Справедливість для тих, хто заплатив найвищу ціну: в ІФНТУНГ обговорили захист родин загиблих військових

Всеукраїнська науково-практична конференція «Правовий захист членів сімей загиблих: проблеми та перспективи», що відбулась в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, стала важливою подією не лише для наукової спільноти, а й для всієї системи державної ветеранської політики. Уперше на одному майданчику зібралися родичі полеглих захисників і захисниць України, представники громадських організацій, військові, представники державного сектору, правозахисники, науковці та фахівці, які щодня працюють із проблемами сімей загиблих воїнів.

Особливого значення конференції надає той факт, що її платформою став саме Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Як заклад вищої освіти, який не лише готує висококваліфікованих фахівців для стратегічно важливої галузі, а й активно розвиває Центр ветеранського розвитку, університет дедалі більше утверджується як простір суспільного діалогу та вироблення рішень для держави, яка живе в умовах війни та вже сьогодні готується до майбутнього відновлення.

Відкриваючи конференцію, ректор ІФНТУНГ Ігор Чудик наголосив на особливій відповідальності університетської спільноти перед державою та людьми, які заплатили найвищу ціну за її свободу:

—  Ми – єдиний енергетичний університет в державі, який має свою історію, але й має свою місію в країні, яка протистоїть ворогу, за незалежність якої поклали голови її кращі сини і дочки. Багато з них – випускники нашого університету. Ті, хто планував в Україні щось зробити, проте ворог зупинив. Але ми - живі. І конференція свідчить про наше прагнення стати осередком, який сфокусує не тільки погляди на проблеми, але й на ухвалення рішень, які будуть визначені такими заходами, який маємо сьогодні.

Ці слова задали тон усій подальшій роботі. Адже йшлося не лише про обговорення існуючих труднощів, а насамперед про пошук дієвих механізмів підтримки тих родин, які назавжди втратили найдорожчих людей.

Заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Володимир Бабанін акцентував увагу на безпрецедентності українського досвіду підтримки ветеранів та сімей загиблих у розпал повномасштабної війни:

— Україна – єдина країна у світі, яка почала опікуватися проблемами ветеранів і родин загиблих та зниклих безвісти під час повномасштабної війни. Жодна інша країна такого досвіду не мала. А ми, ведучи жорстокий і кривавий бій, одночасно опікуємося ними. У нас є Міністерство у справах ветеранів, є регіональні управління ветеранської політики, є управління при районних військових адміністраціях, створений інститут фахівців із супроводу ветеранів і родин загиблих героїв…

Саме ця подвійна відповідальність — вести боротьбу за свободу та водночас створювати систему турботи про тих, хто втратив рідних на війні, — формує новий вимір української державної політики. Водночас учасники конференції наголошували: попри значний поступ, ще багато проблем потребують системного вирішення, законодавчого вдосконалення та міжвідомчої взаємодії.

Полковник Дмитро Дрозденко, заступник командира 21-го армійського корпусу з психологічної підтримки персоналу, нагадав слова президента США Авраама Лінкольна про моральний обов’язок держави після війни дбати про того, хто ніс її тягар, і про тих, хто втратив сина. На його переконання, для України цей принцип має стати основою довгострокової державної політики:

— Для України цей принцип має бути не лише моральним орієнтиром, але й практичним шляхом формування державної політики… Саме фаховий діалог між представниками державних органів, військовими, науковцями, громадськими організаціями, ветеранською спільнотою, дадуть можливість напрацювати рішення, які матимуть реальну користь для людей.

Саме в цих словах відображена ключова ідея конференції. Складність викликів, які постають перед родинами загиблих, не дозволяє вирішувати їх виключно адміністративними методами. Питання соціального захисту, психологічної реабілітації, правового супроводу, освітніх можливостей для дітей, доступу до медичних послуг, збереження пам’яті про полеглих воїнів потребують міждисциплінарного підходу. Саме тому особливу роль у таких процесах відіграють науковці, здатні здійснювати глибокий аналіз проблем, узагальнювати практичний досвід, формувати рекомендації для органів влади та створювати підґрунтя для ефективних управлінських рішень.

Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий відзначив, що самі родини загиблих уже стали важливими суб’єктами формування державної політики:

— Їхнє горе стало рушієм для захисту своїх прав і прав своїх дітей, щоб їх чули. Вони активно включились в публічну діяльність і беруть участь у формування державної політики щодо ветеранів та їх сімей. Можна тільки вітати такі ініціативи.

