Юрій Сидоров (ІІМ)

Юрій Сидоров, студент Інституту інженерної механіки, група ПМ-17-1

Якщо вірити Конфуцію, варто знайти собі справу до душі – і з твого життя зникнуть будні. Але так яскраво його забарвити до снаги – погодьтеся – не кожному. Проте Юрію Сидорову вдалося. Він не тільки один із найкращих студентів Інституту інженерної механіки, але й митець, для якого творчість необхідна як кисень…

Він усього навчився сам – грати на гітарі, малювати. Каже, спочатку просто накопичував враження, так би мовити, поглинав мистецтво, але на якомусь етапі з’явився імпульс до самовираження. І хлопець не побоявся зробити крок у цьому напрямку. Результат? Нині Юрій – рок-музикант і художник. Хоча свою графіку розглядає тільки як додатковий тренаж для рук, вона промовляє до глядача не менш виразно, аніж струни гітари, й розкриває нові грані його таланту.

Як же сталося, що юнак із такими творчими здібностями вступив свого часу до ІФНТУНГ? Уявіть собі, ніякого протиріччя в цьому Юрій не вбачає. Просто юнацькі вподобання вийшли зараз на перший план і посіли важливе місце у його житті, але це не змінило його любові до механіки. З дитинства захоплювався конструкторами, а згодом вирішив, що варто пов’язати себе зі справою, без якої поступ суспільства неможливий, що забезпечує його технічний розвиток. Тож обрав спеціальність «Комп’ютерне машинобудування». Тим більше – така нагода: поруч – один із найвідоміших технічних університетів України, ІФНТУНГ!

Юрій відчув, що точно «сів у свої сани». Бо тут почав рости і творчо, і в навчанні. Рецепт своєї успішності вважає дуже простим – відповідальність:

- Саме відчуття відповідальності мені допомагало, адже одразу став старостою групи. Завжди відгукувався на різні творчі пропозиції, брав участь у самодіяльності, в конкурсах талантів, співав, грав,  допомагав організовувати різні заходи в парламенті, гуртках. Часто студенти пропускають це повз себе, а дарма. Не варто уникати навантажень, громадських у тому числі.

Не може чинити інакше людина, яка вважає, що треба не просто «бути», а щось являти собою в житті й наповнювати його для себе й свого оточення. Юрій Сидоров робить це із задоволенням, і переконаний: творчість – важлива складова самореалізації. Тільки не бійся виявляти себе в ній, попри всі труднощі, помилки та невдачі. Якщо знаєш, чого прагнеш, – досягнеш. Тому не зупиняйся і рухайся вперед!

Він сам так живе – з повною самовіддачею – і на сцені, і в студентській аудиторії. Перемикаючи «регістри» між улюбленими справами, не встигає втомитися, хоч би яким насиченим виявився день. Додаткові сили черпає у спорті. Зараз його найбільше вподобання – серфінг. Займається сам та інструктує інших. Ну, й, звісно, продовжує «хвилю тримати» в навчанні: попереду – магістратура. А за нею – самостійне плавання в обраній професії. Юрій впевнений: комп’ютерне машинобудування – дуже творча спеціальність, в якій можна досягнути чудових результатів. Головне – аби справа була до душі.