Літературна година: "Чого ми не знали про В.Стефаника досі."

Літературна година: «Чого ми не знали про В.Стефаника досі.

«Його новели – як найкращі народні пісні,

в яких нема риторики, ані сентиментальності,

а тільки наочне, голе, просте,

непідфарбоване життя…….»

Іван Франко

   Він був новатором у літературі, творцем і неперевершеним майстром дуже стислої, драматичної за змістом і глибоко ліричної за звучанням соціально-психологічної новели.

    Василь Стефаник написав не так уже й багато – його художні твори вміщаються в одному томику. І все ж ім’я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу.

   З нагоди відзначення 150- річчя від  Дня народження Василя Стефаника керівник гуртка ЦКІДС  Л. М. Яремійчук організувала і провела літературу годину: «Чого ми не знали про В.Стефаника досі» для студентів групи МНР -19 Інституту економіки та менеджменту.

    Цікаво знати! Василь Стефаник, незважаючи на велику матеріальну нужду (в січні 1930 р. його розбив параліч), публічно відмовився від персональної пенсії, призначеної йому радянським урядом на вшанування 60-річного ювілею. Письменник навіть заявив радянському консулові у Львові: «Не давайте мені нічого, бо я бачу, що Україна московська. А з мене ви вже москаля не зробите!» Митрополит Андрей Шептицький, забезпечив письменника довічною пенсією від Української греко- католицької церкви. Отримуючи її вперше, В. Стефаник попросив касира видати призначену суму дрібними монетами, а тоді з торбою мідяків вийшов на майдан і роздав милостиню жебракам, прохаючи помолитися за замордованих голодною смертю українців.