Ілля Енгель (ІНГІ)

Ілля Енгель - студент групи ГР-19-1К, Інститут нафтогазової інженерії.

Щоб дійти до мети, треба йти!

Таке гасло Ілля Енгель обрав для своєї сторінки у Фейсбук. Але не тільки – він ним керується у своєму повсякденному житті.

​​​​​​​Багато хто сміливо визначає для себе амбітні цілі, втім, не багатьом вдається послідовно рухатись до них крок за кроком.

Ілля – таки прямує до своєї мрії про майбутній професійний успіх. Можливо, це засмутить романтиків, але він – реаліст, тому планує свою самореалізацію в стабільній роботі з високою платнею. Обміркувавши все як слід, вирішив, що для цього потрібен хороший старт і, хоч хотілося б жити в більшому місті, насамперед, розпочав із пошуку університету, який би відповідав його прагненням. Сам – полтавчанин, але вирушив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу:

- Так, можна було вчитись і вдома, але точно знаю, що тут отримаю гідну освіту після завершення навчання в Інституті нафтогазової інженерії.

Опановує спеціальність «Гірництво», адже, допоки вуглеводням не знайдено стовідсоткової альтернативи, фахівці з буріння свердловин дуже потрібні. Та навіть коли технології зміняться й на порядку денному буде суто зелена енергетика, готовий працювати і в ній – Ілля відкритий до нових знань. Головне, щоб це була корисна справа, а забезпечення енергоносіями – взагалі запорука виживання людства. Тож бачить себе саме в цій царині.

І як у освіті Ілля обирав для себе найкращий «злітний майданчик», так і в практиці планує набувати досвіду у фірмах, які є лідерами галузі в США та Канаді й мають потужні технології. Тому, крім навчання за програмою, працює ще й над своєю англійською. Однак, це не означає попрощатися з Батьківщиною. На Полтавщину, яку деколи називають українським Кувейтом, обов’язково повернеться, і обов’язково скаже своє слово в обраній професії.

Щоб усе це здійснилося, нині трудиться, не покладаючи рук. Результат – одна-єдина четвірка в заліковій. Решта – найвищий бал. І не тому, що навчання легко дається. Просто Ілля інтенсивно працює. Каже, особливих секретів немає, головне – не робити все в останній момент, не відкладати на потім:

- Нехай потрошку, але працювати треба кожен день. І отак непомітно – потроху – й робота буде зроблена. Тільки не лінуватись!

Зараз, в умовах карантину, йому, з одного боку, складніше, а з іншого – легше. Складніше, бо бракує живого спілкуванням з викладачами на лабораторних і практичних заняттях; а легше, бо бере багато навчальної інформації на самоопрацювання: особисто йому новий матеріал так краще запам’ятовується. Що ж, «дистанційка» вносить свої корективи.

Втім, долати труднощі – для Іллі не новина. Пригадує, як за часів свого навчання в Полтавському коледжі нафти і газу проходив практику на буровій (виробничу й переддипломну). Працював на новому станку. І тут також, з одного боку, було цікаво, а з іншого – важко. Адже робота – вахтовим методом: вісім днів на буровій. Щоправда, потім приємний бонус – так само вісім днів удома. Звісно, складно звикнути попервах. Але один із старожилів бурової «втішив» хлопця:

- Важко буде тільки перші 40 років буріння, а потім уже легше.

Жарти жартами, але, напевно, легше – тим, хто знаходить для себе улюблену справу й віддається їй всім серцем. Так і Ілля. У своїх успіхах не вбачає нічого особливого:

- Просто треба визначити для себе чітку мету й не лінуватися. Працюйте, а не шукайте причини для безділля. Тоді знання зроблять ваше життя цікавим, допоможуть стати сильними професіоналами й принесуть користь суспільству.