1967 - 2017: 50 років ІФНТУНГ

Вівторок, 3 Січень, 2017 - 11:15 до Неділя, 31 Грудень, 2017 - 23:15

PER ASPERA AD ASTRA: ВПЕВНЕНО КРОКУЄМО ВПЕРЕД!

        Івано-Франківському національному технічному університету нафти і газу — визнаному центру вищої нафтогазової освіти і науки, незабаром виповниться 50 років. Упродовж років університет здійснює підготовку фахівців для нафтогазового комплексу та суміжних галузей України та інших держав, а також виконує науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи для підприємств і установ різних галузей економіки України.

Університет сьогодні – це десять навчально-наукових інститутів, науково-дослідний інститут нафтогазової енергетики та екології, три коледжі та фізико-технічний ліцей, кафедра військової підготовки; аспірантура і докторантура.

Загалом в університеті навчаються понад десять тисяч студентів, аспірантів, докторантів, курсантів та учнів. Здобувають тут освіту й студенти майже з сорока країн світу.

У нас створена потужна навчально-наукова база, працюють ефективні наукові школи, зростають молоді фахівці вищої кваліфікації. Тільки за останні п’ять років серед молодих вчених віком до 45 років захищено 30 докторських та понад 150 кандидатських дисертацій. Університет стабільно піднімається по щаблях різних рейтингів.

Діяльність університету отримала високу оцінку на рівні держави. 19 його  працівників стали лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки. Троє молодих науковців нашого університету стали лауреатами Державної премії України серед молодих вчених у 2015 році. В університеті працює 8 Заслужених діячів науки і техніки України та 12 Заслужених працівників освіти України. Науковий потенціал університету – це понад 100 докторів наук, професорів і майже 800 кандидатів наук, доцентів.

Університет активно співпрацює з провідними вітчизняними та зарубіжними університетами, бере участь в різноманітних міжнародних освітніх та наукових проектах і програмах. З 2013 року функціонує національний контактний пункт «Безпечна, екологічно чиста та ефективна енергетика» програми «Горизонт 2020», мета якого полягає у підтримці українських організацій, університетів, а також науково-дослідних інститутів, промислових підприємств та підприємств малого та середнього бізнесу, які бажають брати участь в науково-дослідних програмах Європейського Союзу та стати частиною Європейської наукової спільноти.

Особливістю нашого університету є те, що його інтелектуальний потенціал зорієнтований на вирішення стратегічних завдань енергетичної безпеки держави. Реалізовуючи напрацювання вчених університету, можна створити прорив держави в забезпеченні паливно-енергетичними ресурсами,  зокрема, збільшити власний видобуток енергоносіїв – нафти і природного газу та оптимізувати диверсифікацію їх постачання. Саме тому професорсько-викладацький склад університету самовіддано працює над комплексною цільовою програмою «Науково-організаційні засади нарощування видобутку вітчизняних нафти і газу та диверсифікації постачання енергетичних ресурсів для підвищення енергетичної безпеки України». Ця програма повинна стати  основою нафтогазової складової нової енергетичної стратегії України. Університет готовий презентувати її в рік відзначення свого 50-річчя і бути куратором її реалізації. Гордістю університету є це його випускники. Університет постійно отримує позитивні відгуки про роботу наших випускників від багатьох відомих нафтогазових компаній.

Напередодні 50-літнього ювілею ми з великою шаною згадуємо про тих, хто з перших кроків становлення університету і на всіх його етапах розвитку був і залишається зі своєю alma mater, хто своєю активною позицією і невтомною працею створив центр вищої нафтогазової освіти і науки, формував його авторитет, забезпечував визнання. Ця книга для тих, хто є і хто ще мріє стати студентом Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, щоб тут отримати відповідні знання, сформуватись як фахівець і своєю працею примножувати здобутки в такій важливій сфері, як енергетична безпека держави.

З найкращими побажаннями,

академік НАН України, ректор Євстахій Крижанівський 

 

 

ПРИКАРПАТТЯ – КОЛИСКА НАФТОГАЗОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЄВРОПИ

Нашу добу називають нафтовою. Територія України відноситься до одного з найстаріших у світі районів видобутку нафти, а її західні регіони вважаються колискою промислового видобутку нафти і газу і в загальному нафтогазової промисловості Європи. На території України відкрито 126 нафтових родовищ з промисловими запасами, які розташовані в трьох географічно-геологічних регіонах на території 10 адміністративних областей. Прикарпатський прогин, або західний регіон (Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області) охоплює 40 родовищ. У складі нафти Прикарпатських родовищ переважають метанові та метанонафтові компоненти, вона придатна для виробництва палива і хімічної переробки.

Першу письмову згадку про нафту на Прикарпатті знайдено в хроніках Яна Длугоша (1445—1480) – історика, дипломата, архієпископа Львова. Нафта, або «скельна олія» проявилась у вигляді значних виходів уздовж північного борту Карпат в ущелинах скель, на берегах потоків, потічків і ставків, плаваючи на їхній поверхні. У Галичині в XІІІ столітті застосовували «скельне масло», тобто нафту, для медичних потреб і змащування коліс возів. У XVIII ст. з’являються праці, що описують не тільки властивості, а й місця виходів та способи збирання «скельної олії» на Прикарпатті, про нафтові джерела в районах населених пунктів Кросно, Роп’янка, Дрогобич, Стебник, Слобода-Рунгурська.

