Віктор Процак – студент Інституту архітектури, будівництва та енергетики, група Б 17 – 1.
Наскільки легше обирати собі фах, маючи перед очима живий приклад і власний – хай навіть невеличкий – досвід! Саме так трапилось у Віктора Процака, коли в школі пролунав останній дзвоник. Він уже знав: його шлях стелиться до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Хотів стати будівельником, як батько. Уже й сам біля нього дечого навчився – допомагав у вільний час.
Родина, звісно, підтримала. І Віктор вирушив до Інституту архітектури, будівництва та енергетики. Власне, й конкурентів у закладу не було: окрім того, що на Прикарпатті тільки тут мав можливість вчитися на спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія», ще чув численні відгуки товариша, який вже здобував освіту в ІФНТУНГ.
Очікування виправдались! Беручкий до роботи, Віктор став одним із найкращих студентів Інституту. Каже, труднощів не боїться, бо за умови належної організації й відповідального підходу, завжди даси собі раду. Так, чогось можна не зрозуміти одразу. Але варто приділити більше уваги «проблемній ділянці» - і все налагодиться. Не дарма ж говорять: крапля камінь точить. Головне – не розчаровуватись і не опускати руки, а рухатись уперед.
Отак, крок за кроком, юнак уже дістався до завершення бакалаврату. За плечима – практика, яка тільки підтвердила правильність зробленого колись вибору. Проходив її в будівельній компанії «Благо» на посаді помічника виконроба. Розповідає:
-На практиці все виявилось іще грандіозніше, ніж собі уявляв: велике будівництво, великі обсяги роботи, велика відповідальність… Це захоплює!
Відчувається, що цей досвід дуже надихнув Віктора. Можливо, й тому, що він співзвучний його вдачі: хлопець високо цінує командну роботу, проте завжди покладається на власні сили, зосереджується на дорученій ділянці проекту й виконує «від і до» все, що від нього залежить. Пояснює:
-Так, я керуюся правилом, що розраховувати потрібно тільки на себе – тоді не розчаруєшся. Але якщо колега поруч потребуватиме допомоги – обов’язково підтримаю. Адже ми працюємо на спільний результат.
Власне, спільним результатом, якщо пильно придивитися, є всі наші життєві здобутки. До них, зазвичай, мають стосунок чиясь підтримка, заохочення, вчасна підказка, навіть слушна критика… Так і у Віктора. В основі його успіхів – допомога сім’ї, якій безмежно вдячний. Зізнається:
-Ніхто й ніщо не може замінити батьківського слова, батьківської поради.
Саме це родинне тепло допомагає зростати і в житті, і в професії. Зрештою, допомагає мріяти! А у Віктора – масштабна мрія – будувати мости. Заради цього збирається в магістратуру, аби стати висококласним фахівцем і долучитися своєю працею до такої потрібної Україні справи – будівництва транспортних артерій, які сполучають регіони, міста, людей, які скорочують наші шляхи-дороги. Нехай ця мрія здійсниться – і ще більше людей зможуть стати ближче один до одного!