Туристична мандрівка через найвищі вершини Українських Карпат:
Від г.Петрос до гори Попіван (Піп Іван)
Кваси-Бистрець 12.06.-16.06 2014 року
Студентська група КМВ-11-01 і викладач кафедри КМВ Олег Онисько
Із найдавнішого залізничного вокзалу України (Івано-Франківський колійовий двірець побудовано у 1866 році) потягом до станції Кваси (Закарпаття).
Початок мандрівки: щойно вийшли з потяга і відразу широким плаєм до лісу (12.06.2014). Ще усі бадьорі та рум’яні від вранішньої прохолоди.
Затяжний підйом дорогою на г. Петрос
На вершині г. Петрос (2020 м. над р.м.)
Ярослав Теліхович
Державний Гімн України на вершині Петроса
Підготовка вечері. Буде Ням-ням (Рис зі згущівкою). На посаді кока – Василь Шуфлін.
Позаду найстрімкіший спуск із вершини Петроса, у центрі наш постійний прапороносець Степан Потяк – правдешній гуцул.
Зліва- направо: Петро Попадюк, Павло Процак, Назар Бажалук, Степан Потяк, Олег Онисько, Ярослав Теліхович, Богдан Дейпук, Олег Зубик, Тарас Гнатик (фото Василя Шуфліна (13.06.2014))
Рекогносцировка під час перепочинку
Говерла. Вершина. Ярослав Теліхович
Перепочинок по шляху до г. Попіван (14.06.2014)
У серці знаменитого гуцульського села Бистрець – біля родинної садиби Степана Потяка (тато Іван Потяк - завідувач клюбом, мама Анна Потяк - учитель). Нас очікує душ, банош, шашлики та зручні кімнати для відпочинку.
Останній пункт нашої піщохіди: с. Бистрець (Верховинщина). Три села Верховинського району відносять до найвіддаленіших : Зелена, Дземброня і Бистрець. Тут часто розпочинають чи завершують пішохідки по Чорногірському хребту, або ж здійснюють підготовку до рафтингу по Чорному Черемошу.
16.06.2014
Фото-звіт «Кваси-Бистрець» 12.06.-17.06 2014 року – є стінною інформаційною прикрасою у приміщенні Інституту інженерної механіки.