  Видобуток нафти, відповідно до офіційних джерел, почали в 1771 р. у Коломиї (нині Івано-Франківська область), а відомості про видобуток нафти в Бориславському районі (Львівська область) відносяться до 1792 р., коли в районі Нагуєвичів з колодязів добули 7 т нафти. На Прикарпатті вперше в Україні, а також й у Європі розпочався промисловий видобуток нафти і газу у другій половині ХІХ століття. Австро-Угорська імперія, до складу якої входили ці землі, стає однією з передових нафтових держав світу й посідає третє місце за видобутком нафти серед передових країн, поступаючись США й Росії. Завдяки відкриттю родовищ нафти в Бориславському, Східницькому і Битківському районах видобуток нафти в Галичині в 1909 р. досяг піку – 2 млн. тонн. Потім він поступово почав знижуватися і в 1945 р. склав 245 тис. тонн.

 

 

Основний розвиток нафтовидобувної промисловості України припадає на післявоєнний період. У 50–60-ті роки ХХ ст. було різко збільшено об’єми геологорозвідувальних робіт на нафту в західному регіоні. Все це зумовило відкриття нових, порівняно великих нафтових родовищ. У 1950 р. в Івано-Франківській області було введено в розробку Долинське нафтове родовище з початковими видобувними запасами у 38,3 млн. тонн, яке в західному регіоні стало найбільшим. У 1962 році були відкриті Битківське, Північно-Долинське, Альхівське та Улючненсько-Орівське нафтові родовища. Унаслідок освоєння цих родовищ видобуток нафти на Прикарпатті значно зріс.

 

 

Газовидобувна промисловість в Україні, як і нафтовидобувна, заснована на Прикарпатті – найстарішому нафтогазопромисловому регіоні Європи. З природним газом вперше зіткнулися при бурінні та експлуатації нафтових бурових свердловин на Бориславському нафтовому родовищі. Газ вважався небажаним продуктом, якого прагнули уникати, оскільки він ускладнював буріння, призводив до пожеж, перешкоджав поглибленню бурових свердловин. Ще до 1912 р. були відомі виходи горючого газу на поверхню з неглибоких колодязів, викопаних вручну. Його відкривали при бурінні свердловин на воду, сіль або нафту в безпосередній близькості від споживачів. Незабаром супутній газ нафтових родовищ почали використовувати в котельнях та для освітлення вулиць. Ширше використання супутнього нафтового газу і його примітивна переробка на Прикарпатті почалися в 1912–1913 рр., коли було побудовано два газопроводи Борислав–Дрогобич загальною довжиною 12 км. Основну кількість нафтового газу спалювали у факелах.

Великим гальмом для розвитку газової промисловості Прикарпаття була відсутність в регіоні будь-якої (окрім нафтової і солевидобувної) промисловості, яка могла б споживати газ. А розвивати промисловість у Західній Україні, яку офіційно вважали аграрним придатком спочатку Австро-Угорщини, а пізніше Польщі, не входило в інтереси жодного уряду. Важко було подолати консерватизм місцевої влади, довести їй переваги використання природного газу для промислових і побутових потреб. Крім того, на початковому етапі розвитку газової промисловості були відсутні цілеспрямовані пошуки газових родовищ. Цей період увійшов в історію розвитку газодобувної промисловості як період кустарних методів розробки.

Першу розвідувальну бурову свердловину на газ в районі с. Дашава заклали в 1920 р., але її буріння велося ударно-канатним способом дуже поволі. Проте споживачів цього значного притоку газу вдалося знайти не відразу. У 1922 р. було закінчено будівництво першого газопроводу Дашава–Стрий, який використовували й для опалення. 18 квітня 1924 р. при поглибленні першої свердловини Дашавського родовища було отримано настільки великий притік газу, що за продуктивністю фахівці порівнювали його з найпродуктивнішими газовими свердловинами Румунії і США. У довоєнний період при бурінні свердловин і видобутку газу використовували недосконалу громіздку техніку, що працювала дуже повільно. Тому приватні фірми та окремі підприємці надавали перевагу інвестиціям у нафтову промисловість, яка забезпечувала отримання прибутку в короткі терміни. Значно загальмувала розвиток газової промисловості також загальна економічна криза 1929–1933 рр., що охопила й Прикарпаття.

Лише після 1933 р. починається пожвавлення бурових робіт, проведення регіональних досліджень, розширення розвідувальних робіт. Цьому сприяло поступове впровадження роторного способу буріння, який витісняв канатно-ударний. Саме на цей період припадає впровадження у передгір’ях Карпат нових геофізичних методів розвідки (сейсморозвідка, гравіметрія, магнітометрія). У 1933 р. були закладені перші розвідувальні бурові свердловини у районах сіл Угерське, Опари і м. Косова. Наприкінці 1933 р. на Опарському майданчику було отримано невеликий притік газу з глибини 190 м, у 1934 р. – в районі м. Косова і с. Угерське. Проте, не дивлячись на наявність перспектив відкриття і освоєння нових газових родовищ в Прикарпатті, розвідувальне і експлуатаційне буріння в передвоєнні роки велося дуже мляво, що було пов’язано з обмеженим споживанням газу. За 10 довоєнних років у Прикарпатті були споруджені лише два невеликі газопроводи загальною довжиною 92 км, сумарна довжина магістральних газопроводів на території Західної України складала тоді 310 км.

