Незамінна субстанція життя

Саме зараз, коли читаєте ці рядки, десь неподалік чи на зовсім іншому кінці країни є людина, з якою ви не знайомі, проте вона дуже потребує вашої допомоги. На операційному столі, в палаті реанімації вона бореться за своє життя, і їй допоможе тільки донорська кров. Можливо, ваша?

І так само зараз, цієї миті, зовсім поблизу, в Івано-Франківській міській поліклініці №2, відбувається позаплановий День донора, в якому беруть участь викладачі й студенти Івано-Франківського національного технічного університету нафти і  газу - люди, яких ви, напевно, знаєте і поруч з якими живете, працюєте й вчитеся.

Першими на цю доброчинну акцію прийшли студенти та курсанти кафедри військової підготовки ІФНТУНГ, які разом зі своїми наставниками вирішили зробити близьким і далеким незнайомим людям, які опинились у великій біді, неоціненний подарунок – шанс на життя.  Цей шанс – кров, яку вони сьогодні здають не тільки добровільно, але й з цілковитим усвідомленням своєї місії. Вони не спішать «говорити на мікрофон», але спішать робити дуже важливі речі у житті. Курсант Іван Русин не має жодних сумнівів:

-Донорство – особистий вибір, але вважаю це обов’язком кожного українця, бо маємо військових, які служать на сході України. І якщо когось поранять, кров буде просто необхідна, а це зараз дефіцит. Тому в наш час кожен громадянин (не важливо, цивільний чи військовослужбовець) має свідомо прийти й здати кров для країни. Це надзвичайно потрібно!

Наскільки потрібно, не з чуток знають викладачі кафедри військової підготовки ІФНТУНГ, адже всі вони – учасники АТО. Заступник начальника кафедри, підполковник Олександр Заремблюк, розмірковує:

-Що означає донорська кров на війні? Це життя. Це як хліб і вода – найголовніше. Хоча, зрештою, можна не поїсти й не попити, але якщо пораненому не влити донорську кров – людину буде втрачено. І от скажіть, хіба це не варте людського життя – здати 200 мл крові? Невелика втрата для організму, а кажуть, навіть і користь. Але на передовій ця кров не менш значуща, ніж зброя. І дуже важливо, аби боєць знав: коли з ним щось трапиться, зроблено буде все можливе для порятунку.

Сам підполковник О.Заремблюк також колись був у ситуації «на межі» - в реанімації йому влили чимало донорської крові людей, з якими він особисто не знайомий, але з якими відтоді майже поріднився – за кров’ю. Пам’ятає про це й нині вважає своїм обов’язком так само допомагати іншим.

З великою вдячністю за таку громадянську позицію в.о. начальника структурного підрозділу Міська поліклініка №2 п. Марта Стародубцева каже:

-Щороку студенти й викладачі Університету нафти і газу беруть участь у Дні донора. Сьогоднішній – позаплановий,  у зв’язку з тією ситуацією, яку маємо в Україні, і з тим, що дуже зменшився банк крові на Станції переливання, а необхідно  забезпечити її обов'язкову кількість у місті. Тому дуже приємно, що до акції зголошується молодь. Особливо активно в ній бере участь військова кафедра ІФНТУНГ. За це велика подяка і студентам, і професорсько-викладацькому складу університету. А куди піде донорська кров, здана сьогодні? Розподілом займатиметься Станція переливання крові. Але складних випадків трапляється багато – пов’язаних з ДТП, із породіллями в пологових будинках, із  хлопцями із зони ООС, яким, можливо, знадобляться оперативні втручання. Якщо ця кров буде необхідна в іншому місці – її транспортують туди.

Власне, все, як і свідчить сувора статистика: кожен третій житель Землі  хоч раз у житті за тих чи інших обставин потребує переливання крові  - тож ніхто не знає напевно, чи не опиниться він одного дня у такій же критичній ситуації. Можна лиш уявити, наскільки зростає ця потреба в часі військових дій! А  Україна ось уже п’ятий рік відбиває ворожі напади –  на її землі лунають вибухи та постріли, до шпиталів потрапляють поранені – військові й цивільні. І багато хто з них своїм порятунком завдячує людям, імен яких не знають, але чия кров пульсує в їхніх серцях від моменту переливання – донорська кров, незамінна субстанція життя.

   

 

 

News category: 
Українська