1967 - 2017: 50 років ІФНТУНГ

Вівторок, 3 Січень, 2017 - 11:15 до Неділя, 31 Грудень, 2017 - 23:15

PER ASPERA AD ASTRA: ВПЕВНЕНО КРОКУЄМО ВПЕРЕД!

        Івано-Франківському національному технічному університету нафти і газу — визнаному центру вищої нафтогазової освіти і науки, незабаром виповниться 50 років. Упродовж років університет здійснює підготовку фахівців для нафтогазового комплексу та суміжних галузей України та інших держав, а також виконує науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи для підприємств і установ різних галузей економіки України.

Університет сьогодні – це десять навчально-наукових інститутів, науково-дослідний інститут нафтогазової енергетики та екології, три коледжі та фізико-технічний ліцей, кафедра військової підготовки; аспірантура і докторантура.

Загалом в університеті навчаються понад десять тисяч студентів, аспірантів, докторантів, курсантів та учнів. Здобувають тут освіту й студенти майже з сорока країн світу.

У нас створена потужна навчально-наукова база, працюють ефективні наукові школи, зростають молоді фахівці вищої кваліфікації. Тільки за останні п’ять років серед молодих вчених віком до 45 років захищено 30 докторських та понад 150 кандидатських дисертацій. Університет стабільно піднімається по щаблях різних рейтингів.

Діяльність університету отримала високу оцінку на рівні держави. 19 його  працівників стали лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки. Троє молодих науковців нашого університету стали лауреатами Державної премії України серед молодих вчених у 2015 році. В університеті працює 8 Заслужених діячів науки і техніки України та 12 Заслужених працівників освіти України. Науковий потенціал університету – це понад 100 докторів наук, професорів і майже 800 кандидатів наук, доцентів.

Університет активно співпрацює з провідними вітчизняними та зарубіжними університетами, бере участь в різноманітних міжнародних освітніх та наукових проектах і програмах. З 2013 року функціонує національний контактний пункт «Безпечна, екологічно чиста та ефективна енергетика» програми «Горизонт 2020», мета якого полягає у підтримці українських організацій, університетів, а також науково-дослідних інститутів, промислових підприємств та підприємств малого та середнього бізнесу, які бажають брати участь в науково-дослідних програмах Європейського Союзу та стати частиною Європейської наукової спільноти.

Особливістю нашого університету є те, що його інтелектуальний потенціал зорієнтований на вирішення стратегічних завдань енергетичної безпеки держави. Реалізовуючи напрацювання вчених університету, можна створити прорив держави в забезпеченні паливно-енергетичними ресурсами,  зокрема, збільшити власний видобуток енергоносіїв – нафти і природного газу та оптимізувати диверсифікацію їх постачання. Саме тому професорсько-викладацький склад університету самовіддано працює над комплексною цільовою програмою «Науково-організаційні засади нарощування видобутку вітчизняних нафти і газу та диверсифікації постачання енергетичних ресурсів для підвищення енергетичної безпеки України». Ця програма повинна стати  основою нафтогазової складової нової енергетичної стратегії України. Університет готовий презентувати її в рік відзначення свого 50-річчя і бути куратором її реалізації. Гордістю університету є це його випускники. Університет постійно отримує позитивні відгуки про роботу наших випускників від багатьох відомих нафтогазових компаній.

Напередодні 50-літнього ювілею ми з великою шаною згадуємо про тих, хто з перших кроків становлення університету і на всіх його етапах розвитку був і залишається зі своєю alma mater, хто своєю активною позицією і невтомною працею створив центр вищої нафтогазової освіти і науки, формував його авторитет, забезпечував визнання. Ця книга для тих, хто є і хто ще мріє стати студентом Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, щоб тут отримати відповідні знання, сформуватись як фахівець і своєю працею примножувати здобутки в такій важливій сфері, як енергетична безпека держави.

З найкращими побажаннями,

академік НАН України, ректор Євстахій Крижанівський 

 

 

ПРИКАРПАТТЯ – КОЛИСКА НАФТОГАЗОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЄВРОПИ

Нашу добу називають нафтовою. Територія України відноситься до одного з найстаріших у світі районів видобутку нафти, а її західні регіони вважаються колискою промислового видобутку нафти і газу і в загальному нафтогазової промисловості Європи. На території України відкрито 126 нафтових родовищ з промисловими запасами, які розташовані в трьох географічно-геологічних регіонах на території 10 адміністративних областей. Прикарпатський прогин, або західний регіон (Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області) охоплює 40 родовищ. У складі нафти Прикарпатських родовищ переважають метанові та метанонафтові компоненти, вона придатна для виробництва палива і хімічної переробки.