  Із входженням західноукраїнських земель до складу Радянського Союзу (1939 р.) нафтогазова промисловість Прикарпаття була націоналізована. Протягом 1940 р. було введено в дію нове газове родовище – Опарське, були створені умови, завдяки яким весь супутній нафтовий газ використовувався для виробництва газоліну. Впродовж 1940–1941 рр. був також побудований новий газопровід Дашава–Львів довжиною 65 км, що мало велике значення для забезпечення паливом промисловості та задоволення побутових потреб населення міста. Крім того, було розроблено проект найдовшого на той час в Європі магістрального газопроводу Дашава–Київ. При введенні його в експлуатацію планувалося заощадити 1 млн. т дорогого донецького вугілля, яке щорічно споживав Київ, але цим планам завадила Друга Світова війна.

Після 1945 р. газова промисловість Прикарпаття набула важливого значення як паливна база України. Центрами газовидобутку стали Дашава, Більче-Волиця, Рудки, Угорське, Битків, Опара, Косів та ін. З цього району був прокладений перший магістральний газопровід Дашава – Київ, а також багато газопроводів міжобласного і місцевого значення. Нині на Прикарпатті видобувається менше 1/5 газу нашої держави.

 

ІСТОРІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ НАФТИ І ГАЗУ

Високоосвічена молодь — головний стратегічний резерв соціально-економічних реформ в Україні, без якого неможливий подальший розвиток суспільства. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (ІФНТУНГ) — базовий в Україні вищий навчальний заклад нафтогазового профілю, дипломи якого визнали провідні галузеві компанії світу.

Його історія сягає 1960 року, коли розпочав свою роботу Станіславський загальнотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту. Навчальний заклад мав обладнані сучасним на той час устаткуванням лабораторії хімії, фізики, технології металів, опору металів, загальної теплотехніки, загальної електротехніки та механіки. У 1963 році факультет реорганізовано в Івано-Франківську філію Львівського політехнічного інституту із відділеннями нафтової і газової промисловості та загальнотехнічним (директор  — Є. Г. Шелепін), а згодом сюди переведено ще й нафтовий факультет. Упродовж 1963-1964 років з’являються нові факультети: механічний факультет (1963), факультет автоматизації та економіки (1966-1967).

Наприкінці 60-х років видобуток природного газу в Україні значно  зріс. Потреба у нових кваліфікованих фахівцях й ефективних технологіях виявила необхідність  у створенні освітнього і наукового нафтогазового закладу нового типу. І такий вищий навчальний заклад був створений на базі Івано-Франківської філії Львівського політехнічного інституту за наказом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР від 2 січня 1967 року – Івано-Франківський інститут нафти і газу. Виконувачем обов’язків ректора було призначено канд. техн. наук, доц. Є.  Г.  Шелепіна. Принципи діяльності інституту та його складові підрозділи були закріплені у Статуті ІФІНГ, затвердженому Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти УРСР у жовтні 1968 р. У наступні роки ректорами ІФІНГ працювали: проф. Б. А. Локотош (1970–1976), проф. Ю. Г. Гаген (1976–1978), проф. Б. Г. Тарасов (1979–1993). У 1993 році ректором ІФІНГ призначено проф. Є. І. Крижанівського.

ІФІНГ швидко розвивався. З 1968 р. почала функціонувати аспірантура. До 1990 р. у ній пройшли навчання 400 спеціалістів, серед яких 275 отримали ступінь кандидата і 40 — доктора наук. Протягом 1970-х років при ВНЗ створено музей історії інституту, обчислювальний центр, навчально-методичний відділ. 1978–1979 рр. ознаменувались активним будівництвом навчальних корпусів, науково-технічної бібліотеки, спорткомплексу.

Основним профільним підрозділом інституту був нафтогазопромисловий факультет. З його складу було виокремлено механічний і геологорозвідувальний факультети, а також факультет автоматики і економіки. Згодом відкрито факультети нафтогазопроводів та автоматизації та електрифікації. У 1971-1972 навчальному році в інституті було створено вечірній факультет. За час його існування (до 1993 р.) сотні юнаків та дівчат без відриву від своєї роботи із міст Івано-Франківська, Калуша, Бурштина, Надвірної оволоділи нафтогазовими та суміжними із ними спеціальностями. У 1981 р. було створено спеціальне конструкторсько-технологічне бюро (СКТБ) «Надра», що спеціалізувалось у сфері розробки і експлуатації нафтових і газових родовищ та відіграло важливу роль у активізації науково-дослідної роботи в інституті, впровадження її досягнень у виробництво.

