосферу й ще голосніше заговорили про необхідність тотальної декарбонізації промисловості.

Питання  актуальне й для України, яка у 2016 р. долучилась до числа підписантів Паризької кліматичної угоди. Це  багато до чого зобов'язує і змушує задуматися. Але слід розуміти, що нафтогазова галузь економіки  була й залишається для нас основою енергетичної безпеки. Про те, як її зміцнити й водночас відновити порушену екологічну рівновагу на території нашої держави, розмовляємо з експертом Міністерства освіти і науки України з розвитку науки і техніки в секції «Енергетика і енергоефективність», проректором з наукової роботи ІФНТУНГ, професором Ігорем Івановичем Чудиком.

 

          Нафтогазова енергетика – щит і меч світової політики

Науковець переконаний, що це – нагальне питання для нашої Батьківщини, якій зараз доводиться збройно обстоювати свою незалежність, і відповіді на нього лежать у декількох площинах:

-Слід розуміти, що нафтогазова енергетика є вагомим геополітичним інструментом, із яким пов’язана навіть територіальна цілісність держав, – каже Ігор Іванович. –  В Україні проблеми з нашим північним сусідом почалися, в тому числі, з огляду на її вуглеводневий потенціал. З 2014 р. й дотепер у Криму російські окупанти крадуть із наших родовищ близько 2 млрд м3 газу щорічно. Вони також контролюють велику територію на Донеччині й Луганщині, де зосереджені значні поклади природного газу. Росія методично шантажує Європу газовим колапсом і будує газопроводи в обхід України, розв'язує військові конфлікти, які є дієвим інструментом впливу.

Зверніть увагу на сторінки історії, коли причиною воєн ставав нафтогазовий ресурс (Лівія, Ірак, Сірія). Згадаймо Гітлера, в союзниках якого була нафтогазова Румунія. І таких прикладів ролі нафтогазової енергетики у світовій політиці багато.

В контексті популяризації «чистої» (безвуглецевої) енергетики сьогодні й темпи її розвитку в майбутньому, слід зазначити, що нафтогазовий потенціал держав є вагомим безпековим фактором. Важкі літаки, кораблі чи танки ефективні на вуглеводневій енергії і ще не скоро будуть ефективно працювати на водні чи інших видах палива.

Справді, вона зумовлює значні викиди СО2 в атмосферу, відтак порушує природній газовий баланс і екологію в цілому. Під час видобування вуглеводнів використовуються свердловини, які проникають у зрівноважену систему (літосферу), й дестабілізують сформований в ній певний «флюїдний» баланс. Тобто своїми діями ми створюємо проблему у двох оболонках планети – літосфері й атмосфері. Якщо це триватиме далі й такими темпами, як сьогодні, ми самознищимося.

-Як цьому запобігти?

-От придумали: давайте не будемо використовувати нафту й газ.

-Що ж тоді будемо використовувати?

-Наразі не створено такого енергетичного потенціалу на замін вуглеводням, щоб їх можна було відкинути.

-А чи можна відкинути взагалі?

 

          Незагоєні рани Землі

-Справа в тім, що лише в Карпатах ми набурили понад 10 тис. свердловин, а по Україні – в рази більше. Ми поранили Землю на суходолі,  в зонах рекреаційних і шельфових. Ми повідкривали скриньки Пандори, звідки сочиться вуглеводень, і що далі?.. Під впливом процесів новоутворення нафта та природний газ будуть постійно сочитися, горіти, забруднюючи території, перетворюючи їх на пустки. Цьому треба запобігати – контролювати, ремонтувати свердловини. Зверніть увагу на «вічний вогонь» в с. Лісна Слобідка вздовж автотраси з Івано-Франківська на Коломию. Полум’я на старій свердловині горить роками!

-Хіба не можна її зацементувати й забути?

-Можна на якийсь час, але не довго, адже цемент із плином років руйнується і це не дає можливості для надійної герметизації таких об'єктів підвищеної екологічної й техногенної небезпеки назавжди.

-Виходить, свердловини – це рани на тілі Землі, які ніколи не загояться, тому їх доведеться обслуговувати довічно?

-Саме так. Особливо важливим цей напрям досліджень і робіт стає з огляду на відновлюваність нафти й газу. Сьогодні вже зрозуміло, що їх запаси поновлюються, бо впродовж кількох десятиліть у тих родовищах, які не мали органічного підживлення, бачимо притік вуглеводнів із надр. Підтверджується теорія їх неорганічного походження. Це безперервний процес, що продукує утворення вуглеводнів, які накопичуються, й через старий фонд свердловин, що деградує, просочуються на поверхню, спричиняючи значні небезпеки.

-Ви їх мали на увазі, коли в одному зі своїх інтерв’ю сказали, що не можна допустити повторення Борислава в Долині?