Першу письмову згадку про нафту на Прикарпатті знайдено в хроніках Яна Длугоша (1445—1480) – історика, дипломата, архієпископа Львова. Нафта, або «скельна олія» проявилась у вигляді значних виходів уздовж північного борту Карпат в ущелинах скель, на берегах потоків, потічків і ставків, плаваючи на їхній поверхні. У Галичині в XІІІ столітті застосовували «скельне масло», тобто нафту, для медичних потреб і змащування коліс возів. У XVIII ст. з’являються праці, що описують не тільки властивості, а й місця виходів та способи збирання «скельної олії» на Прикарпатті, про нафтові джерела в районах населених пунктів Кросно, Роп’янка, Дрогобич, Стебник, Слобода-Рунгурська.

  Видобуток нафти, відповідно до офіційних джерел, почали в 1771 р. у Коломиї (нині Івано-Франківська область), а відомості про видобуток нафти в Бориславському районі (Львівська область) відносяться до 1792 р., коли в районі Нагуєвичів з колодязів добули 7 т нафти. На Прикарпатті вперше в Україні, а також й у Європі розпочався промисловий видобуток нафти і газу у другій половині ХІХ століття. Австро-Угорська імперія, до складу якої входили ці землі, стає однією з передових нафтових держав світу й посідає третє місце за видобутком нафти серед передових країн, поступаючись США й Росії. Завдяки відкриттю родовищ нафти в Бориславському, Східницькому і Битківському районах видобуток нафти в Галичині в 1909 р. досяг піку – 2 млн. тонн. Потім він поступово почав знижуватися і в 1945 р. склав 245 тис. тонн.

 

 

Основний розвиток нафтовидобувної промисловості України припадає на післявоєнний період. У 50–60-ті роки ХХ ст. було різко збільшено об’єми геологорозвідувальних робіт на нафту в західному регіоні. Все це зумовило відкриття нових, порівняно великих нафтових родовищ. У 1950 р. в Івано-Франківській області було введено в розробку Долинське нафтове родовище з початковими видобувними запасами у 38,3 млн. тонн, яке в західному регіоні стало найбільшим. У 1962 році були відкриті Битківське, Північно-Долинське, Альхівське та Улючненсько-Орівське нафтові родовища. Унаслідок освоєння цих родовищ видобуток нафти на Прикарпатті значно зріс.

 

 

Газовидобувна промисловість в Україні, як і нафтовидобувна, заснована на Прикарпатті – найстарішому нафтогазопромисловому регіоні Європи. З природним газом вперше зіткнулися при бурінні та експлуатації нафтових бурових свердловин на Бориславському нафтовому родовищі. Газ вважався небажаним продуктом, якого прагнули уникати, оскільки він ускладнював буріння, призводив до пожеж, перешкоджав поглибленню бурових свердловин. Ще до 1912 р. були відомі виходи горючого газу на поверхню з неглибоких колодязів, викопаних вручну. Його відкривали при бурінні свердловин на воду, сіль або нафту в безпосередній близькості від споживачів. Незабаром супутній газ нафтових родовищ почали використовувати в котельнях та для освітлення вулиць. Ширше використання супутнього нафтового газу і його примітивна переробка на Прикарпатті почалися в 1912–1913 рр., коли було побудовано два газопроводи Борислав–Дрогобич загальною довжиною 12 км. Основну кількість нафтового газу спалювали у факелах.

Великим гальмом для розвитку газової промисловості Прикарпаття була відсутність в регіоні будь-якої (окрім нафтової і солевидобувної) промисловості, яка могла б споживати газ. А розвивати промисловість у Західній Україні, яку офіційно вважали аграрним придатком спочатку Австро-Угорщини, а пізніше Польщі, не входило в інтереси жодного уряду. Важко було подолати консерватизм місцевої влади, довести їй переваги використання природного газу для промислових і побутових потреб. Крім того, на початковому етапі розвитку газової промисловості були відсутні цілеспрямовані пошуки газових родовищ. Цей період увійшов в історію розвитку газодобувної промисловості як період кустарних методів розробки.