Із проголошенням незалежності України у вищій освіті розпочалися якісні зміни. Так, із 1993 року була запроваджена державна акредитація ВНЗ, котру здійснювала Міжгалузева акредитаційна комісія (МАК). Визнанням авторитету ІФІНГу в державі на той час було представництво інституту в складі МАК. Успішну роботу колективу ІФІНГ було гідно оцінено на державному рівні: МАК ухвалила рішення про акредитацію інституту за ІV рівнем. За час існування ІФІНГ (1967–1994) було зареєстровано понад 1900 винаходів, отримано 77 дипломів, 155 медалей різних виставок. Серед винахідників інституту варто назвати: проф. Р. С. Яремійчука — автор 70 винаходів, 17 з яких впроваджено; проф. О. І. Вольченка — автор 140 винаходів; доц. В. І. Тарабарінова — автор 130 винаходів. Лідером серед винахідників інституту був проф. Абдул-Заде Алі-Байрам Мешаді Гусейн огли. Прилади та обладнання, захищені авторськими свідоцтвами, демонструвалися на міжнародних виставках у Лейпцигу (Німеччина), Пловдиві (Болгарія), Познані (Польща), Дамаску (Сирія). До винахідницької роботи залучали студентську молодь інституту. За період 1994–1998 рр. у щорічних наукових конференціях ВНЗ взяли участь 1146 студентів, котрі отримали 395 нагород.

У 1994 році вийшла постанова Кабінету Міністрів України № 244 від 20.04.94. р. «Про створення Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу на базі Івано-Франківського інституту нафти і газу». Першим ректором університету обрано проф. Є. І. Крижанівського (з 2009 р. – член-кореспондент НАН України, з 2015 р. – академік НАН України), який до цього часу очолює ВНЗ. Так розпочалася діяльність єдиного у незалежній Україні державного технічного університету нафти і газу. Попри складні економічні умови університет розвивався кількісно та якісно, удосконалював свою структуру. З перших днів своєї роботи на посаді ректора Івано-Франківського державного університету нафти і газу (ІФДТУНГ) проф. Є. І. Крижанівський чітко окреслив основні завдання університету: покращення навчально-виховного процесу та відповідність державним стандартам необхідної кваліфікації з огляду на соціальні замовлення; впровадження ступеневої системи підготовки фахівців; пошук нових форм і методів навчання, видів контролю знань студентів, нових технологій навчання; зміцнення навчально-лабораторної бази; підготовка науково-педагогічних кадрів високої кваліфікації. Значно активізувалася наукова діяльність учених інституту. Її основний напрям — це розроблення та удосконалення технологій і технічних засобів інтенсифікації процесів розвідки, буріння, видобутку, транспортування та зберігання нафти і газу. В інституті запрацював профільний науково-дослідний інститут, який займався розробленням і впровадженням у промисловість високоефективних технічних засобів та технологій підвищення темпів будівництва, розвідки нафтових і газових свердловин.

У грудні 1994 року, згідно з наказом Міністерства освіти України «Про затвердження Положення про сприяння у працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України», рішенням Вченої ради університету та наказом ректора, було створено відділ зв’язку з виробництвом і практики. Важливе значення для підготовки фахівців нафтогазового комплексу мало рішення ректорату університету створити в 1994 році при університеті навчально-науково-виробничий комплекс на базі споріднених технікумів, профтехучилищ, ліцеїв та гімназій. У травні 1996 року при ІФДТУНГ організовано Нафтогазовий технологічний парк. У цей період набирала обертів міжнародна співпраця. У виші навчалося 47 іноземних громадян, перший випуск яких відбувся у 1997 році.

ВНЗ не стояв осторонь проблем обороноздатності України. У 1994 р. на військовій кафедрі ІФДТУНГ розпочато підготовку кадрових офіцерів для Збройних сил України.

 

 

 

 

У 2001 р. згідно з Указом Президента України університету було надано статус національного. З 2001 по 2009 роки в університеті було здійснено великий об’єм робіт відповідно до Болонської декларації. Так, у 2004 році ІФНТУНГ одним з перших взяв участь у проведенні педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи при організації навчального процесу. Велику увагу колектив навчального закладу приділяв підвищенню якості підготовки фахівців. Зокрема, було налагоджено тісну взаємодію між освітою, наукою і бізнесом, активізовано участь університету в міжнародних проектах. Важливим аспектом у підготовці фахівців стало працевлаштування молодих випускників. Укладено угоди про підготовку спеціалістів із провідними галузевими підприємствами, організаціями та установами, зокрема ДК «Укргазвидобування», ВАТ «Укрнафта» і ДК «Укртрансгаз».

В університеті функціонували шість спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських дисертацій за дев’ятьма спеціальностями і докторських — за шістьма. Значно розширилось використання комп’ютерних технологій, зокрема розпочато впровадження в університеті дистанційної форми навчання, а згодом створено Центр дистанційного навчання. При бібліотеці активно почали створювати електронний каталог друкованих науково-технічних видань. Для навчального процесу переобладнали та модернізували аудиторії, збільшили кількість спеціалізованих кабінетів та навчальних лабораторій.