Ця теза неодноразово звучала під час конференції: жодне рішення, яке стосується сімей загиблих, не повинно ухвалюватися без їхньої безпосередньої участі. Саме родини найкраще знають, із якими труднощами стикаються після втрати близької людини, які механізми працюють ефективно, а які потребують перегляду.

Про практичні аспекти державної підтримки розповіла начальник головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Зоряна Панас. Вона ознайомила присутніх із роботою Пенсійного фонду щодо надання соціальних послуг ветеранам та членам їхніх сімей, а також відповіла на численні запитання учасників конференції, пов’язані з реалізацією їхніх прав.

Важливим голосом конференції стала Лариса Стефанишин, радниця голови Івано-Франківської ОВА, голова ГО «Родини Героїв ІФ», мати випускника ІФНТУНГ Василя Стефанишина, який віддав життя за Україну. Вона окреслила низку проблемних питань, що потребують нагального реагування та консолідації зусиль державних структур, громадських організацій і наукової спільноти. Особливий акцент було зроблено на тому, що українські воїни, які сьогодні перебувають на передовій, повинні бути впевнені: у разі найгіршого сценарію їхні родини не залишаться наодинці зі своїм горем і життєвими викликами.

Голова ГО «Об’єднання воїнів та волонтерів «Галицькі леви» Роман Дорожівський звернув увагу на необхідність особливої підтримки дітей загиблих воїнів:

— Мають бути розроблені цільові програми на рівні області, на рівні держави. І послуги мають іти за дитиною. Суспільство винне цим дітям, бо за наш спокій вони заплатили втратою своїх рідних.

Проблематика підтримки дітей загиблих захисників і захисниць є однією з найбільш чутливих для українського суспільства. Йдеться не лише про матеріальне забезпечення, а про створення комплексної системи супроводу, яка охоплюватиме медичну допомогу, психологічну підтримку, доступ до якісної освіти, професійного розвитку та соціальної адаптації. Саме від того, наскільки успішно держава та суспільство впораються з цим завданням, значною мірою залежатиме якість людського капіталу країни у майбутньому.

Своїм досвідом поділилася голова ради родин полеглих ветеранів війни, захисників та захисниць України в Хмельницькій області, голова ГО «Родини воїнів Хмельниччини» Людмила Свінціцька. Як мати загиблого оборонця України, вона особливо наголосила на необхідності залучення родин до ухвалення рішень, що безпосередньо стосуються їхнього життя, а також окреслила коло проблем, які потребують державного реагування.

Подальша робота конференції відбувалась за кількома тематичними напрямами: «Законодавче забезпечення прав членів сімей загиблих», «Соціальні гарантії та державна підтримка членів сімей загиблих», «Психологічна та гуманітарна підтримка членів сімей загиблих», «Міжнародний досвід захисту прав сімей загиблих».

Обговорення в межах цих секцій продемонструвало: питання підтримки родин загиблих виходить далеко за межі соціальної політики. Воно безпосередньо пов’язане з національною безпекою, суспільною довірою та майбутнім відновленням держави. Україна вже сьогодні формує модель, яка визначатиме характер суспільних відносин після завершення війни. Від того, наскільки справедливою, чутливою та ефективною буде система підтримки родин полеглих воїнів, залежатиме рівень суспільної згуртованості, довіра громадян до державних інституцій та готовність наступних поколінь захищати свою країну.

Саме тому надзвичайно важливо, що до пошуку рішень долучаються науковці. Університетське середовище здатне забезпечити не лише майданчик для відкритого діалогу, а й професійний аналіз, прогнозування наслідків управлінських рішень, розроблення нових моделей підтримки та адаптацію найкращих міжнародних практик до українських реалій. В умовах війни та майбутньої повоєнної відбудови така взаємодія науки, держави, громадянського суспільства та самих родин загиблих стає необхідною умовою формування ефективної державної політики.

Всеукраїнська науково-практична конференція в ІФНТУНГ засвідчила готовність різних суспільних середовищ працювати разом заради спільної мети — забезпечення гідного ставлення до родин тих, хто віддав життя за Україну. Саме в такій співпраці народжуються рішення, здатні не лише допомогти конкретним людям сьогодні, а й закласти фундамент справедливого, відповідального та згуртованого суспільства майбутньої України.