Першу розвідувальну бурову свердловину на газ в районі с. Дашава заклали в 1920 р., але її буріння велося ударно-канатним способом дуже поволі. Проте споживачів цього значного притоку газу вдалося знайти не відразу. У 1922 р. було закінчено будівництво першого газопроводу Дашава–Стрий, який використовували й для опалення. 18 квітня 1924 р. при поглибленні першої свердловини Дашавського родовища було отримано настільки великий притік газу, що за продуктивністю фахівці порівнювали його з найпродуктивнішими газовими свердловинами Румунії і США. У довоєнний період при бурінні свердловин і видобутку газу використовували недосконалу громіздку техніку, що працювала дуже повільно. Тому приватні фірми та окремі підприємці надавали перевагу інвестиціям у нафтову промисловість, яка забезпечувала отримання прибутку в короткі терміни. Значно загальмувала розвиток газової промисловості також загальна економічна криза 1929–1933 рр., що охопила й Прикарпаття.

Лише після 1933 р. починається пожвавлення бурових робіт, проведення регіональних досліджень, розширення розвідувальних робіт. Цьому сприяло поступове впровадження роторного способу буріння, який витісняв канатно-ударний. Саме на цей період припадає впровадження у передгір’ях Карпат нових геофізичних методів розвідки (сейсморозвідка, гравіметрія, магнітометрія). У 1933 р. були закладені перші розвідувальні бурові свердловини у районах сіл Угерське, Опари і м. Косова. Наприкінці 1933 р. на Опарському майданчику було отримано невеликий притік газу з глибини 190 м, у 1934 р. – в районі м. Косова і с. Угерське. Проте, не дивлячись на наявність перспектив відкриття і освоєння нових газових родовищ в Прикарпатті, розвідувальне і експлуатаційне буріння в передвоєнні роки велося дуже мляво, що було пов’язано з обмеженим споживанням газу. За 10 довоєнних років у Прикарпатті були споруджені лише два невеликі газопроводи загальною довжиною 92 км, сумарна довжина магістральних газопроводів на території Західної України складала тоді 310 км.

  Із входженням західноукраїнських земель до складу Радянського Союзу (1939 р.) нафтогазова промисловість Прикарпаття була націоналізована. Протягом 1940 р. було введено в дію нове газове родовище – Опарське, були створені умови, завдяки яким весь супутній нафтовий газ використовувався для виробництва газоліну. Впродовж 1940–1941 рр. був також побудований новий газопровід Дашава–Львів довжиною 65 км, що мало велике значення для забезпечення паливом промисловості та задоволення побутових потреб населення міста. Крім того, було розроблено проект найдовшого на той час в Європі магістрального газопроводу Дашава–Київ. При введенні його в експлуатацію планувалося заощадити 1 млн. т дорогого донецького вугілля, яке щорічно споживав Київ, але цим планам завадила Друга Світова війна.

Після 1945 р. газова промисловість Прикарпаття набула важливого значення як паливна база України. Центрами газовидобутку стали Дашава, Більче-Волиця, Рудки, Угорське, Битків, Опара, Косів та ін. З цього району був прокладений перший магістральний газопровід Дашава – Київ, а також багато газопроводів міжобласного і місцевого значення. Нині на Прикарпатті видобувається менше 1/5 газу нашої держави.

 

ІСТОРІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ НАФТИ І ГАЗУ

Високоосвічена молодь — головний стратегічний резерв соціально-економічних реформ в Україні, без якого неможливий подальший розвиток суспільства. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (ІФНТУНГ) — базовий в Україні вищий навчальний заклад нафтогазового профілю, дипломи якого визнали провідні галузеві компанії світу.

Його історія сягає 1960 року, коли розпочав свою роботу Станіславський загальнотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту. Навчальний заклад мав обладнані сучасним на той час устаткуванням лабораторії хімії, фізики, технології металів, опору металів, загальної теплотехніки, загальної електротехніки та механіки. У 1963 році факультет реорганізовано в Івано-Франківську філію Львівського політехнічного інституту із відділеннями нафтової і газової промисловості та загальнотехнічним (директор  — Є. Г. Шелепін), а згодом сюди переведено ще й нафтовий факультет. Упродовж 1963-1964 років з’являються нові факультети: механічний факультет (1963), факультет автоматизації та економіки (1966-1967).