З вагомим кадровим потенціалом та матеріально-технічною базою навчання ІФНТУНГ активно проводить перепідготовку та підвищення кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів нафтогазової галузі. Із цією метою у 2001 р. на базі факультету післядипломної освіти створено Інститут післядипломної освіти (ІПО), до  складу якого ввійшли навчальний та методичний сектори, лабораторія комп’ютерної підготовки видань. Діяльність Інституту післядипломної освіти визнано не тільки в Україні, а й за кордоном. На навчання до університету приїжджали слухачі з країн Балтії, Білорусі, Росії, В’єтнаму, Сирійської Арабської Республіки. Принципово новим інноваційним напрямом діяльності ІПО є формування системи міжнародної сертифікації фахівців-буровиків. Так, влітку 2004 р. в структурі інституту було створено буровий тренажерний центр для сертифікації спеціалістів бурових підприємств України. Центр отримав акредитацію Міжнародного форуму контролю свердловин (IWCF). Згідно з умовами акредитації центр надає для спеціалістів бурових підприємств нафтогазової галузі України та інших країн освітянські послуги за міжнародними стандартами, які відповідають вимогам ІSO.

Отримавши статус національного та розгорнувши активну діяльність у всіх напрямах удосконалення системи підготовки фахівців для нафтогазового комплексу України, наш ВНЗ визначив мету – отримати статус дослідницького університету. У червні 2011 р. на конференції трудового колективу було затверджено Програму розвитку Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на період 2011–2020 рр., в якій чітко окреслено завдання для  досягнення статусу дослідницького університету. Нині у ВНЗ триває напружена праця, її результати свідчать про те, що таке завдання буде успішно виконано.

В університеті створено сучасну навчально-наукову інфраструктуру: десять інститутів, кафедру військової підготовки, Бурштинський енергетичний коледж, Івано-Франківський коледж електронних приладів та Калуський коледж економіки, права та інформаційних технологій, де  навчаються понад десять тисяч студентів.  Серед викладачів університету — понад 100 докторів наук, професорів, більш як 400 кандидатів наук, доцентів. За роки свого існування університет підготував понад 50 тисяч фахівців. Багато випускників ІФНТУНГ стали головними і старшими технологами, головними інженерами, економістами, начальниками управлінь бурових робіт, нафтогазорозвідувальних експедицій, генеральними директорами та менеджерами вищої ланки управління нафтогазових фірм та компаній.

Найвищим визнанням наукових досягнень є присвоєння Державних премій України в галузі науки і техніки. Лауреатами Державних премій  стали 20 викладачів і працівників ІФНТУНГ. В університеті створено 18 наукових шкіл.

 

Важливу роль в житті університету відіграє його міжнародна наукова і освітня діяльність. В університеті навчаються 502 студенти із 32 держав світу. Студенти ІФНТУНГ мають можливість навчатися у Краківській гірничо-металургійній академії ім. С. Сташіца (Польща) і отримати диплом магістра європейського взірця, проходять виробничі практики і стажування у навчальних закладах Німеччини, Чехії, Польщі, Угорщини, Канади, Туреччини, Греції та інших країн світу. Успішними є зарубіжні проекти за різними програмами: 7-ої Рамкової програми ЄС із досліджень та інновацій; Програми прикордонного співробітництва Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна тощо. Університет активно прагне стати частиною Європейської наукової спільноти.

                     

Однією з основних цінностей ІФНТУНГ є лідерство. Університет діє на упередження і серед перших в Україні організував свою діяльність згідно з міжнародними стандартами Міжнародної організації з стандартизації (стандарти ІSО), Європейської асоціації забезпечення якості вищої освіти (стандарти й директиви ENQA) та міжнародної робочої угоди (стандарти IWA) у сфері освіти. Університет входить до числа небагатьох в Україні вишів, які отримали офіційне визнання того, що їхня наукова діяльність та послуги у сфері освіти відповідають міжнародним стандартам (ДСТУ ISO 9001:2009 «Системи управління якістю. Вимоги»): відповідно сертифікат № UA 2.047.09380-15 від 13 листопада 2015 р. та сертифікат № UA 2.047.09517-15 від 31 грудня 2015 р.

 

 

За роки своєї діяльності університет створив потужну матеріально-технічну базу для здійснення навчально-виховного процесу та наукових досліджень. Вона охоплює 12 навчально-лабораторних корпусів, бібліотеку, 8 гуртожитків,  базу відпочинку, базу практик, спортивні споруди (стадіон, легкоатлетичний манеж, плавальний басейн, 6 спортивних залів), 4 кафе, їдальню, профілакторій  Створено Дністровський інженерно-екологічний навчально-науковий виробничий протипаводковий полігон (с. Маріямпіль Галицького району). Університет є комплексною багатогранною структурою, що об’єднує потужний різновекторний інтелектуальний потенціал, спроможний забезпечити сталий розвиток держави і зорієнтований на вирішення стратегічних завдань енергетичної безпеки України. Напрацювання вчених університету спрямовані на прорив держави у забезпеченні паливно-енергетичними ресурсами.

 

Час невпинно рухається вперед, позаду залишається славна 50-літня історія Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Університет з кожним днем зміцнює свої позиції, нарощує науковий потенціал, розширює міжнародні відносини, розвиває матеріально-технічну базу. Серед пріоритетів навчального закладу — відповідність якості освіти та науки європейським стандартам, підготовка висококваліфікованих фахівців, служіння науки на благо суспільства та для безпеки української державності, всебічний розвиток особистості. І все це завдяки  невтомній та самовідданій праці декількох поколінь професорсько-викладацького складу та працівників усіх університетських підрозділів і структур, завдяки студентам та випускникам, які несуть отримані знання, високі духовні ідеали, моральні цінності та активну громадянську позицію в світ. 

