У фокусі уваги - найгарячіша архітектурна тема міста

У межах діяльності правового гуртка «Студія юстиції» та Тижня громадянського суспільства в ІФНТУНГ відбулося перше засідання гуртка - розмова про будинок, який має історичне значення не лише для Івано-Франківська, а й для всієї України.

Про готель «Дністер» -  місце, де в січні 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР схвалила рішення про злуку з Українською Народною Республікою - подію, яка стала важливим кроком до соборності України. Про те, що залишається від міста, коли спотворення його архітектурних форм деформує історичну пам’ять. І про те, чи може громада зупинити цей процес.

Гостем зустрічі став Ростислав Шпук - громадський діяч, публіцист, фотомитець, який багато років привертає увагу до проблеми збереження історичного вигляду «Дністра». Саме довкола цієї будівлі свого часу відбувалися громадські акції, дискусії та публічні кампанії на захист її автентичності.

До розмови долучилися заслужений юрист України Володимир Ковальчук та режисер, мешканець будинку «Дністер» Павло Валько.

Серед учасників зустрічі - студентська омбудсманка ІФНТУНГ Софія Стефанів, завідувачка кафедри архітектури і суспільних наук, викладачі та студенти університету.

Розмова природно розділилася на дві частини. Перша - про минуле. Про саму будівлю, її архітектуру та місце в історії міста. Про людей, чиї долі перетнулися з «Дністром». Про час, коли ця будівля була не просто готелем, а одним із тих місць, де творилася історія.

Саме тут у січні 1919 року відбувалися засідання Української Національної Ради ЗУНР, а 3 січня було схвалено історичне рішення про злуку із УНР. 22 січня цього ж року Акт Злуки був урочисто проголошений у Києві. 

Друга частина розмови була вже про сьогодення. Про реконструкцію будівлі та суперечку навколо того, яким має залишитися «Дністер». Про боротьбу за повернення його автентичного вигляду. Про те, що культурна спадщина -це не декоративний фон міста і не лише приватна справа окремого власника. І тут розмова вийшла далеко за межі одного будинку.

Що може зробити громадянин, коли бачить, що історична спадщина знищується? Де закінчується право власника розпоряджатися майном і починається суспільний інтерес Які правові механізми має громада? Чи достатньо закону, якщо суспільство залишається байдужим?

І, зрештою, хто відповідає за місто - лише ті, хто ним управляє, чи кожен, кому не байдуже, яким воно залишиться після нас?

Місто - це не тільки те, що ми бачимо сьогодні. Це те, що ми отримали від тих, хто був до нас, і те, що залишимо тим, хто буде після нас.

Можливо, саме тому його збереження починається не з чиновницького кабінету і не з чергового документа. Воно починається з небайдужості, з громадянської позиції його мешканців.

Саме це стало лейтмотивом першого засідання «Студії юстиції».