Наприкінці 60-х років видобуток природного газу в Україні значно  зріс. Потреба у нових кваліфікованих фахівцях й ефективних технологіях виявила необхідність  у створенні освітнього і наукового нафтогазового закладу нового типу. І такий вищий навчальний заклад був створений на базі Івано-Франківської філії Львівського політехнічного інституту за наказом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР від 2 січня 1967 року – Івано-Франківський інститут нафти і газу. Виконувачем обов’язків ректора було призначено канд. техн. наук, доц. Є.  Г.  Шелепіна. Принципи діяльності інституту та його складові підрозділи були закріплені у Статуті ІФІНГ, затвердженому Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти УРСР у жовтні 1968 р. У наступні роки ректорами ІФІНГ працювали: проф. Б. А. Локотош (1970–1976), проф. Ю. Г. Гаген (1976–1978), проф. Б. Г. Тарасов (1979–1993). У 1993 році ректором ІФІНГ призначено проф. Є. І. Крижанівського.

ІФІНГ швидко розвивався. З 1968 р. почала функціонувати аспірантура. До 1990 р. у ній пройшли навчання 400 спеціалістів, серед яких 275 отримали ступінь кандидата і 40 — доктора наук. Протягом 1970-х років при ВНЗ створено музей історії інституту, обчислювальний центр, навчально-методичний відділ. 1978–1979 рр. ознаменувались активним будівництвом навчальних корпусів, науково-технічної бібліотеки, спорткомплексу.

Основним профільним підрозділом інституту був нафтогазопромисловий факультет. З його складу було виокремлено механічний і геологорозвідувальний факультети, а також факультет автоматики і економіки. Згодом відкрито факультети нафтогазопроводів та автоматизації та електрифікації. У 1971-1972 навчальному році в інституті було створено вечірній факультет. За час його існування (до 1993 р.) сотні юнаків та дівчат без відриву від своєї роботи із міст Івано-Франківська, Калуша, Бурштина, Надвірної оволоділи нафтогазовими та суміжними із ними спеціальностями. У 1981 р. було створено спеціальне конструкторсько-технологічне бюро (СКТБ) «Надра», що спеціалізувалось у сфері розробки і експлуатації нафтових і газових родовищ та відіграло важливу роль у активізації науково-дослідної роботи в інституті, впровадження її досягнень у виробництво.

Із проголошенням незалежності України у вищій освіті розпочалися якісні зміни. Так, із 1993 року була запроваджена державна акредитація ВНЗ, котру здійснювала Міжгалузева акредитаційна комісія (МАК). Визнанням авторитету ІФІНГу в державі на той час було представництво інституту в складі МАК. Успішну роботу колективу ІФІНГ було гідно оцінено на державному рівні: МАК ухвалила рішення про акредитацію інституту за ІV рівнем. За час існування ІФІНГ (1967–1994) було зареєстровано понад 1900 винаходів, отримано 77 дипломів, 155 медалей різних виставок. Серед винахідників інституту варто назвати: проф. Р. С. Яремійчука — автор 70 винаходів, 17 з яких впроваджено; проф. О. І. Вольченка — автор 140 винаходів; доц. В. І. Тарабарінова — автор 130 винаходів. Лідером серед винахідників інституту був проф. Абдул-Заде Алі-Байрам Мешаді Гусейн огли. Прилади та обладнання, захищені авторськими свідоцтвами, демонструвалися на міжнародних виставках у Лейпцигу (Німеччина), Пловдиві (Болгарія), Познані (Польща), Дамаску (Сирія). До винахідницької роботи залучали студентську молодь інституту. За період 1994–1998 рр. у щорічних наукових конференціях ВНЗ взяли участь 1146 студентів, котрі отримали 395 нагород.

У 1994 році вийшла постанова Кабінету Міністрів України № 244 від 20.04.94. р. «Про створення Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу на базі Івано-Франківського інституту нафти і газу». Першим ректором університету обрано проф. Є. І. Крижанівського (з 2009 р. – член-кореспондент НАН України, з 2015 р. – академік НАН України), який до цього часу очолює ВНЗ. Так розпочалася діяльність єдиного у незалежній Україні державного технічного університету нафти і газу. Попри складні економічні умови університет розвивався кількісно та якісно, удосконалював свою структуру. З перших днів своєї роботи на посаді ректора Івано-Франківського державного університету нафти і газу (ІФДТУНГ) проф. Є. І. Крижанівський чітко окреслив основні завдання університету: покращення навчально-виховного процесу та відповідність державним стандартам необхідної кваліфікації з огляду на соціальні замовлення; впровадження ступеневої системи підготовки фахівців; пошук нових форм і методів навчання, видів контролю знань студентів, нових технологій навчання; зміцнення навчально-лабораторної бази; підготовка науково-педагогічних кадрів високої кваліфікації. Значно активізувалася наукова діяльність учених інституту. Її основний напрям — це розроблення та удосконалення технологій і технічних засобів інтенсифікації процесів розвідки, буріння, видобутку, транспортування та зберігання нафти і газу. В інституті запрацював профільний науково-дослідний інститут, який займався розробленням і впровадженням у промисловість високоефективних технічних засобів та технологій підвищення темпів будівництва, розвідки нафтових і газових свердловин.