НАУКОВО-ДОСЛІДНА ТА ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Запорукою успішної діяльності університету є високий науковий потенціал професорсько-викладацького складу, його активна науково-інноваційна діяльність.

Науково-дослідна робота у нашому університеті має давнє європейське коріння. Воно сягає ще 4 листопада 1844 року, коли у Львові рішенням Міністерства освіти Австрійської імперії на базі Реальної торговельної академії було утворено Технічну академію. Цю дату вважають початком створення вищої технічної освіти в Галичині та днем заснування національного університету «Львівська політехніка».

Важливе значення для зародження системної науково-дослідної роботи мало створення у Львівському політехнічному інституті в 1886 р. науково-дослідної лабораторії нафти, яку очолював із 1891 р. проф. Р. Залозецький. Під керівництвом останнього широкого розвитку набули наукові дослідження з хімії та технології нафти, насамперед: дослідження складу нафти і нафтенових кислот; вивчення та використання кислого гудрону.

До ініціаторів, організаторів і безпосередніх творців вищої нафтової освіти в Галичині та наукових досліджень у цій галузі знань з повним правом можна зарахувати професорів Л. С. Сирочинського, Ю. Фабіанського, С. Паращака, Р. Залозецького, С. Пілята, К. Мільковського, Ю. Токарського, С. Шитзеля та інших видатних науковців тих років.

Традиції цієї діяльності були продовжені в роки створення Станіславського загально-технічного факультету Львівського політехнічного інституту (СЗТФ ЛПІ). Викладацький склад, організованого у 1960 році факультету, у перший рік діяльності СЗТФ не мав можливості проводити науково-дослідну роботу. Починаючи із 1961 і до 1966 рр. колектив факультету виконував науково-дослідну роботу на тему «Геологічна будова і закономірності розташування родовищ нафти і газу Карпатсько-Кавказької нафтогазоносної провінції». У січні 1961 р. на факультеті було проведено науково-теоретичну конференцію з питань автоматизації буріння і нафтовидобування у Західних районах України.

Вже у 1962-1963 навчальному році більшість кабінетів і лабораторій СЗТФ було переведено в нові лабораторні корпуси. Постійно зростала чисельність штатних викладачів: із 11 – у 1960-1961 навчальному році до 47 – у 1961-1962 та до 277 – у 1967-1968 навчальному році.

Створення 1967 року Івано-Франківського інституту нафти і газу (ІФІНГу) заклало основу активної, організованої науково-дослідної роботи.

На геологічному факультеті у різні періоди його становлення і розвитку працювали видатні вчені В. Б. Порфир’єв, С. І. Суботін, О. М. Сельський, О. М. Снарський, Р. М. Ладиженський, О. О. Булмасов, В. М. Кляровський та ін.

Основний напрям наукової діяльності учених ІФІНГу в ті роки – це розроблення та удосконалення технологій і технічних засобів інтенсифікації процесів розвідки, буріння, видобутку, транспорту та зберігання нафти і газу За час існування інституту було зареєстровано понад 1900 винаходів, отримано 77 дипломів, 155 медалей різних виставок. Було сформовано творчі колективи (майбутні наукові школи) під керівництвом професорів В. С. Бойка, В. Г. Ясова, Р. М. Кондрата, Р. С. Яремійчука, Т. А. Штамбергера, І. В. Перуна, Є. І. Крижанівського, В. І. Векерика, О. І. Вольченка, І. С. Кісіля, Я. М. Николайчука.

До науково-дослідницької роботи активно залучали студентську молодь. Так, учні проф. Р. С. Яремійчука, Є. І. Крижанівського, О. І. Кобрунова плідно працювали над вирішенням важливих проблем нафтогазової галузі, захистили кандидатські та докторські дисертації.

1994 року ІФІНГ успішно акредитовано за ІV рівнем і реорганізовано у державний університет. Такі організаційні зміни дали значний поштовх науково-дослідній роботі: створено Нафтогазовий технологічний центр; 19 класів комп’ютерної підготовки; розроблено 182 навчальні програми для курсового та дипломного проектування, функціонувала аспірантура за 22 спеціальностями, відкрито докторантуру із шести спеціальностей; працювали спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій. У ті роки в університеті створено два науково-дослідних інститути (нафтогазових технологій, екологічної безпеки та прикладних ресурсів), навчальний науково-виробничий центр «Інтехцентр». До наукових досліджень часто залучали студентів. На Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт отримано 30 нагород і 55 нагород Міністерства освіти України.

2000 року університет створив інноваційну структуру (свідоцтво про державну реєстрацію інноваційної структури ТП-6 від 01.12.2000 р.) «Нафтогазовий науково-технологічний парк» – єдину в нафтовій галузі і в системі Міністерства освіти і науки України, метою якої є організація розробки та прискореного впровадження нових наукомістких, конкурентоспроможних, енергоощадних та економічно безпечних технологій і технічних засобів пошуку, видобутку, транспорту, зберігання і переробки нафти і газу.

