День українського добровольця відзначили в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.
Гостями події стали родини героїв, які свого часу одними із перших вирушили на захист Батьківщини й полягли у борні за волю українського народу. Це до їхніх меморіальних знаків курсанти кафедри військової підготовки ІФНТУНГ урочисто поклали синьо-жовті квіти як знак глибокої шани і пам’яті. Це про їхній подвиг розповіла студентам співзасновниця ГО «Родини загиблих захисників і захисниць Івано-Франківська» Галина Батюк. Вона – одна із тих, кому доля судила стати берегинями світлої пам’яті наших героїв, адже її чоловік, випускник ІФНТУНГ Сергій Батюк, саме був добровольцем і віддав життя не лише за свою сім’ю, за своїх діточок, але й за кожного українця і українку, які були в тилу, за надійними плечима його та його побратимів.
На зустріч зі студентами прийшли й викладачі, які також свого часу добровольцями пішли на фронт. Серед них - доцент кафедри технології захисту навколишнього середовища та безпеки праці Інституту нафтогазової інженерії Андрій Коцюбинський, який служив розвідником на Запоріжжі. Його приклад - живе свідчення того, що успішна військова служба - не фатальний вибір, а справа хорошого вишколу й високої мотивації.
Особливістю Дня українського добровольця в ІФНТУНГ стала зустріч студентів та викладачів університету з представниками Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ. І, якщо ви думаєте, ніби мова йшла про необхідність служити, то помиляєтесь. Це була серйозна бесіда про те, який шлях для себе обирає людина, відмовляючись зняти рожеві окуляри й побачити реальність. Адже ця реальність - довкола. Вона змушує замислитись над безпекою своєю і оточуючих, встати нарешті з дивана й записатись на курси надання першої медичної допомоги, усвідомити, що впродовж дня може трапитись що завгодно і в будь-якому місці. Значить, треба бути готовим врятувати життя своє чи людини поруч.
У повній тиші зал слухав і кожен думав, чи готовий він до такої ситуації, яка, приміром, трапилась в обласному центрі цими днями, коли, внаслідок вибуху, постраждали люди. Практика показує, що найпростіші знання і вміння можуть стати запорукою порятунку в найнесподіваніших випадках. А ще розповідь військового про бойовий шлях, який він уже встиг пройти у своєму зовсім молодому віці, про ті виклики, з якими стикався під час виконання своїх обов'язків на передовій, про значення активної громадської позиції стала приводом для перегляду стереотипів, які наразі є в суспільстві. Адже - будемо відверті - не багатьом молодим людям зараз спадає на думку, що роль керманичів держави - для них і їм до снаги. Так, для цього треба докласти багато праці й зусиль, але вони варті того, бо ніхто, крім сьогоднішніх юнаків і дівчат не збудує державу майбутнього. Ту державу, в якій можна буде жити щасливо й безпечно, не тиняючись чужинами. А для цього вже нині їм треба на повну жити, а не існувати - брати долю у свої руки.
А про те, що може людина, котра заповзялась змінити життя на краще, розказав учасникам зустрічі документальний фільм загиблого добровольця Руслана Ганущака "Україна. Майдан. Перезавантаження", який представили дружина автора Олександра Кодак і авторка музичного супроводу, керівник квартету бандуристів «Ґердан» Віолетта Дутчак. Перегляд цього фільму не випадково приурочений до Дня українського добровольця. На екрані - найгостріші моменти боротьби учасників Революції Гідності, і обличчя героїв Майдану, з якого, власне, й розпочалась нова сторінка визвольної боротьби українського народу. Адже триває вона вже не три і не десять років: сотні літ північний сусід старається вигубити українську націю. Проте вона щоразу відроджується як Фенікс із попелу воєн, репресій та голодоморів. Тож, як влучно зауважив у зверненні до присутніх проректор з науково-педагогічної роботи ІФНТУНГ Сергій Зікратий, "День українського добровольця - це не просто дата в календарі. Це символ незламності нашого народу. Саме подвиг добровольців став основою відродження українського війська... Український дух живе і його не скорити".
