Коли у 2006 році в український календар увійшов День охорони праці, ніхто й уявити собі не міг, що колись він набуде набагато глибшого значення. Від самого початку йшлося про запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, про вшанування пам’яті працівників, які загинули на виробництві, про зміцнення систем безпеки та гігієни праці.
Професії були більш і менш безпечні, пов’язані і не пов’язані з певними ризиками. Але від 24 лютого 2022 року під загрозою опинилися фахівці ледь не всіх відомих спеціальностей. На передовій щомиті ризикують своїм життям військові. Але не менш небезпечно бути медиком: знак червоного хреста – це однозначна мішень для ворожого снайпера. На російських мінах підриваються ремонтні бригади, які відновлюють енергопостачання вражених війною населених пунктів, під обстріли потрапляють рятувальники, вогнеборці, трактористи виходять на поля в бронежилетах та касках. У прицілі ворога – вчителі, державні службовці, лікарі, фермери, водії… Власне, всі українці.
Тож цього року День охорони праці – особливий. Тепер щоразу зичимо одне одному безпечного дня і щохвилини трудимося й боремося заради того, аби праця в Україні стала мирною. Нині праця – також зброя!