У грудні 1994 року, згідно з наказом Міністерства освіти України «Про затвердження Положення про сприяння у працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України», рішенням Вченої ради університету та наказом ректора, було створено відділ зв’язку з виробництвом і практики. Важливе значення для підготовки фахівців нафтогазового комплексу мало рішення ректорату університету створити в 1994 році при університеті навчально-науково-виробничий комплекс на базі споріднених технікумів, профтехучилищ, ліцеїв та гімназій. У травні 1996 року при ІФДТУНГ організовано Нафтогазовий технологічний парк. У цей період набирала обертів міжнародна співпраця. У виші навчалося 47 іноземних громадян, перший випуск яких відбувся у 1997 році.

ВНЗ не стояв осторонь проблем обороноздатності України. У 1994 р. на військовій кафедрі ІФДТУНГ розпочато підготовку кадрових офіцерів для Збройних сил України.

 

 

 

 

У 2001 р. згідно з Указом Президента України університету було надано статус національного. З 2001 по 2009 роки в університеті було здійснено великий об’єм робіт відповідно до Болонської декларації. Так, у 2004 році ІФНТУНГ одним з перших взяв участь у проведенні педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи при організації навчального процесу. Велику увагу колектив навчального закладу приділяв підвищенню якості підготовки фахівців. Зокрема, було налагоджено тісну взаємодію між освітою, наукою і бізнесом, активізовано участь університету в міжнародних проектах. Важливим аспектом у підготовці фахівців стало працевлаштування молодих випускників. Укладено угоди про підготовку спеціалістів із провідними галузевими підприємствами, організаціями та установами, зокрема ДК «Укргазвидобування», ВАТ «Укрнафта» і ДК «Укртрансгаз».

В університеті функціонували шість спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських дисертацій за дев’ятьма спеціальностями і докторських — за шістьма. Значно розширилось використання комп’ютерних технологій, зокрема розпочато впровадження в університеті дистанційної форми навчання, а згодом створено Центр дистанційного навчання. При бібліотеці активно почали створювати електронний каталог друкованих науково-технічних видань. Для навчального процесу переобладнали та модернізували аудиторії, збільшили кількість спеціалізованих кабінетів та навчальних лабораторій.

З вагомим кадровим потенціалом та матеріально-технічною базою навчання ІФНТУНГ активно проводить перепідготовку та підвищення кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів нафтогазової галузі. Із цією метою у 2001 р. на базі факультету післядипломної освіти створено Інститут післядипломної освіти (ІПО), до  складу якого ввійшли навчальний та методичний сектори, лабораторія комп’ютерної підготовки видань. Діяльність Інституту післядипломної освіти визнано не тільки в Україні, а й за кордоном. На навчання до університету приїжджали слухачі з країн Балтії, Білорусі, Росії, В’єтнаму, Сирійської Арабської Республіки. Принципово новим інноваційним напрямом діяльності ІПО є формування системи міжнародної сертифікації фахівців-буровиків. Так, влітку 2004 р. в структурі інституту було створено буровий тренажерний центр для сертифікації спеціалістів бурових підприємств України. Центр отримав акредитацію Міжнародного форуму контролю свердловин (IWCF). Згідно з умовами акредитації центр надає для спеціалістів бурових підприємств нафтогазової галузі України та інших країн освітянські послуги за міжнародними стандартами, які відповідають вимогам ІSO.

