Ігор Ніколенко (ІІМ)

Ігор Ніколенко, студент групи ПМІ-21-1К кафедри комп’ютеризованого машинобудування Інституту інженерної механіки,

буквально став місцевою знаменитістю, щойно здобув «золото» на науковій конференції UNIVERSEH у Кракові (Польща). Нагадаємо: тут він представив робота-маніпулятора для роботи на Міжнародній космічній станції. А незадовго до цієї події запропонував на Конкурс студентських наукових робіт свій проєкт, який справив на членів журі – представників ТзОВ «ЛЕОНІ Ваерінг Системс УА ГмбХ» – таке враження, що віддали хлопцю не тільки пальму першості, але й грант на його реалізацію.

Поспіль дві перемоги, що стали гордістю Інституту інженерної механіки і всього ІФНТУНГ, - серйозний привід поцікавитися секретом успіху Ігоря й довідатися з перших уст про стежки-дороги, які ведуть до здійснення мрій. Багато що стає зрозумілим уже з перших хвилин спілкування: Ігор – надзвичайно зібраний юнак, сконцентрований на поточному моменті, уважний до дрібниць. А це дуже важливо у спеціальності, яку він обрав справою свого життя – інженерії мехатронних систем, - адже тут дрібниць немає. Тож, мабуть, і вибір вишу, й освітнього напрямку – цілком логічні. Він так і каже: «Інженерія для мене не просто робота або галузь знань, яку вивчаю, а частинка мого життя».

Усвідомив це в коледжі електронних приладів, який, до речі, закінчив із червоним дипломом. Саме там замахнувся на реалізацію масштабного проєкту – металевий маніпулятор із числовим програмним управлінням з різноманітними електронними компонентами. Тоді на це знадобилося півроку напруженої роботи, чималі кошти й практична допомога фахівців із різних металообробних підприємств області, які підтримали юного конструктора.

До ІФНТУНГ Ігор Ніколенко вступив одразу на ІІІ курс, а вже на четвертому знову заявив про себе на Конкурсі студентських наукових робіт від компанії «ЛЕОНІ Ваерінг Системс». Розповідає:

- Вирішив також зробити щось складне. На роботу було два тижні, але, з огляду на свій попередній досвід, я спроєктував робот-маніпулятор, що містив майже 300 3D-моделей, з яких близько 200 – створені самостійно. На цьому конкурсі виборов І місце й виграв 100 тис. грн. гранту на його виготовлення в металі. За ці кошти мені закупили відповідні комплектуючі – всі двигуни, редуктори, направляючі і т.д.

А вже за кілька місяців – участь у проєкті з дослідження космосу UNIVERSEH, що  об’єднує низку університетів Європи.

-На той час про космос мені були відомі лише загальні факти, -зізнається Ігор. – Тож взявся активно вивчати інформацію. Почав із наукових програм, закінчив дослідженнями різних країн. І це зацікавило мене на рівні із робототехнікою. Водночас в рамках цього проєкту проходив курси англійської мови суто за космічною тематикою від University of Cambridge, що тривають і досі. Думаю, викладачі кафедри запропонували мені участь в UNIVERSEH, зокрема, й тому, що володію англійською мовою на рівні В2 – п’ять років навчався на курсах за методом Каллана, й для мене вони виявилися досить ефективними.

Оскільки жорстких рамок стосовно формату виконання конкурсних робіт не було, Ігор Ніколенко звернувся до улюблених роботів-маніпуляторів – найдоречніший варіант для такого змагання:

-Робототехніка посідає перше місце в космічній галузі, - пояснює юнак, - бо в умовах космосу людина не може працювати. Там потрібен саме робот. Спроєктував такий, що міг би функціонувати на міжнародній космічній станції чи тренувати персонал – він інтерактивний і легко програмується. Можна сказати, кінцева наукова робота в номінації Poster presentation (стендова доповідь) на тему “Robotics is the future of a Space exploration”,  по-перше, узагальнювала те, що у світі вже спроєктовано, а по-друге – охоплювала мої пропозиції, які не дублювали все раніше винайдене. Власне, завжди стараюсь зробити те, чого не було до мене – вдалою чи ні вийде конструкція, але варто пробувати, щоб побачити, як ідея проявить себе на ділі. Новий маніпулятор показав себе з найкращої сторони – як перспективна, хороша модель. Хоч і представляв її в дистанційному форматі, але отримав перемогу.