У 2007 році створено науково-дослідний інститут нафтогазової енергетики та екології. Ця інноваційна інфраструктура наукової частини університету виконує роль ефективного механізму інтеграції наукового і виробничого секторів, чинників інтенсифікації і здешевлення інноваційного процесу, прискорення впровадження наукових розробок у промисловість.

У складі науково-дослідної частини університету функціонують науково-дослідні лабораторії, відділ комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності та інформаційних технологій; відділ стандартизації, сертифікації, метрології та управління якістю; відділ підготовки фахівців високої кваліфікації. Технічний комітет із стандартизації «Матеріали, обладнання і споруди для нафтогазової промисловості» розробляв та погоджував національні стандарти, брав участь у роботі споріднених технічних комітетів міжнародних та регіональних організацій, формування позиції України щодо розроблених нормативних документів цих організацій. Орган сертифікації продукції нафтогазового машинобудування було акредитовано Держстандартом України і внесено до Реєстру Системи сертифікації УкрСЕПРО. Орган із сертифікації персоналу нафтогазової галузі пройшов експертизу та реєстрацію у Держстандарті і долучився до числа тих держав світу, в яких створені та функціонують аналогічні бурові центри та здійснюється навчання і сертифікація буровиків.

Упродовж 2005-2016 рр. 20 науково-педагогічних працівників університету стали лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки. В ІФНТУНГ вперше було присвоєно звання члена-кореспондента НАН України, ним став ректор університету Є. І. Крижанівський (нині академік НАН України). Постійно молоді науковці ВНЗ отримують стипендії Президента України для підтримки наукових досліджень докторів наук, Кабінету Міністрів України для молодих учених, іменні стипендії Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених.

Здійснюються спільні наукові дослідження із провідними науково-дослідними установами України, а саме: Інститутом електрозварювання ім. Є. Патона, Фізико-математичним інститутом ім. Т. В. Карпенка, Інститутом механіки ім. С. П. Тимошенко, Інститутом геології і геохімії горючих копалин.

Важливим напрямом науково-інноваційної діяльності університету, розпочатим у ці роки, було формування наукових шкіл. На базі досліджень науковців університету на сьогоднішній день сформовано 18 наукових шкіл. У рамках наукових шкіл виконуються фундаментальні та прикладні дослідження на світовому рівні, поєднуються наукові дослідження із підготовкою спеціалістів цих напрямів досліджень. До пріоритетних фундаментальних напрямів наукових досліджень належать найважливіші проблеми фізико-математичних та технічних наук, фундаментальні проблеми сучасного матеріалознавства. Серед прикладних напрямів – це інформаційні та комунікаційні технології; енергетика та енергоефективність; раціональне природокористування; нові речовини і матеріали.

В університеті працює 30 науково-дослідних лабораторій, науково-навчальний центр, 3 науково-дослідницькі центри, науково-освітній центр «Сланцевий газ», бізнес-інкубатор. Університет одним із перших ВНЗ України став і активно працює членом Міжнародної асоціації з обміну студентами технічних спеціальностей (IAESTE) та Міжнародної асоціації студентів і молодих спеціалістів, які вивчають економіку та управління (AIESEC).

Пріоритетними є також напрями наукових досліджень, які відповідають державній політиці: енергетика та енергоефективність; раціональне природокористування; фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку суспільства та держави; інформаційні та комунікаційні технології; нові речовини та матеріали. Вони підпорядковані Комплексній цільовій програмі університету «Науково-організаційні засади нарощування видобутку вітчизняних нафти і газу, їх транспортування та диверсифікації постачання для енергетичної безпеки України». Положення програми лягли в основу підписаного Меморандуму про співпрацю між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ІФНТУНГ щодо нарощування видобування вітчизняних енергоносіїв та забезпечення широкої диверсифікації шляхів і джерел постачання первинних енергоресурсів, зокрема нафти і природного газу. На запрошення Міністра енергетики та вугільної промисловості України науковці ІФНТУНГ взяли участь в розробці засад реформування енергетичного сектору України.

Активно розширювалось міжнародне наукове співробітництво шляхом підписання рамкових угод про співпрацю, договорів із організаціями. Проведено роботи із трансферу технологій неруйнівного контролю бурового та нафтогазового обладнання з України у В’єтнам та Індію, фундаментальні геоекологічні дослідження із університетом Норд (Бая-Маре, Румунія), Агенцією охорони навколишнього середовища США (Денвер, Чикаго), Інститутом розвитку навколишнього середовища Центральної Європи (Будапешт, Угорщина), університетом Філліпса (Марбур,ФРН), розпочалось співробітництво із Краківською гірничо-металургійною академією ім. Сташіца (Польща), технічним університетом Клуі-Напока (Румунія), Дрезденським університетом (ФРН).