Отримавши статус національного та розгорнувши активну діяльність у всіх напрямах удосконалення системи підготовки фахівців для нафтогазового комплексу України, наш ВНЗ визначив мету – отримати статус дослідницького університету. У червні 2011 р. на конференції трудового колективу було затверджено Програму розвитку Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на період 2011–2020 рр., в якій чітко окреслено завдання для  досягнення статусу дослідницького університету. Нині у ВНЗ триває напружена праця, її результати свідчать про те, що таке завдання буде успішно виконано.

В університеті створено сучасну навчально-наукову інфраструктуру: десять інститутів, кафедру військової підготовки, Бурштинський енергетичний коледж, Івано-Франківський коледж електронних приладів та Калуський коледж економіки, права та інформаційних технологій, де  навчаються понад десять тисяч студентів.  Серед викладачів університету — понад 100 докторів наук, професорів, більш як 400 кандидатів наук, доцентів. За роки свого існування університет підготував понад 50 тисяч фахівців. Багато випускників ІФНТУНГ стали головними і старшими технологами, головними інженерами, економістами, начальниками управлінь бурових робіт, нафтогазорозвідувальних експедицій, генеральними директорами та менеджерами вищої ланки управління нафтогазових фірм та компаній.

Найвищим визнанням наукових досягнень є присвоєння Державних премій України в галузі науки і техніки. Лауреатами Державних премій  стали 20 викладачів і працівників ІФНТУНГ. В університеті створено 18 наукових шкіл.

 

Важливу роль в житті університету відіграє його міжнародна наукова і освітня діяльність. В університеті навчаються 502 студенти із 32 держав світу. Студенти ІФНТУНГ мають можливість навчатися у Краківській гірничо-металургійній академії ім. С. Сташіца (Польща) і отримати диплом магістра європейського взірця, проходять виробничі практики і стажування у навчальних закладах Німеччини, Чехії, Польщі, Угорщини, Канади, Туреччини, Греції та інших країн світу. Успішними є зарубіжні проекти за різними програмами: 7-ої Рамкової програми ЄС із досліджень та інновацій; Програми прикордонного співробітництва Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна тощо. Університет активно прагне стати частиною Європейської наукової спільноти.

                     

Однією з основних цінностей ІФНТУНГ є лідерство. Університет діє на упередження і серед перших в Україні організував свою діяльність згідно з міжнародними стандартами Міжнародної організації з стандартизації (стандарти ІSО), Європейської асоціації забезпечення якості вищої освіти (стандарти й директиви ENQA) та міжнародної робочої угоди (стандарти IWA) у сфері освіти. Університет входить до числа небагатьох в Україні вишів, які отримали офіційне визнання того, що їхня наукова діяльність та послуги у сфері освіти відповідають міжнародним стандартам (ДСТУ ISO 9001:2009 «Системи управління якістю. Вимоги»): відповідно сертифікат № UA 2.047.09380-15 від 13 листопада 2015 р. та сертифікат № UA 2.047.09517-15 від 31 грудня 2015 р.

 

 

За роки своєї діяльності університет створив потужну матеріально-технічну базу для здійснення навчально-виховного процесу та наукових досліджень. Вона охоплює 12 навчально-лабораторних корпусів, бібліотеку, 8 гуртожитків,  базу відпочинку, базу практик, спортивні споруди (стадіон, легкоатлетичний манеж, плавальний басейн, 6 спортивних залів), 4 кафе, їдальню, профілакторій  Створено Дністровський інженерно-екологічний навчально-науковий виробничий протипаводковий полігон (с. Маріямпіль Галицького району). Університет є комплексною багатогранною структурою, що об’єднує потужний різновекторний інтелектуальний потенціал, спроможний забезпечити сталий розвиток держави і зорієнтований на вирішення стратегічних завдань енергетичної безпеки України. Напрацювання вчених університету спрямовані на прорив держави у забезпеченні паливно-енергетичними ресурсами.

 

Час невпинно рухається вперед, позаду залишається славна 50-літня історія Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Університет з кожним днем зміцнює свої позиції, нарощує науковий потенціал, розширює міжнародні відносини, розвиває матеріально-технічну базу. Серед пріоритетів навчального закладу — відповідність якості освіти та науки європейським стандартам, підготовка висококваліфікованих фахівців, служіння науки на благо суспільства та для безпеки української державності, всебічний розвиток особистості. І все це завдяки  невтомній та самовідданій праці декількох поколінь професорсько-викладацького складу та працівників усіх університетських підрозділів і структур, завдяки студентам та випускникам, які несуть отримані знання, високі духовні ідеали, моральні цінності та активну громадянську позицію в світ.