-Так. Борислав – це реальний приклад зони дискомфорту для людей на території, яка була нафтовидобувною, натомість сьогодні стала дуже проблемною в плані екології та безпеки життя. Задля використання нафтогазових покладів, у Бориславі та його околицях на початку минулого століття було зроблено величезну кількість (близько 20 тис.) копанок для видобутку нафти, яка за своєю природою пов'язана з попутним газом. А газ – джерело страшної небезпеки, бо не має запаху й кольору, є швидко мігруючим, летючим, має здатність накопичуватися в підвалах, криницях, каналізаційних колекторах. Внаслідок цього трапляються трагедії, як та, що сталась у Бориславі 29 квітня 1972 р., коли в підвалі житлового двоповерхового будинку газ спричинив вибух такої сили, що його було чути за 40 км від міста, а потерпілих налічувалося близько двох десятків.

Зауважмо: в Бориславі та його околицях видобуток нафти розпочався років на 60 – 70 швидше, ніж в Долині, тому те, що сталося в Бориславі, чекає і на це місто. До цього слід поставитися серйозно. Оскільки Україна стала однією з перших у світі видобувати вуглеводні, то ці неприємності починаються саме в нас і потребують науково-практичного вирішення.

 

          Технології завтрашнього дня народжуються сьогодні

-З огляду на окреслені проблеми, яким Ви бачите енергетичний баланс України?

-Зараз це важко спрогнозувати. Звичайно, доля зеленої енергетики значно виросте й  вона стане базовою. Якщо раніше нафтогазова частка енергетичного балансу складала приблизно 50%, то поступово їх посяде зелена енергетика, проте за нафтою і газом залишаться десь 20%. Проте, на мою думку, об’єкти нафтогазової енергетики будуть використовуватися в альтернативних проєктах (геотермії), видобутку енергії з використанням теплових насосів, теплообмінної циркуляції води та ін.

До повної замінності нафти й газу, в тому числі як сировини для хімічної промисловості,  ще дуже далеко!

-Особливо, якщо врахувати кількість природних ресурсів, котрі буквально лежать у нас під ногами. Полтавщину навіть деколи називають українським Кувейтом. Наскільки це виправдано?

-Територія України багата на вуглеводні. Перша зона – Прикарпаття, друга – Дніпрово-Донецька западина; третя зона – шельф Чорного моря. Кожна видобувна зона має свою ресурсну базу, потенціал і може називатися таким собі Кувейтом.

В Україні є й свої нафтогазові рекорди. Приміром, у 2021-му будемо відзначати 250 років, відколи в Слободі Рунгурській (Коломийський район Івано-Франківської області) було зафіксовано перший промисловий видобуток нафти. В Печеніжині  підприємці збудували один із перших в Європі заводів-рафінерій, проклали колію й розпочали нафтовий бізнес.

Ще один рекорд – з буріння свердловин. На Долинщині, в с. Шевченкове, в 1982 р. споруджена перша в Європі й друга за глибиною у світі свердловина «Шевченкове -1» (глибина 7520 м).

-Унікальним об’єктом володіє й ІФНТУНГ: він має університетський нафтогазовий полігон, яким не може похвалитися жоден університет в Європі. Що він являє собою?

- ПАТ «Укрнафта» передало університету п’ять свердловин (із ліквідованого фонду) як об’єкти для навчально-наукових цілей. ІФНТУНГ отримав спеціальний дозвіл на користування надрами в статусі «Науковий полігон» і зараз проводить комплексні заходи з облаштування його об'єктів для проведення безпечних науково-дослідних робіт у контексті технічних вимог сьогодення. Планується досліджувати на цій базі процеси відновлення нафтогазових ресурсів, деградації систем кріплення й керування ними, розвитку водневої енергетики, декарбонізації та зменшення впливу на довкілля й шляхи запобігання техногенним катастрофам.

-Ви якось сказали, що полігон ІФНТУНГ може стати об’єктом випробування кращих технологій зменшення вуглеводневих залишкових запасів…

-У світі вже є чимало досліджень і розробок ефективних технологій і засобів  альтернативної енергетики. Один із них – водневий напрям. А нам слід пам'ятати, що водень можна отримати з нафтогазових покладів. Тому наш науковий полігон у майбутньому повинен стати дослідницьким майданчиком для вивчення процесів отримання водню із залишкових запасів нафти й газу на старих неліквідних родовищах. Це матиме позитивний науковий, екологічний, соціальний, економічний результат.

Хочу нагадати, що нафта й газ, які утворювалися мільйони років, ще довго будуть енергетичним ресурсом і ще довше будуть про себе нагадувати людству, як екологічні забруднювачі. З наслідками нашого «господарювання» на Землі доведеться давати собі раду ще багатьом поколінням. Тож нам, науковцям, потрібно  належно оцінювати роль нафтогазової енергетики в контексті сучасних екологічних проблем і геополітичних аспектів; а також ризики, пов’язані як з її використанням, так і з відмовою від неї. Маємо дбати про створення нових видів енергії задля очищення атмосфери від шкідливих забруднень і з позиції «експерт–патріот–українець» розглядати забезпечення держави власною енергією зі всіх можливих джерел. Україна має стати флагманом розвитку її нових видів, відновивши нафтогазову першість і славу!

Розмову вела Наталія Ясинська