Університет виконує проекти в рамках однієї з найпотужніших програм у науково-освітній сфері Європейського союзу TEMPUS, зокрема – впродовж 2015 року виконано 4 таких проекти: проект 7-ої Рамкової програми ЄС із досліджень та інновацій; 2 проекти Програм Транскордонної співпраці Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна, а також низка інших проектів за кошти урядів іноземних країн.За сприяння та підтримки вітчизняних та іноземних компаній в університеті відкрито низку високотехнологічних лабораторій: лабораторія апаратно-програмних засобів «SIEMENS» кафедри комп’ютерних технологій в системах управління та автоматики; науково-дослідницька лабораторія тампонажних розчинів кафедри буріння нафтових та газових свердловин; лабораторія автоматизованих систем керування та промислових телекомунікацій «Phoenix-Contact» та лабораторія Smart-технологій на базі обладнання корпорації «Honeywell» при кафедрі інформаційно-телекомунікаційних технологій та систем. Запрацювала «IT-Академія» – перший пілотний проект корпорації «Майкрософт» для підготовки молодих спеціалістів рівня Junior для платформ MSShatepoint, MSAzure, MSoffice 365.

 

Завдяки молодим науковцям-ентузіастам університету відкрилось наукове містечко «Нова Енергія» – повноцінний навчально-тренінговий комплекс для дітей, молоді, дорослих та людей похилого віку. Це – сучасна платформа для отримання знань про нові наукові досягнення, нові розробки та новітні технології у сфері енергетики та відновних джерел енергії, яка має велике значення для енергетичної просвітницької політики та пропагування енергоощадних технологій серед населення.

 

 

ЦІКАВИЙ ЛІТОПИС: ЯК НАРОДИВСЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ  ГІМН «МАРШ НАФТОВИКІВ»

Жоден важливий масовий захід в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу не відбувається без енергійного університетського гімну «Марш нафтовиків». Його слова та мелодія бадьорять, окрилюють, випромінюють молодість, завзяття та оптимізм. Це підтвердять всі, хто хоча б один раз його чув. Та не всі, мабуть, знають, що гімн ІФНТУНГ був написаний у 2001 році, коли Івано-Франківському університету нафти і газу було присвоєно статус національного. Музику написала Євгенія Єрохіна – багаторічний художній керівник Центру культури і дозвілля студентів університету, слова – Тетяна Лавинюкова, талановита поетеса та редактор газети газонафтопромислового факультету тих років «Нафтовик».

 

Фото: В гостях в авторів університетського гімну Тетяни Лавинюкової та Євгенії Єрохіної (лютий 2017 р.) 

Цікавою виявилась й призабута історія написання гімну. Нам випала нагода поспілкувались з авторами гімну, і від них ми довідались, що у травні 2001 року в ІФДТУНГ з’явилось оголошення про конкурс на кращий текст гімну нашого університету, який мала розглянути та затвердити конкурсна комісія на чолі з тодішнім проректором Векериком В. І. Прочитавши оголошення, Т. Лавинюкова зацікавилась ідеєю: «Вірші та тексти пісень я складала тоді переважно під час піших прогулянок, наприклад, коли йшла на роботу або з роботи. Все якось формуєш у свідомості, обдумуєш, редагуєш… Залишається тільки записати. Мені хотілося, щоб пісня була  від імені студентів, щоб в ній була висвітлена праця і турбота викладачів, була згадка про історію ріпництва в Галичині і Івана Яковича Франка – нашого славного земляка». Вже роздрукований варіант вона віднесла у приймальну ректора.

Як пізніше з’ясувалось, текст гімну виявився не єдиним: був представлений ще бардівський варіант гімну авторства Ніколаєнка О. М. (випускник ІФНТУНГ) та Поплюйка А. Г. (доцент кафедри основ геології та екології). Крім того, участь в конкурсі взяла студентка другого курсу ІФНТУНГ Тамара Рогова, яка теж представила свою композицію.

Проте конкурсна комісія визнала проект гімну університету Тетяни Лавинюкової кращим. Завітавши наприкінці літа до друзів у Центр культури і дозвілля студентів, авторка довідалась, що художній керівник ЦКДС Євгенія Борисівна Єрохіна вже працює над музикою до тексту. Композиторка ж пригадує, що проректор Ф. В. Козак тоді дуже хвалив вірші, але вважав, що їх неможливо покласти на музику. Але всупереч сумнівам Євгенія Єрохіна написала прекрасну музику та звернулась за порадою до Петра Чоловського, який керував університетським ансамблем «Обрій». Він дещо поправив та зробив фахову обробку. Пісенний варіант записували на студії звукозапису наші талановиті співаки Володимир Литвиненко (Заслужений працівник культури України, директор ЦКДС), Петро Чоловський (Заслужений працівник культури України, керівник вокальної капели), Павло Войтенко (доцент кафедри  комп’ютеризованого машинобудівного виробництва) та Заслужений артист України Мирослав Петрик. Цей аудіозапис «працює» і досі: його виконують на університетських урочистостях, на посвятах в студенти тощо.

На фото доцент кафедри основ геології та екології Поплюйко А. Г.

Напередодні початку нового 2001/2002 навчального року до університету надійшла приємна звістка, що ІФНТУНГ отримав статус національного. Довелось змінювати два останні рядки приспіву на:

Єдиний наш НАЦІОНАЛЬНИЙ технічний

Університет нафти й газу.

Вперше автори та весь університет почули гімн на посвяті у студенти першокурсників 1 вересня 2001 року. Керівництво ІФНТУНГ нагородило преміями: автора музики Є. Б. Єрохіну, автора тексту Т. Г. Лавинюкову, виконавців пісні, а також призерів, що посіли друге та третє місця.