Ліки від депресії

Пандемія… Карантин… Обмеження… З екранів телевізорів – тривога. В соцмережах – істерика. Сльотава осінь домішує меланхолії до так званого «коронавірусного стресу». І нема на те ради. Чи є? Адже на всяку отруту існує протиотрута, антидот – тільки пошукай. Для одного – спорт, для іншого – рукоділля, хтось релаксує з домашнім улюбленцем, а хтось – відкриває книжку…

До речі, читання літератури певного спрямування вже давно практикується в комплексі психотерапевтичних заходів. Саме так. Мова про бібліотерапію. Хороша книжка часом може замінити похід до психолога. Правда, свого «цілителя» треба ще знайти – вибір широкий.​​​​​​​

Я таку «пігулку від депресії» отримала несподівано – в подарунок, хоча спочатку не зрозуміла, що це – вона. В руках – збірка віршів. Втім… Ні, не зовсім віршів. Поруч із римованими рядками – поетичні за змістом, однак прозові за формою оповіді про цілком інше життя, де немає місця інформаційному болоту, яке щодня летить в тебе з екранів і моніторів. Бо ти для автора – не «цільова аудиторія», а друг, з яким щедро ділиться своїми думками і неймовірними, проте правдивими, історіями про шляхетну пані, страчену за заборонене кохання; про віртуоза-скрипаля, який своїм мистецтвом змусив плакати жорстокого зарізяку; про легендарні скарби Довбуша; про диких тварин і людей, які знаходять порозуміння без слів і навіть рятують одне одного в небезпечних ситуаціях; про таємниці Карпат, заховані в лісах і печерах…

​​​​​​​Поет і сам намагається їх розгадати всіма доступними засобами – і мистецтва і науки. Адже він – не тільки «слуга муз», він – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри вищої математики Інституту нафтогазової інженерії Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Василь Михайлович Мойсишин. Книжка, про яку йдеться – його нова збірка «Матерія». Літературні критики, напевно, справедливо вкажуть на багатогранність та енциклопедичну обізнаність автора, оцінять вишукану архітектуру кожного твору, але я – про інше.

Спробуйте провести експеримент із відновлення психологічної рівноваги в період карантину. Вимкніть телевізор, який щодня складає вам компанію та розповідає про кількість загиблих в автокатастрофах і в лікарнях… Попрощайтесь, хоча б на добу, із соцмережами. Поставте на паузу спілкування в месенджерах. Зробіть собі вихідний в товаристві з книжкою. Хтозна, можливо, «Матерія» виявиться саме тим «бальзамом на рани», якого вряди-годи потребує кожна душа. Застосовуйте його неквапом, намагайтесь відчути кожен доторк до слова й побачити кожну історію, немов на власні очі. Десь посмієтесь? І добре. Десь посумуєте? І це гараз. Що точно – обов’язково подумаєте над справді важливими речами, роздивитесь уважніше суттєве й другорядне…

В моїй бібліотеці «Матерія», мабуть, не опиниться на поличці з поезією. Думаю, правильніше долучити її до зібрання психотерапевтичної літератури. А краще – залишити на столі й перечитати ще раз під час «карантину вихідного дня». І нехай весь світ зачекає…

Наталія Ясинська,

практичний психолог

​​​​​​​