Ігор зізнається, що довго не міг повірити у свій успіх:

-Дивився на сертифікат про перше місце, відео з церемонії нагородження та намагався усвідомити, що це відбувається насправді.

Тож нині, коли запитую його про людей, яким завдячує своїм успіхом, найперше згадує батьків, викладачів, інженера кафедри Юлію Ведмідь, і друзів, які завжди підтримували. Досить сказати, що коли Ігоря та інших хлопців з команди, котрі вирушали на змагання, не пропустила до Кракова прикордонна служба, на допомогу прийшла жіноча частина групи ІФНТУНГ:

-Дуже вдячний Насті Киселюк і Мар’яні Рачкевич, які привезли наші роботи у Краків і домовились, щоб їх встановили, незважаючи на нашу конкуренцію.

Щойно здобувши одну вершину, Ігор готується підкоряти іншу й будує плани на майбутнє. Зокрема, в нього вже визріла ідея створення марсоходу. І вся ця бурхлива винахідницька діяльність відбувається паралельно з успішним навчанням та кількарічною роботою на одному з підприємств міста, де вже не перший рік набуває практичного досвіду в обраній спеціальності. Виникає дивне відчуття, що особисто в нього доба має не 24, а значно більше годин… Чи не так?

Ігор усміхається й запевняє, що живе звичайним життям, хоча – ніде правди діти – розпочинає трудовий день о 8.00, а завершує часом і о першій ночі. Для душі залишається колекціонування як хобі. А фізичну форму підтримує, ігноруючи транспорт: багато ходить пішки, часом підтягується на турніку. Втім, ще не так давно займався вільною боротьбою та боксом. Правда, згодом довелось зробити вибір на користь навчання й побудови свого професійного майбутнього.

На розпитування щодо секретів його успішності відповідає просто:

- Це не секрет – намагаюсь розвиватись у тому, що для мене справді цікаво й не витрачаю час на те, що здається мені непотрібним. Якщо якась тематика мене захоплює, то, окрім навчальної програми, починаю шукати додаткові ресурси, знайомитись з людьми, які можуть допомогти рухатись у цьому напрямку. Так і досягаю максимуму в конкретній царині. Головне – вкладатися туди, де, на ваш погляд, можна очікувати найбільшої віддачі. Словом, важливо знайти свою нішу в житті.

Його власні пошуки теж не одразу були успішними. Згадує:

- Траплялось чимало помилок і невдач. Перший робот-маніпулятор прийшлось багато переробляти. Але без поразок немає перемог – ми на них вчимося й здобуваємо досвід. У моїй кімнаті стоять, немов статуетки, елементи, в яких я зробив помилки, й нагадують про мій перший виріб. Чи вони мене засмучують? Та ні! Я ж розумію, що перша річ не може бути ідеальною – це абсолютно нормально.

А студентам, котрі саме обмірковують свою стратегію професійного зростання, радить:

-Ні один університет не дасть вам знання, якщо ви самі не захочете щось дізнатись і чогось досягти. Тут справа в самій людині. Важливо спробувати знайти себе, розвиватися в різних напрямках, дивитися, що  вам цікаво, й намагатися отримати максимум від того, що пропонують викладачі. Не бійтеся випробовувати себе й пробиватися всюди, де тільки можна.

До слова, в робототехніці без цих здібностей – важкувато, бо – зізнається – справа то недешева. Багато коштовних компонентів, тому варто шукати гранти, спонсорські проєкти чи робити невеличкі моделі й друкувати деталі на 3D-принтері. Він і сам планує скористатись допомогою фахівців Центру інноваційного розвитку ІФНТУНГ, що має потрібне Ігореві обладнання. Впевнений: можливості є, тільки треба їх наполегливо шукати й не боятися розпочинати нові справи. Так і живе: за принципом «головне – відштовхнутися від берега, а далі життя покаже напрямок».