Треба жити!

Цьогорічний Всеукраїнський радіодиктант національної єдності зібрав колектив Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу ще й на такий собі вишиванковий флеш-моб. Авдиторія насправді святкова! І не тільки за барвами сорочок, але й за настроєм.

Всі разом – і викладачі, і студенти – в цей момент трохи учні, які перевіряють свої знання. Однак, зрозуміло, що коми й двокрапки тут – не головне. За подією стоїть щось значно більше, аніж просто тест на грамотність.

Серед учасників радіодиктанту – почесний ректор ІФНТУНГ Євстахій Крижанівський. До речі, участь у ньому Євстахій Іванович бере від початку заснування цієї загальноукраїнської традиції – з 2000 року. Переконаний, що долучатися до нього варто всім громадянам і каже: 

-В часі війни він має дуже важливе значення, бо сьогодні, як ніколи, треба об’єднувати українців. Історично складалося так, що Україна завжди втрачала свою державність. І зараз є дуже велика небезпека. Але світ нас підтримує, і з внутрішньої сторони ми маємо бути згуртовані. Тоді це приведе до вимріяної багатьма поколіннями незалежної України. І цей диктант –  маленький пазлик у картину великої України.

Символічним є також текст цьогорічного диктанту. Він актуальний – про стан війни, у якому живемо вже четвертий рік. Але водночас він дуже життєстверджуючий. Власне, так і називається – «Треба жити!». Його написала Євгенія Кузнєцова, авторка книги «Драбина», що була визнана «Книгою року BBC — 2023». Вона так каже про свою роботу:

-Ми живемо в дуже драматичні, трагічні часи, і кожного дня в нас є причини розплакатися… Тому я хотіла підібрати тон цього тексту, щоб він був не занадто печальним…, був легший, простіший. Бо усмішка – це те, що нас тримає на плаву.

Озвучила диктант народна артистка України Наталія Сумська. І – будемо відверті – це дуже змобілізувало учасників, які ледь встигали за взятим темпом. Тож часу замислюватися над написаним не було – все на автопілоті. Безперечно, згадувати цей диктант учасники будуть як один із найдинамічніших. Напружитись довелось усім – від міністра освіти і науки Оксена Лісового, який також сів за «парту», і до учнів шкіл.

В ІФНТУНГ для написання диктанту взагалі зібралося декілька гуртів на різних локаціях, зокрема в приміщенні Науково-технічної бібліотеки, в Інституті гуманітарної підготовки та державного управління та в головному корпусі, де під орудою Студентського парламенту було організовано наймасштабніший захід.

Можна сказати, свято вдалося! Бо це ж таки свято! Це торжество життя мови, якій завжди доводилось боротися за своє існування й розвиватися не завдяки, а всупереч обставинам; яку і зараз, як частину української ідентичності, доводиться захищати зі зброєю в руках на фронті. Ця подія об’єднала всю велику українську родину – і тут, вдома, і в діаспорі. Попри війну, попри небезпеки. Сподіваємось, що вже наступний диктант будемо писати під мирним небом і на нову актуальну тему. Тему Перемоги!