Абдалкадір Самранг Смко Абдал - студент Центру міжнародної освіти ІФНТУНГ, напрям підготовки «Нафтогазова справа», група НСіа-15-1
В Україну Абдалкадір Самранг Смко Абдал приїхав не випадково: його сюди привела мрія – стати інженером у нафтогазовій галузі. Тож коли довідався про ІФНТУНГ зрозумів: це – шанс її здійснити. Вирішальну роль відіграли теплі відгуки випускників про університет, які відзначали і потужний викладацький склад, і широкі можливості набуття практичних навичок. Та й – будемо щирі – вартість навчання виявилась поміркованою. Словом, переваги «три в одному». І тепер, на другому році перебування в Івано-Франківську, Самранг (до речі, вже цілком пристойною українською) розповідає:
- Звичайно, спочатку було складно. Інша країна, живеш сам, і сам ухвалюєш всі рішення, маєш більшу відповідальність… Складно, але й цікаво. Бо треба вивчити іншу культуру, зрозуміти інакших людей. Вони тут приємні й відгукуються, якщо потрібно допомогти. Поважаю цю країну – її громадяни доброзичливі до іноземців.
До певної міри, саме такому ставленню Самранг завдячує своїми успіхами. Особливо відзначає стиль роботи викладачів:
- Вони працюють дуже добре, заохочують студентів досягати кращих результатів. Це надзвичайно надихає на подальшу роботу. Студенти, які вчаться з нами разом, також допомагають. Але найбільше відчувається підтримка університету в усіх проблемах.
Які вони в іноземців, Самранг чудово знає, адже обіймає посаду віце-президента Студентського парламенту, який завжди в курсі всіх їхніх турбот, що стосуються і навчання, й організаційних питань, і побутових клопотів. Сам встигає займатися й громадською роботою, й відмінно навчатися. У своїх успіхах нічого надзвичайного не вбачає. Говорить, усе просто: необхідно ретельно готуватися до занять і бути гранично уважним на лекціях:
- Все, що кажуть викладачі, треба вивчити безумовно, але й варто копнути глибше: пошукати в Інтернеті те, що стосується певної теми, переглянути відповідне відео в YouTube заздалегідь або після лекції. Обов’язково закріплювати пройдений матеріал! У мене самостійна робота складає три – чотири години щодня.
Правда, просто? Праця, праця і ще раз праця. Але, повірте, це – не гонитва за високими оцінками. Це – відповідальність перед родиною, перед батьками, які послали сина вчитися в Україну й хвилюються за нього, покладають на Самранга великі надії. Він старається, бо дуже хоче їх виправдати. І складає подальші плани:
- Мрію закінчити в ІФНТУНГ бакалаврат і вступити до магістратури в Канаді, бо збираюся там працювати й рости як професіонал. Та, зрештою, все одно хочу колись повернутися додому – це обов’язково!
Самранг знає, що йому буде нелегко. Але впевнений в одному:
- Треба вірити Богу й вірити собі, і знати, що не лише тобі важко: різні люди переживають різні труднощі, й твої проблеми – не найбільші.